У Йом Кіпур традиційно читається книга Йони, тому в ці осінні свята я хотів би звернутися до першого розділу цієї книги і поговорити про деякі її уроки для нас як членів месіанських громад і служителів Божих.

‍

Від чого тікав Йона і чому?

‍

«Було Господнє слово до Йони, Аміттаєвого сина, такого змісту: Вставай і йди до великого міста Ніневії  і проповідуй проти нього, тому що злочини цього міста піднялися до Мене. Йона встав, але подався до Яффи, аби звідти втекти від Господа до Таршішу. Там він знайшов корабель, який мав плисти до Таршішу, і, заплативши за переправу, піднявся на борт судна, щоб плисти на ньому від Господа до Таршішу» (Йона 1:1-3).

‍

Якщо Йона не хотів іти до Ніневії, то чому він тікав? Адже природним кроком для нього було б просто залишитись там, де він був. Зазвичай, якщо Господь дає нам місію, а ми боїмося, соромимося, лінуємося, не хочемо бути жертвою живою та приємною Богові, ми просто залишаємось на своєму місці. І ми або нічого не робимо, або продовжуємо робити те, що робили раніше, виправдовуюсь тим, що ми дуже зайняті.

‍

Справа в тому, що Йона хотів втекти від Божого лиця, тобто від присутності Божої. І згідно з поширеним тлумаченням, коли Бог говорив з Йоною, той перебував у Єрусалимі, адже він вирушив до Яффо - найближчого до Єрусалиму порту.

‍

Чому ж Йона хотів втекти від Божої присутності, щоб уникнути цієї місії? Очевидно, він знав Бога досить близько. Ми читаємо в 2 книзі Царів, що через Йону Господь дав велике пророцтво щодо відновлення кордонів Ізраїлю. Ми розуміємо, що якимось незрозумілим чином Бог потребував його для виконання цієї місії. І вони мали особливі відносини.

‍

У той же час, Йона сподівався, що якщо він залишить місце, де концентрація Божої присутності найсильніша на всій землі, тоді, можливо, йому вдасться не виконати цю місію. Він знав, що якщо він залишиться в Єрусалимі всередині цієї хмари присутності Всемогутнього, ця присутність поламає - але не його, а його опір.

‍

Чому Йона не хотів виконувати доручення?

‍

Це була реальна суперечка між Божим сином і слугою та його Батьком і Царем. Йона не був згоден із Богом і не розумів, чому він повинен іти до ворогів Ізраїлю, до цих гоїм – язичників. Він не розумів, чому він повинен нести їм добру звістку, хоч і в такій жорсткій формі. Він знав, що попередження ассирійського народу буде для них доброю звісткою, адже він знав історію Ізраїлю.

‍

Оскільки Йона певною мірою знав Дух Божий, він боявся, що якщо ассирійці покаються, Ізраїль виглядатиме погано на тлі Ассирії. Ізраїль, який мав так багато пророків, так багато попереджень, так багато знамень, не покаявся! А що якщо Ассирія покається після цієї божевільної доброї звістки про те, що через 40 днів Ніневію буде знищено?

‍

Я думаю, що Господь вклав у його серце передчуття того, що станеться з язичниками. Йона знав, що вони можуть покаятися. І він не хотів залишатися в Єрусалимі під хмарою Всемогутнього Бога. Він не хотів бути переможеним Божою любов'ю. Адже він знав Бога і знав себе. Ймовірно, врешті-решт його опір був би зламаний, і він пішов би до Ніневії. І він вирішив: «Я люблю свій народ Ізраїль. І, можливо, навіть більше, ніж його любить Бог Ізраїлю».

‍

Чи можемо ми любити когось більше ніж Бог?

‍

В основах рабиністичного юдаїзму є і добрі речі, і погані. Одна з поганих речей полягає в тому, що рабини, особливо починаючи з рабі Аківи і навіть раніше, любили свій народ Ізраїль більше, ніж Бог Ізраїлю.

‍

Звісно, ​​це звучить абсурдно. Це неможливо. Його любов глибша, сильніша до будь-якої людини, будь-якого народу, особливо до Його власного народу, ніж любов самого завзятого християнина. А деякі добрі християни так сильно люблять Ізраїль, що євреї комплексують у їхній присутності, коли ті прославляють Ізраїль.

‍

Але рабини вирішили, що мають право виправляти Бога і Його творіння, іноді змінювати його, оскільки вони так сильно люблять Ізраїль. Із цим зіткнувся і Йона. Він захотів довести Богові, що Бог не повинен прощати Ассирію та рятувати Ніневію. Він хотів донести до Бога Ізраїлю своє розуміння любові і щоб Бог прийняв це розуміння як Своє. Але це неможливо.

‍

Сила Божої присутності у громаді віруючих

‍

Отже, він утік із Єрусалиму. Але він не міг залишитися і поза Єрусалимом. Адже він знав про рівні святості Землі Ізраїлю: спочатку Храмова гора, потім Єрусалим, потім Юдея і далі по низхідній. Тому він спробував втекти у землю язичників. Він був упевнений, що там Бог не говоритиме з ним. Він хотів дістатися такого нечистого місця, де Руах аКодеш не говорить навіть із пророками. Принаймні він так думав.

