Більше року тому Бог дав нашій громаді бажання провести у Вінниці молитовний ретрит разом із церквами нашого міста. Ми молилися про це, я поговорив із пасторами, і мене підтримав мій добрий друг – пастор церкви «Ранкова Зірка». І так силами нашої громади та його церкви тиждень тому ми провели міжцерковний ретрит.

‍

Хочу сказати, що за місяць до цього наша громада пережила сильний тиск з боку ворога: багато людей захворіли посеред літа, низка людей пройшли через серйозні труднощі в особистому житті, які з'явилися ніби нізвідки. Ми зрозуміли, що займаючись підготовкою до ретриту, менше приділяли уваги спільним молитвам. Дякувати Богу, ми відновили і посилили наші молитви і пройшли ці випробування. Але вочевидь, ворог сильно не хотів, щоб цей ретрит відбувся.

‍

Близько третини учасників ретриту були з нашої громади, решта – віруючі з церкви «Ранкова Зірка» та ще п'яти церков. Після ретриту багато наших служителів сказали, що він був настільки сильним за духовними переживаннями, ніби ми пробули цілих шість днів на київському ретриті. Господь робив щось неймовірне – ми пережили таку особливу атмосферу Божої єдності! Я, звичайно, трохи хвилювався про те, як віруючі з церков сприймуть наше прославлення і танці. Але вони танцювали разом із нами, і багато хто з них вперше!

‍

Сила єдності євреїв та неєвреїв у Тілі Месії

‍

Я думаю, що це сталося не тільки тому, що ми, месіанські служителі, зібралися і відокремили два дні від звичайного способу життя для усамітнення з Богом, прославлення та молитви, як ми зазвичай це робимо на наших месіанських ретритах, але й тому, що ми це зробили разом із віруючими з інших церков.

‍

У 1 Хронік 16:24 сказано: «Розповідайте між народами про Його славу, – серед усіх племен, про Його дивовижні діла». Це саме те, що ми робили на цьому ретриті – ми розповідали віруючим з інших народів про повноту Божої слави. І я вірю – я не звеличуюсь, але вірю – що тільки в єдності з єврейськими віруючими віруючі з різних народів можуть пережити повноту Божої слави.

‍

І ми як месіанські євреї можемо пережити повноту цієї слави, перебуваючи разом із язичниками. Ми ніби переживаємо її, але часом звикаємо до неї, приватизуємо її, мовляв: «У нас повнота. От якби ви прийшли до нас...» А тут навпаки, ми самі об'єдналися з віруючими з інших народів і побачили цю повноту, наскільки вона всеосяжна і різноманітна.

‍

Порядок пробудження та істина, яку мають відкрити для себе язичники

‍

І ось якими думками я хотів би поділитися по слідах цього ретриту. Ми очікуємо майбутнє пробудження і молимося про нього - про те пробудження, яке призведе до приходу Ієшуа. Я не знаю, чи застанемо ми його за свого життя, у своєму поколінні. Але ми знаємо порядок пробудження: спочатку пробудження буде серед язичників і потім воно досягне євреїв. Це написано, зокрема, в Римлян 11:

‍

«Отже, запитую: Чи спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але через їхнє падіння прийде спасіння язичникам, щоб їх самих спонукати до ревнощів» (Римлян 11:11).

‍

Дехто каже, що від нас не залежить, коли прийде пробудження. Але я з цим не погоджуюсь і жити так не хочу. Я вірю, що ми, як пише рабі Шимон (Петро), маємо жити як ті, хто бажає і наближає час приходу Машиаха (2 Петра 3:12). А ми знаємо умови Його приходу – покаяння єврейського народу і те, що єврейський народ має проголосити «Барух аба беШем Адонай!» (Благословен Той, Хто йде в ім'я Господнє). І ми можемо практично діяти у питанні спасіння єврейського народу, щоби цей час наблизити. І далі сказано:

‍

«Якщо ж їхнє падіння є багатством для світу, а їхня втрата є багатством для язичників, то наскільки більшою була б їхня повнота!» (Римлян 11:12)

‍

Тобто спочатку має відбутися певне пробудження у церквах, об'єднаннях, конфесіях віруючих неєвреїв. Потім ці віруючі неєвреї мають відкрити для себе цю істину: «Вау! Якщо нам за відсутності повноти єврейського народу в Тілі Месії так добре і Господь так сильно діє в наших церквах, то що буде, якщо єврейський народ почне звертатися до Ієшуа і єврейська складова в Тілі Месії відновлюватиметься? Що ж почне відбуватися? Ану давайте спробуємо спонукати їх до ревнощів!»

‍

Важлива частина нашого покликання як месіанських євреїв

‍

У нас як месіанського служіння є дві основні цілі: спасіння єврейського народу та розкриття важливості єврейського питання нашим братам та сестрам з різних хороших церков. Нещодавно ребе Родіон Самойлович говорив про те, що в цьому має бути баланс. Тому що є, на жаль, приклади месіанських громад, які наголошують лише на служінні Церкві, а самі при цьому не ростуть і не дбають про проповідь Євангелії євреям.

‍

Я беззастережно підтримую цю думку. Але хочу сказати, що нам треба також шукати можливостей, щоб донести до віруючих із різних народів думку, що вони мають збудити ревнощі у єврейського народу – що їхнє служіння має стати таким, щоб збудити у євреїв палке бажання прийти до свого Бога через жертву свого єврейського Спасителя. А як вони це зрозуміють? Для цього Бог зберіг Свій вірний залишок – месіанських євреїв, щоб ми допомогли, направили, навчили їх цьому, залишаючись при цьому скромними слугами.

‍

Я думаю, у серцях і в розумі багатьох братів і сестер із церков, які були на нашому міжцерковному ретриті, зрушились якісь парадигми в голові. Вони пережили щось досі невідоме для себе і зрозуміли, що це тому, що вони були разом із євреями, бо вони увійшли до повноти Божої радості, до якої самі увійти не могли.

‍

Приклад служіння апостола Павла язичникам

‍

Як же нам служити неєвреям, щоб у них виникло бажання спонукати до ревнощів єврейський народ? Один із класичних прикладів ми знаходимо у другому розділі Послання до Ефесян:

‍

«Отже, пам’ятайте, що колись ви були за тілом язичниками, яких так звані за тілом «рукотворно обрізані» називали необрізаними, бо ви того часу були без Месії, відчужені від громади Ізраїля, далекі від завітів обітниці, позбавлені надії і без Бога на світі. А нині, в Ієшуа Месії, ви, які колись були далекими, кров’ю Месії стали близькими. Адже Він – наш мир, Який зробив з двох одне, зруйнував Своїм тілом серединну перегородку – ворожнечу» (Ефесян 2:11-14).

‍

Я думаю, одна з істин, у яких нам треба стверджуватись, це те, що наш Машиах дає нам шалом і руйнує перегородку між язичниками та євреями. Він її вже зруйнував у духовному світі, але у нашому фізичному світі цей процес ще триває. А як це відбувається? Через руйнування стереотипів і безбожних тверджень, наприклад, про те, що в євреїв нібито свій шлях спасіння, а в язичників свій.

‍

Господь уже зруйнував цю перешкоду у духовному світі. Тому ми бачимо таке благословення і таку славу, коли євреї з неєвреями зустрічаються разом. Тому що це як явище частини справжньої Божої Нареченої – святої та чистої.

‍

«Усунувши Закон заповідей в навчаннях, аби з двох збудувати в [Самому Собі] одну Нову Людину, встановити мир і в одному тілі хрестом примирити обох з Богом, знищивши на ньому ворожнечу. Прийшовши, Він благовістив мир вам – далеким, і мир вам – близьким; так що через Нього обоє маємо доступ до Отця в одному Дусі» (Ефесян 2:15-18).

