Одна з цілей ворога, який активно обстрілює Київ та інші міста України, — це посіяти страх, паніку та безнадійність, а також зробити так, щоб віруючі перестали концентруватися на Бозі, щоб їм стало важко занурюватися в Слово та молитися. Але коли ми піддаємося на це, ми тим самим проголошуємо, що ворог досяг мети. Ось чому дуже важливо розуміти, звідки приходять ці думки, образи та почуття.

‍

Так, дійсність, у якій ми зараз перебуваємо, ненормальна, як із поганого фільму. Але Господь приготував для Своїх дітей інше — не падати духом, не змирятися з похмурими думками, що атакують, не лягати під безнадію, а піднімати себе в Дусі Святому, дозволити Господу відкривати всередині нас джерело живої води, яке створює справжній фонтан благодаті, і з цього фонтану б'є Його радість, що не залежить ні від яких обставин.

‍

Я хотів би навести лише два важливі місця з Нового Завіту про це.

‍

З радістю проходьте випробування

‍

«Яків, раб Бога й Господа Ієшуа Месії, – дванадцятьом племенам, які в розсіянні: Вітаю! Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування, знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість. А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало» (Якова 1:1-4).

‍

Зверніть увагу, кому адресовано це Послання. Звичайно ж, усім віруючим, але насамперед єврейським месіанським громадам у діаспорі.

‍

Грецьке слово, перекладене як «випробування», означає і «спокуси», і «випробування», і це створює проблеми під час перекладу, і в деяких перекладах тут написано «спокуси». Але подумайте, як можна радіти, впадаючи у спокуси? Це суперечить характеру Бога і багатьом місцям Писанням. Тут очевидно маються на увазі випробування. Тому це безпосередньо стосується того, що ми переживаємо зараз в Україні.

‍

І тут ми бачимо пряму заповідь радіти. Я не знаю, як щодо великої радості, але якщо Бог наказав нам приймати у великій радості особливий час, коли ми проходимо, зокрема, такі серйозні випробування, то, принаймні, тиха радість, але має у нас виявлятися. І це реально.

‍

А як радіти, коли це складно?

‍

А як генерувати в собі цю тиху радість під час випробувань? Один із чудових засобів – це почати голосно веселитися всупереч тому, що нав'язує ворог, голосно співати, голосно молитися, голосно проголошувати Боже Слово, іноді кричати на славу Господа.

‍

І деяким людям, яким хочеться говорити пошепки, яким здається, що все навколо їх придавлює і змушує бути тихіше води нижче трави, їм точно треба кричати і прориватися з цього притисненого, скутого стану. Інакше ми виконуватимемо волю тирана, який хоче всіх придушити й змусити боятися.

‍

А чому взагалі радіти?

‍

«Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ієшуа Месії, Який зі Свого великого милосердя через воскресіння з мертвих Ієшуа Месії відродив нас до живої надії, до нетлінної, непорочної і нев’янучої спадщини, збереженої на небі для вас, котрі силою Божою зберігаєтеся через віру для спасіння, яке готове з’явитися в останній час. З того радійте, навіть якщо тепер ви маєте бути дещо засмучені всілякими випробовуваннями» (1 Петра 1:3-6).

‍

Хто ці «ми», до кого написано це Послання? Це ті, хто силою Божою через віру зберігаються, захищаються і спрямовуються Богом для спасіння.

‍

І знову тут йдеться про випробування. Звичайно, не треба на них напрошуватись і не треба їх вигадувати. Але якщо нам доводиться проходити випробування, Богом приготовлена ​​надприродна радість для кожної Його дитини, яка проходить ці випробування, сподіваючись на Нього, а не на себе, не на політиків тощо.

‍

Апостоли Яків і Шимон-Петро пишуть про одне, але торкаються різних сторін. Шимон-Петро показує, де основа для радості, де основа урочистості, яку ми можемо здійснювати серед будь-яких випробувань. Ця основа — в Небесному Єрушалаймі. Вона не в умовах зовнішнього життя, не тут, на землі, а там, куди не дотягнеться хижа лапа жодних ворогів. Вона там, де немає ні бісів, ні ракет, ні КАБів. Вона там, де Господь зберігає для нас вічний і нетлінний спадок.

‍

Мало того, Він зберігає нас самих силою Божою, яка діє через нашу віру. Але наша віра не може стверджуватись, зміцнюватись і перемагати без радості, яку Господь посилає кожному, хто вірить. Тому тут написано, що Він приготував нам цю спадщину. Ніхто її не забере у нас, якщо ми не відвернемося від Хранителя.

‍

І ми можемо цьому радіти так, як жодна найбагатша, найщасливіша, найуспішніша людина, яка не знає Господа, не може собі уявити. А ми можемо не тільки уявити, а й сповнюватися цими потоками радості, Його славою, Його веселим життям, навіть якщо потрібно тимчасово пережити випробування.

‍

Чому нам потрібна ця радість?

‍

Навіщо, зокрема, потрібна ця радість?

‍

«Щоб випробування вашої віри – набагато ціннішої за золото, яке гине, хоч і випробовується у вогні, – виявилося для похвали, слави і честі при з’явленні Ієшуа Месії. Ви Його любите, не бачивши, ви вірите в Нього, хоча не бачите нині, радієте невимовною і преславною радістю, тому що досягаєте мети вашої віри – спасіння душ!» (1 Петра 1:7-9)

‍

І знову Петро говорить про радість. Зверніть увагу, щодо складних етапів нашого земного життя, складних етапів нашої духовної боротьби, складних етапів різних випробувань Бог знову і знову говорить про радість. І це не гра у парадокси, а реальність.

‍

А що означає «радість невимовна»? Це означає, що ми можемо не лише передати, а й описати цю радість тим, які не знають джерела цієї радості. Ми можемо намагатися розповідати про нашу радість у Господі невіруючим, але на нас дивитимуться як на якихось божевільних фанатиків. А ось один з одним ми можемо ділитися, і нам потрібно один одного радувати та зміцнювати у цій радості.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово у прямому етері 9 жовтня 2026 року