‍

Іноді ми всі схожі на Йону. Я знаю ситуації у своєму житті, коли я намагався втекти від присутності Бога. Але зараз ми живемо в час, коли ця свята присутність поширюється по всій землі, як Ієшуа сказав самарянці в Івана 4. Ми живемо в час, коли Його присутність може спіткати нас де завгодно. Але Він попереджає, що в тих місцях, де Його діти збираються прославити Його ім'я, Його присутність буде особливо сильною і сконцентрованою.

‍

Тому, коли я хотів втекти від Божого доручення, я намагався втекти з живої Божої громади. Тому що я знав, що коли діти Божі збираються прославити Його ім'я, коли вони моляться, коли вони читають Його Писання, коли вони радіють Його присутності, Його присутність стає дуже сильною, і жоден відступник не може встояти в Божій присутності.

‍

Якщо ми вирішуємо виконувати свою волю, якщо ми не погоджуємося з Божим планом, якщо ми засмучуємось від того, як Він відповідає на наші молитви, якщо ми розчаровуємося Його керунком у своєму житті, якщо ми засмучуємося від того, що відбувається з деякими нашими родичами, ми природно говоримо: «Я не хочу ходити на їх зібрання. Я там був, вони молилися, і ніякої відповіді! Я вибираю свій шлях». Як Йона. І такий висновок частково вірний, тому що у Божій громаді Його присутність виявляється особливим чином. Але вона може знайти нас будь-де.

‍

Покликання язичників у месіанських громадах

‍

«Йона встав, але подався до Яффи, аби звідти втекти від Господа до Таршішу. Там він знайшов корабель, який мав плисти до Таршішу, і, заплативши за переправу, піднявся на борт судна, щоб плисти на ньому від Господа до Таршішу. Та Господь здійняв на морі сильний вітер, – почався на морі великий шторм, – здавалося, що кораблю загрожує катастрофа. Моряків охопив жах, тому кожен почав голосити до свого бога, – а щоб полегшити корабель, викинули в море весь вантаж. Що ж до Йони, то він спустився в трюм корабля, ліг і міцно заснув» (Йона 1:3-5).

‍

Спочатку він усвідомлено хотів заснути духовним сном, а потім спробував заснути фізично.

‍

«Тоді підійшов до нього капітан корабля і, розбудивши , сказав йому: Чому ти спиш? Устань, та волай до свого Бога! Може Бог згадає про нас, і ми не загинемо!?» (Йона 1:6)

‍

Це один із прикладів того, як язичницький лідер намагається розбудити єврейського пророка. Ми знаємо про одну ослицю, яка намагалася зупинити одного язичницького пророка. А тут язичник намагається розбудити єврейського пророка. Це чудова пророча картина кожного язичника, який отримав заклик від Бога пробудити народ Божий Ізраїль.

‍

Тому, якщо ви є неєврей і ви в єврейській месіанській громаді, можете бути впевнені: це Бог послав вас. Не соромтеся. Не почувайтеся людиною другого гатунку. У новозавітній громаді у вас такі ж права і ви навіть можете бути успішнішими, ніж деякі єврейські євангелісти. Капітан був успішним у цьому – Йона прокинувся. І уявіть, цей язичник сказав йому: «Волай до свого Бога!»

‍

Страх Бога – не завжди Божий страх

‍

«І сказали вони один одному: Давайте кинемо жереб, аби довідатись, через кого спіткало нас це лихо. Тож кинули вони жереб, і жереб упав на Йону. Тоді спитали його: Скажи нам, чому трапилось з нами це нещастя? Яке твоє ремесло? Звідкіля ти подорожуєш, з якої ти країни і з якого народу ти походиш? Він їм відповів: Я єврей і вшановую Господа, Бога небес, Котрий створив і море, і сушу» (Йона 1:7-9).

‍

Йона використав тут тетраграматон, ЙХВХ, звертаючись до язичників. І він сказав, що боїться Бога, але не Божим страхом. Це ще один приклад для нас. Ми можемо дуже боятися Бога, але не Його страхом. Тому що Його страх приводить нас до покаяння і наближає нас до Нього.

‍

«Ці люди дуже злякалися і запитали його: Що ти таке натворив? Адже ці мужі зрозуміли, що він втікає від Господа, тому що він сам сказав їм про це. Що маємо зробити з тобою, – запитали вони його, – аби море навколо нас заспокоїлось? А тим часом море, здіймаючи хвилі, лютувало все більше. Тоді він сказав їм: Візьміть та киньте мене в море, і море навколо вас заспокоїться. Адже я знаю, що це через мене на вас накинулась ця велика буря» (Йона 1:10-12).

‍

Йона чинив опір Божому плану, Божій волі і готовий був це робити аж до смерті. Але Бог знав його.

‍

Небесний Батько не хоче, щоб ми пішли від Нього

‍

У період осінніх свят і перед ними ми можемо згадати свій шлях, те, де ми чинили опір Богові, як ми намагалися втекти від Нього, як Він дозволяв нам тікати і як змусив зупинитися, що привело нас до тшуви. І ми можемо прийняти правильне рішення – зупинитися на своєму шляху. Адже тшува – це не просто вимовити правильні слова. Це зупинитися, розвернутися і піти у протилежному напрямку з Господом.

‍

Нехай цей приклад Йони буде підбадьоренням для нас у тому, що наш Батько не хоче нашої смерті, Він не хоче, щоб ми закінчили як відступники. Він не хоче допускати те, що триматиме нас на відстані від Нього.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на Шабаті громади Beth Messiah, Х'юстон, США, 20 вересня 2025 року