Коли я молився перед прямим етером 14 жовтня, Господь показав мені місце Писання, яке насамперед стосується тих віруючих, які покликані залишатися в Україні. Це деякі уривки з 30 розділу книги пророка Ісаї:

‍

«Тому так говорить мій Владика Господь, Святий Ізраїлів: Якщо навернетесь і збережете спокій, то спасетесь. Ваша сила в спокої та довір’ї… Але ви не захотіли, говорячи: Ні! Втечемо на конях! Тому й будете втікати. А ще казали: Полетимо на конях галопом! Проте мчатимуться галопом і ті, котрі вас переслідуватимуть!?!» (Ісая 30:15-16,18)

‍

«Отже, сіонський народе, що мешкаєш в Єрусалимі, ти не будеш постійно плакати. Господь напевно відповість на голос твого волання і помилує тебе. Щойно почує, – відповість тобі. Бо хоч Владика дасть вам хліб смутку і воду утиску, однак твої вчителі не будуть більше ховатись від тебе, – Твої очі бачитимуть твоїх учителів. І якби ти ухилився вправо, чи вліво, то твої вуха почують позаду себе голос, який говоритиме: Ось дорога, – йди нею!» (Ісая 30:19-21).

‍

У рос. перекладі Д. Йосифона сказано не «вчителя», а «вчитель»: «І більше не ховатиметься вчитель твій, і очі твої будуть бачити вчителя твого».

‍

Для кого це слово?

‍

Зверніть увагу на те, що сказано в 15 вірші: «Якщо навернетесь і збережете спокій, то спасетесь. Ваша сила в спокої та довір’ї». Це Боже слово для тих, які знають, що вони покликані на даний час залишатися і служити в Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Херсоні, Одесі, Сумах, можливо, Слов'янську та інших містах (я не наважуюсь говорити про Краматорськ та подібні). Це для тих, хто знає, що Господь бачить їх у тих місцях, де вони знаходяться і служать людям. І це слово на найближчий час. Але це не означає, що це завжди.

‍

Зверніть увагу, що розділ починається з попередження Господа тим, які не слухають Його, «котрі проводять наради, але без Мене, і укладають угоди, та не в Моєму Дусі… Вирушають аж у Єгипет, не радячись зі Мною, аби шукати захисту в силі фараона та сховатись у тіні Єгипту» (вірші 1-2). Але далі сказано:

‍

«Проте Господь почекає, виявляючи до вас милосердя, – Він піднімається, щоб вам допомогти, оскільки Господь є справедливим Богом. Щасливі всі, котрі покладаються на Нього!» (Ісая 30:18)

‍

Коли я прочитав це слово, воно дуже говорило мені про ситуацію в Україні. Я думаю, тут не потрібно глибоких коментарів.

‍

Господь почує наше волання

‍

І далі сказано:

‍

«Отже, сіонський народе, що мешкаєш в Єрусалимі, ти не будеш постійно плакати. Господь напевно відповість на голос твого волання і помилує тебе. Щойно почує, – відповість тобі» (Ісая 30:19).

‍

На одному з попередніх етерів ми читали з 3 розділу книги Вихід і говорили про те, що Господь очікує на масовий крик, гучну молитву, щоб віруючі України підняли голоси і навіть щоб невіруючі хоч якось почали кричати до Нього, хай навіть із сумнівами і без особливої ​​віри.

‍

І якщо ми будемо волати — а це стосується і віруючих у безпечних місцях, якщо вони там служать Господу і виконують Божу волю, — то Господь каже, що відповість, коли почує наш крик там, де Він покликав нас бути.

‍

Господь дасть все необхідне

‍

«Бо хоч Владика дасть вам хліб смутку і воду утиску, однак твої вчителі не будуть більше ховатись від тебе, – Твої очі бачитимуть твоїх учителів» (Ісая 30:20).

‍

І ось ще одна обітниця. Кожному, хто відчуває ту чи іншу потребу, Господь дасть все необхідне: і буквально хліб і воду, і духовному сенсі. Він дасть хліб Слова Божого, Він відкриватиме те слово, яке Він спрямовує до нашого розуму і хоче вкорінити в нашому серці. І Він дасть воду Святого Духа, яку Він обіцяв вилити в наші серця, щоб зробити нашу внутрішню людину джерелом цієї живої води, що тече в вічне життя для нас і для кожного, хто її прагне.

