Біблійний Божий календар діє, він не скасований, він розкриває Божі плани, особливі Божі часи — моадім, що означає і свята, і побачення з Господом, зустрічі з Ним у святковій атмосфері. І ці особливі часи — для всіх Божих дітей, які читають про це в Біблії та приймають, навіть якщо раніше не бачили цього, котрі бачать, як святкують єврейські новозавітні громади, і розуміють, що це і для них.

‍

Бог приготував свята для всіх Своїх дітей. Особливо свято Сукот, бо це свято Божого прориву не лише для єврейського народу, а й для всіх народів світу. Ще до того, як Ієшуа прийшов і здійснив Свій вічний подвиг, Бог уже створив це свято і показував його пророчу цінність не тільки для Ізраїлю, але й для представників усіх народів, які захочуть наповнитися цією надзвичайною радістю, як написано  в Римлян 15.

‍

«Кажу, що Месія став Служителем обрізаних – заради Божої правди, щоби підтвердити батьківські обітниці і щоб язичники прославляли Бога за Його милість, як написано: Тому прославлятиму Тебе між язичниками й оспівуватиму Ім’я Твоє. І також говорить: Радійте, язичники, з Його народом! І знову: Хваліть Господа, всі народи, хваліть Його, всі люди!» (Римлян 15:8-11).

‍

Це втілюється у святі Сукот (Кущів) з особливою силою. І ми живемо в передостанні часи, коли Бог поєднує в цій дивовижній єврейській новозавітній радості різні народи з єврейським народом і готує таким чином велику подію повернення Месії.

‍

Тому що Машіах повернеться до єдиної громади, в якій єврейська відновлена ​​духовна сім'я займе своє гідне місце разом з іншими народами. І віруючі з інших народів підтримуватимуть, благословлятимуть, зміцнюватимуть і дадуть можливість єврейській духовній сім'ї розкривати ті дари, які вкладені в неї спочатку і які ніхто не може відібрати або перерозподілити на інші народи.

‍

Ось яке свято ми святкуємо, і це лише попереднє святкування! А Шміні Ацерет — це якраз день особистої зустрічі з Машіахом, Який спас усіх нас і Який хоче, щоб ми отримали максимум з тієї благодаті, яка довірена кожній Божій дитині.

‍

Псалом 18 – підбадьорення для нас сьогодні

‍

Я хотів би ще звернутися до 18 Псалму, 50 вірш з якого цитується в Римлян 15:9, і прочитати його контекст:

‍

«З праведним Ти поводишся справедливо, – з чоловіком чесним Ти дієш по-чесному, з чистим Ти будеш чистий, а з лукавим – за лукавством його. Адже Ти спасаєш покірний народ, а очі пихатих упокорюєш, Ти, Господи, насправді, засвітиш мого світильника, – мій Бог сповнить світлом мою темряву. Тому що з Тобою я прожену ворожі загони, і з моїм Богом подолаю мури. Він Бог, і Його дорога бездоганна; Господнє слово випробуване вогнем, – Він є щитом для всіх, котрі на Нього покладають надію. Бо хто Бог, крім Господа? І хто Скеля, крім нашого Бога?» (Псалом 18:26-32)

‍

Для нас в Україні зараз це більш ніж актуальні обіцянки та проголошення самого Давида, якого Бог проголосив вічним отцем Месії за тілом.

‍

«Він Бог, Який підперізує мене силою, – бездоганною робить мою дорогу, а мої ноги чинить, як у оленя. Він підіймає мене на висоти, привчає мої руки до боротьби, – мої рамена вчить натягувати бронзовий лук. Ти даєш мені щит Твого спасіння, Твоєю правицею підтримуєш мене, а Своєю милістю Ти звеличуєш мене. Ти розчищуєш переді мною дорогу для моїх кроків, тому мої ноги не спотикаються» (Псалом 18:33-37).

‍

Тільки подумайте, що тут проголошує Давид у найважчий час! Він знає, що Бог не тільки не залишив його, але ще сильніше діє у його житті. І коли він бореться з воїнством пітьми, з різними ворогами, то Бог дає йому силу для всього, навіть для звичайних кроків. Давид піднімає ногу, щоб зробити крок, а Бог розширює його кроки. І це обітниця для всіх, хто вірить у Машіаха бен Давида. Він розширює наші кроки. Він будує непереборні стіни для ворогів, і стріли лукавого просто відскакують на підході до нас.

‍

«Я гнався за моїми ворогами, захоплював їх і не повертався, доки не знищував їх. Я завдав їм поразки, і вони не зможуть встати, бо впали під мої ноги… Живий Господь! Благословенна Скеля моя! Нехай звеличиться Бог мого спасіння! Боже, Який мстиш за мене й підкоряєш мені народи, рятуєш мене від моїх ворогів. Ти підносиш мене над заколотниками, визволяєш мене від жорстокої людини» (Псалом 18:38-39,47-49).