‍

Я хочу звернути увагу на 17 вірш: «Прийшовши, Він благовістив мир вам – далеким, і мир вам – близьким». Ми ж знаємо, що, по-перше, близьким (євреям), а потім і далеким (неєвреям) (Рим. 1:16). Але тут приклад служіння месіанського єврея, рабі Шауля (Павла), віруючим з Ефеської церкви, де він каже, що Машиах, прийшовши, благовістив вам мир - далеким, і через Машиаха і далекі, і близькі мають доступ до Отця в одному дусі.

‍

Деякі неєвреї можуть сказати: «Це ви, євреї, голосно молитеся, це ви танцюєте, це ваше культурне». На нашому міжцерковному ретриті був момент, коли під час прославлення весь зал став як один організм – люди почали синхронно стрибати та проголошувати щось. І ніхто зі сцени їх до цього не закликав. І тут рабі Шауль каже: «через Нього обоє маємо доступ до Отця в одному Дусі», тобто це не якийсь окремий «єврейський дух».

‍

Ще хочу сказати, що наш ретрит проходив під гаслом «Сходження на Божу гору». Одна з причин, чому треба сходити на Божу гору, - щоб ми стверджувалися в тому, що ми свої Богу. Адже у багатьох віруючих, на жаль, рабське мислення, як у старшого сина з притчі Ієшуа, у багатьох таке поганське ставлення: «Ось ми Тобі все робимо, Господи. Ти нас тільки благослови хоч трохи і не зроби нам болючіше». Так склалося історично та теологічно, що багато віруючих з неєвреїв не почуваються по-справжньому своїми. І тому раби Шауль їм каже:

‍

«Тож ви більше не чужі й не захожі, а співгромадяни святих і домашні для Бога» (Ефесян 2:19).

‍

Саме ця єдність допомагає неєвреям пережити, що вони свої. Адже одна з причин антисемітизму – це любов Бога до єврейського народу, мовляв: «Він полюбив їх більше, а нас, отже, менше». Ні, Він усіх полюбив! Написано: «Так Бог полюбив увесь цей світ, що віддав Свого Сина».

‍

Як нам служити Церкві?

‍

Я думаю, ці слова Павла – гарний приклад для нас, як нам діяти по відношенню до віруючих неєвреїв – з повагою, смиренністю, лагідністю та мудрістю:

‍

• розкривати для неєвреїв повноту Божої волі і Боже бажання служити єврейському народові, та так служити, щоб спонукати євреїв до ревнощів;
• допомагати неєвреям розкрити для себе істину про те, що ті обітниці, ті благословення і той завіт, який вони отримали від Бога, вони отримали не в обхід обітниць і благословень, даних єврейському народові, і заповіту з єврейським народом, але приєднавшись до нього.

‍

Друзі, якщо рабі Шауль робив це ще 2000 років тому, то тим більше нам треба діяти у цьому напрямку. На нас як месіанських віруючих лежить відповідальність допомагати віруючим з неєвреїв підніматися на святу Божу гору, почуватися співгромадянами святим і своїми Богу.

‍

І тоді вони отримуватимуть свободу від хибних вчень про те, що Бог сам розбереться зі Своїм єврейським народом. Тоді вони захочуть повноти євреїв у Божому Тілі. Тоді вони побачать себе як неповноцінну Наречену і захочуть спонукати до ревнощів своїх єврейських братів та сестер.

‍

Як не крути, але Церква повинна взяти свою основну роль у спасінні єврейського народу, як написано в Римлян 11. Адже поки до неєвреїв не прийде усвідомлення, що без євреїв немає повноти Божої слави і дарів Духа Святого, що без євреїв вони не свої на Божій горі, навіть якщо вони туди зійшли, до того часу з Сіону не прийде Визволитель (Римлян 11:26). А ми можемо їм у цьому послужити!

‍

Рабин Руслан Романюк, КЄМО Вінниця

Джерело: ShomerTV