‍

Господь обіцяє, і Він зробить. Він не обіцяє величезного надлишку в матеріальному плані й успішного успіху. Але Він обіцяє дати все необхідне і, звичайно, з тим надлишком, який Він вважає за потрібне. І Він обіцяє дати нам Слово Боже як живий хліб і Духом Святим пролитися на нас, щоб Дух Святий переповнив і просочив усі сухі ділянки нашої душі і наповнив нас відчутним через віру переживанням Його близькості.

‍

Вчитель твій уже не буде прихований

‍

І ще сказано: «Учитель твій уже не буде прихований». Це обіцянка для двох основних категорій. Перша — це віруючі, які за складних обставин відгородилися від Бога своїми образами, розчаруваннями, страхами, зніченням, нерозумінням того, що відбувається, які замкнулися в собі і не відкриваються ні Богу безпосередньо, ні братам і сестрам, ні своїм наставникам. І в такому разі ворог отримує доступ до їх розуму, емоцій, почуттів, пам'яті, совісті. І вони ховаються від нашого вчителя — Машіаха Ієшуа, і Він виявляється прихований від них.

‍

Друга — це ті, які Його просто не знають. Дивлячись на те, що відбувається, багато людей, які були на шляху до Нього, зупинилися або навіть повернули назад. Але якщо ми будемо робити те, до чого ми покликані, стояти в молитві за наших близьких і рідних, за наших братів і сестер, які в цей складний час виявилися тимчасово приховані від Божої любові і закриті від Його сяючої слави, якщо ми допомагатимемо їм, служити, не засуджуватимемо, а підтримуватимемо їх і показуватимемо їм, що робить Господь, а не ворог, будемо показувати їм Його любов і вірність, то ми допоможемо їм відкритися для нашого Вчителя, і Він не буде вже прихований від них.

‍

Це неймовірна обітниця! Наші духовні очі відкриються. Мені особисто дуже хочеться хоча б очима мого серця побачити сяйво Його слави, Його світлоносний образ, побачити Його очі, які випромінюють добро і силу. І Бог обіцяє: ми обов'язково побачимо.

‍

Господь покаже шлях

‍

«І якби ти ухилився вправо, чи вліво, то твої вуха почують позаду себе голос, який говоритиме: Ось дорога, – йди нею!» (Ісая 30:21).

‍

Те, що нам можна і варто залишатись там, де ми знаходимося, це не до всіх. Когось Господь закликає зараз переміщуватися. Але важливо зрозуміти: це Господь закликає чи щось інше нас жене. Якщо Господь, то сміливо вперед.

‍

Він хоче, щоб наші наради були за участю Його Святого Духа, щоб ми не укладали жодних союзів без Нього, щоб ми не підкорялися тим чи іншим Єгиптам, але щоб ми весь час були під верховною владою Царя царів, що царює в Небесному Єрушалаймі і звідти над усім світом.

‍

Якщо ми вірні в тому малому чи великому, що Він уже дав нам, то Він приготував і ще покаже нам той шлях, яким нам варто йти. Він покаже, куди треба йти, і Він приведе до тих цілей, про які ми зараз навіть не підозрюємо.

‍

До тих, хто побіг, коли тікати було не треба

‍

До кого ж у контексті цього розділу звертається Господь? Він звертається до тих, які «котрі проводять наради, але без Мене, і укладають угоди, та не в Моєму Дусі… Вирушають аж у Єгипет, не радячись зі Мною, аби шукати захисту в силі фараона та сховатись у тіні Єгипту». Я пропускаю деякі частини тексту, тому що ми не говоримо про тих, хто вчиняє гріх.

‍

«Тому так говорить мій Владика Господь, Святий Ізраїлів: Якщо навернетесь і збережете спокій, то спасетесь. Ваша сила в спокої та довір’ї… Але ви не захотіли, говорячи: Ні! Втечемо на конях! Тому й будете втікати. А ще казали: Полетимо на конях галопом! Проте мчатимуться галопом і ті, котрі вас переслідуватимуть!?» (Ісая 30:15-16)

‍

Це насамперед звернення до тих, що побігли, коли не треба було тікати. Господь залишився там, де вони перебували, а вони побігли, тому Його голос позаду — Він кличе їх назад.

‍

І ось ще одне можливе тлумачення. Буває так, що коли ми стикаємося з чимось розчаровуючим, страшним, пригнічуючим на нашому шляху за Господом, нам хочеться у духовному розумінні повернути назад, туди, звідки нас вивів Господь, де все звичне за старим життям. Зокрема, це стосується людей, які мали якісь залежності. А якісь залежності були у нас у всіх.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на спеціальному прямому етері 14 жовтня 2026 року