‍

Цей вірш дуже актуальний для нас, тому що ми знаємо, як багато залежить від однієї одержимої жорстокої людини.

‍

«Тому прославлятиму Тебе, Господи, між народами, – оспівуватиму Твоє Ім’я. Ти забезпечив велику перемогу Своєму цареві, виявляєш милосердя Своєму помазанику, Давидові, та його потомству навіки» (Псалом 18:50-51).

‍

Ієшуа та водійство Святого Духа

‍

З давніх часів Сукот був відкритий для Божого народу як свято остаточного визволення і як свято приходу Месії. Ми можемо це прочитати у трьох останніх пророків, які пророкували у Божому єврейському залишку, який повернувся з Вавилонії до Єрусалиму та до Обіцяної землі. Ми читаємо це в Аггея, Захарії та Малахії.

‍

Саме ці особливі дні пов'язані з останніми часами, з приходом Машіаха, розкриттям Машіаха і Його остаточним поверненням у славі. І ми повинні розуміти, що дуже багато юдеїв чекали на явище Машіаха саме на свято Сукот. Ось що ми читаємо в 7 розділі Євангелії від Івана:

‍

«А наближалося юдейське свято Кучок. І сказали Ісусові Його брати: Вийди звідси й піди до Юдеї, щоб і Твої учні побачили діла, які Ти робиш… Оскільки і Його брати не вірили в Нього… Ідіть на свято; Я не йду на це свято, бо Мій час ще не сповнився! Сказавши це, Він залишився в Галилеї Сам» (Івана 7:2-9).

‍

Навіть коли рідні та близькі, навіть коли мама Ієшуа в Кані Галілейській намагалася підштовхнути Його, щоб Він почав творити чудеса, Він сказав: «Спокійно, дорога, тепер Я вже не під твоєю владою, а під владою Вічного Батька». А тут брати роблять те саме, і Він їм каже: «Хлопці, не вам визначати, коли Мені куди йти. Мій час ще не настав».

‍

Що це означає? Це означає, що для тих, кого веде Божий Дух, для них настає час, який визначає Отець і через Ієшуа Духом Святим допомагає їм не пропустити цей час. А для людини, яка живе своєю волею, за своїми поняттями, водиться своєю душею, як мінімум, у кращому разі завжди час. Він що хоче, те робить. Коли хоче, тоді й робить. Це так звана свобода, а насправді рабство у власного тіла, у цього світу і у князя цього світу.

‍

Чому юдеї шукали Ієшуа в Сукот?

‍

«Тож юдеї розшукували Його під час свята й запитували: Де Він?» (Івана 7:11)

‍

Це важливий вірш, який я раніше не розумів. Чому юдеї шукали його на святі Сукот? Тому що вони чули про месіанські чудеса і месіанські чутки навколо Ієшуа. А єврейський народ, починаючи з подій після полону, з пророцтв Захарії та Аггея, чекав на явлення Машіаха саме у свято Сукот. Ось тому свято Сукот настало, і жителі Юдеї та Єрусалиму шукали Його. Якщо Він дійсно Месія або Він претендує на месіанство, Він має бути десь тут.

‍

«І була щодо Нього велика суперечка між людьми. Деякі казали, що Він добрий; інші ж казали, що ні, – Він обманює народ» (Івана 7:12).

‍

Пам'ятаєте, юнак говорив Ієшуа: «Учитель добрий», а Ієшуа відповідав йому: «Чому ти Мене добрим називаєш? Добрий лише один Бог». Він розумів, що юнак навіть близько не має думок про те, хто Він насправді. І ось ті, хто казали, що Він добрий, вони розуміли, що Ієшуа – божественна особистість.

‍

Якщо ми здаємось Богу, ми під Його захистом

‍

Пропустимо диспут з фарисеями і перейдемо 28 вірша:

‍

«Тоді Ієшуа, навчаючи й розповідаючи в храмі, голосно промовив: І Мене знаєте, і звідки Я, ви знаєте; Я не прийшов від Себе, але правдивим є Той, Хто послав Мене, Котрого ви не знаєте. Я ж Його знаю, бо Я від Нього, і Він Мене послав! Тому вони намагалися схопити Його, але ніхто не наклав на Нього рук, бо ще не настав Його час» (Івана 7:28-30).

‍

Ієшуа знав, коли що робити, Він знав часи та строки. Він говорив мамі: «Не квап мене, дорога, заспокойся, ще не настав Мій час». Минула якась година чи півгодини, і вже настав. Також Він сказав братам: «Ще не настав Мій час. Але ви йдіть, як вважаєте за потрібне». І сам невдовзі пішов. І знову: «Ніхто не наклав на Нього рук, бо ще не настав Його час».

‍

Коли ми знаємо наш час, коли ми знаємо, де нам бути, коли ми знаємо, Хто Той, Хто веде нас, коли ми близькі з нашим Спасителем, коли Його Дух горить у нас, тоді ніхто нічого з нами не зможе зробити, якщо це суперечить Божому плану. Розумієте, друзі? Ми можемо просто насолоджуватися шаломом, коли довкола буря. Якщо ми довіряємо Йому і довіряємося в Його руки, і Він дає нам розуміння нашого часу, нашого руху, наших дій, якщо ми щодня наново здаємося на Його милість, ніхто нічого не зможе з нами зробити всупереч Божому плану.

‍

Щодо різних ворогів, щодо тяжких обставин, щодо бісів, щодо погроз праворуч чи ліворуч ми маємо бути як той старий єврей, який прийшов до юриста складати заповіт і сказав: «Почекайте, а як краще писати? Я не дуже грамотний. "Нікому нічого" — разом чи окремо?» Ми по відношенню до цього світу і бісів, по відношенню до голосу нашого тіла повинні написати: «Нікому нічого». І печатка від Господа! А Йому — все!

‍

Ритуал виливу води та жива вода Ієшуа

‍

І далі ми читаємо:

‍

«Останнього великого дня свята Ісус стояв і закликав, кажучи: Якщо хто спраглий, нехай приходить до Мене і п’є» (Івана 7:37).

‍

То був останній, сьомий день, Ошана Раба. Це була приголомшлива дія, коли з джерела Шилоах (Силоам) первосвященник наповнював золоту посудину водою. Завжди в золотій посудині було лише спеціальне вино — допоміжна жертва. А тут її наповнювали водою, а вино наливалося у срібну посудину. Тобто вода з цього джерела була найголовнішою.

‍

І ця хода священиків, левитів, які махають цими величезними гілками, лунає свист і вітер приходить. Просто шумить повітря. І люди розуміють, що зараз приходить Святий Дух. Тому що «руах» — це означало і вітер, і дух, і дихання. І тисячі народу наповнювалися цією святковою атмосферою. Це пробуджувало в них віру.

‍

Первосвященник йшов із золотою посудиною, інший священик — із срібною з вином. А попереду ходи йшов флейтист і грав особливу месіанську мелодію. І він мав особливе звання — «пронизаний». Одні думали, що це через флейту, інші розуміли, що це пророцтво Ісаї про Месію. І все це вливалося в Храм, піднімалося у внутрішній двір, куди могли входити лише священники та левіти, і відбувався вилив води та вина на жертовник.

‍

І весь народ піднімав арба мінім, чотири символічні рослини, і потрясав ними. І сходив Святий Дух. І люди розуміли: ось-ось прийде Месія. Самі ворота Єрусалима, куди входила ця процесія, називалися водяними. І ось тут, серед усього цього, Ієшуа встає і кричить: «Хто прагне, йди до Мене та пий». Це заява Машіаха, що нарешті прийшов і оголосив Себе всьому народові. У Нього джерело вічного життя. Від Нього виходить Святий Дух. Він готовий благословити кожного, хто повірить Йому і Хто зажадає цієї живої води.

‍

Якщо ти прагнеш по-справжньому…

‍

«Хто вірить у Мене, як каже Писання, ріки живої води з нутра його потечуть» (Івана 7:38).

‍

Вони мали ці великі пророцтва Ісаї та багатьох інших. Багато хто це знав. І Він говорив: «Хто вірує так, як говорили про мене великі пророки, і хто прагне, хто вже знудився, чекаючи довгоочікуваного Месію, хто не хоче просто повторювати ритуали, хто нарешті хоче побачити Того, на Кого це все вказувало? Ось, Він тут». Він показував на себе і кричав.

‍

Він кричав усім десяткам тисяч так, щоб і первосвященник, і левіти, і чоловіки, і жінки, і офіцери окупаційної римської армії, і митарі, і грішники, щоби всі чули. Не важливо, яке ваше соціальне положення, навіть не важливо, якої ви національності на даний момент, тому що на свято Сукот стікалися натовпи язичників, які хотіли шанувати Бога Ізраїлю.

‍

Він кричав: «Якщо ви по-справжньому прагнете спасіння, геули, викуплення і перетворення, які приносить Месія, то вам уже більше не треба чекати на іншого. Приходьте до мене і пийте ту воду, яку Я готовий, як сказано у пророка Ісаї в 55 розділі, даремно роздавати всім».

‍

«Це Він сказав про Духа, Якого мали одержати ті, котрі повірили в Нього. Але Духа ще не було, бо Ісус ще не був прославлений» (Івана 7:39).

‍

І далі почалася суперечка між людьми, яка продовжується досі: хто ж той, хто кричить? І не лише серед євреїв, але серед дуже багатьох людей із багатьох народів.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 3 жовтня 2026 року