Декілька попередніх Шабатів наш ребе говорив про те, щоб ми тримали у фокусі друге пришестя Господа. Чому це важливо? Тому що наше життя, наше служіння, наші справи або відкладають Його прихід, або наближають. Хтось може сказати: «Що від мене залежить?», маючи на увазі, що він і не наближає, і не віддаляє цю подію. Але в духовному світі немає нейтрального стану: якщо ми не наближаємо прихід Месії, ми його віддаляємо. У Посланні до Солунян сказано:

‍

«Адже Сам Господь з наказом, при голосі архангела і при Божій сурмі, зійде з неба, – і першими воскреснуть померлі в Месії. Потім ми, живі, які залишимося, разом з ними будемо підхоплені на хмари, на зустріч з Господом у повітрі, – і так завжди будемо з Господом. Тому потішайте одне одного цими словами» (1 Солунянам 4:16-18).

‍

Виявляється, роздуми про прихід Месії та наше спілкування на цю тему приносить втіху. Павло закликає нас втішати один одного роздумами про те, що Господь прийде, що мертві воскреснуть, що немає безвиході, що ті, хто житиме в цей час, зустрінуться з Господом у небесах. Це буде неймовірна духовна дія: всі люди побачать явлення Господа при голосі архангела та шофарі Божому. І ніхто точно не скаже: «Де ваш Господь?»

‍

Перша субота після 9 Ава називається Шабат Нахаму - Шабат Втіхи. Після посту та тижнів жалоби єврейський народ розумів, що вони не можуть жити у скорботі постійно і їм потрібен вихід. Тому вважається, що 9 Ава – час народження Месії: Месія народжується і вони починають святкувати, бо прийшов Утішитель, а отже є надія, вихід, перемога та майбутнє.

‍

Втішайся другим пришестям Господа і отримай додаткову благодать

‍

У 1 Посланні Петра є такі слова:

‍

«Тому, підперезавши стегна вашого розуму, будучи тверезими, повністю покладіть надію на благодать, що приноситься вам у з’явленні Ієшуа Месії» (1 Петра 1:13).

‍

Ми знаємо, що явлення (апокаліпсис) Ієшуа у славі буде колись потім, воно поставить крапку і розкриє повноту звершеної Ієшуа на хресті перемоги над дияволом. Але виявляється, ми вже зараз можемо скористатися благодаттю цієї досконалої майбутньої перемоги. Ми всі хочемо благодать у розкритті перемоги у якихось сферах нашого життя. А Господь говорить в цьому вірші, як цю благодать можна отримати.

‍

Але що означає цей образ? Справа в тому, що в давні часи ходили в довгому одязі, і коли треба було йти швидко, краї одягу треба було підняти та підперезати. Також і тут Павло каже, що твої блукаючі думки – це як краї одягу, які не дають тобі йти швидше до Божої перемоги. І Господь каже: «Досить дивитись новини 24/7. Підпережи свій розум не навколо гаджета, новин і популярного блогера, а навколо Ієшуа».

‍

Зі свого досвіду я зрозумів, що для того, щоб підперезати свій розум навколо Господа, потрібне тренування. У деяких обставинах це зробити легше, наприклад, коли ми на молитві, але у звичайному житті це складно. Це не означає, що не треба ні про що думати, окрім духовних речей. Але я хочу сказати, що ми витрачаємо купу часу на те, що нічого не приносить, а навпаки щось краде.

‍

Якщо ми хочемо прийняти благодать Божої перемоги, нам потрібно вчитися концентруватися на Господньому в тій галузі, де ми хочемо побачити цю перемогу: думати про те, як Бог бачить цю ситуацію, шукати місця Писання про це і стягувати себе навколо Божого погляду на це. Друзі, ми ще маємо невикористаний потенціал Божої благодаті. Але ми маємо зробити свою частину.

‍

Тут також є уточнення: «будучи тверезими». Це означає, що якщо ви вже вхопили цю благодать, внутрішню концентрацію, захищайте її, не відпускайте, не дозволяйте ворогові вибити вас із цього стану, стійте на варті. Якщо ми намагатимемося утримувати перемогу, то менше у ворога буде шансів.

‍

Друзі, я вірю, що це один із уроків, як ми пожвавлюємо в повсякденному житті те далеке наше очікування явлення Ієшуа у славі. Іноді ти думаєш: «Господь з'явиться колись тоді, а жити треба сьогодні. На що це впливає в моєму житті зараз?» Виявляється, що це впливає на твоє життя сьогодні! Ти не лише своєю вірою, своєю молитвою, своїм служінням наближаєш прихід Ієшуа, але й Господь дає благодать Своєї майбутньої перемоги тобі у твоїй сьогоднішній ситуації.

‍

Зроби Господа своєю головною втіхою

‍

У ці Шабати втіхи читаються особливі місця Писання. Одне з них - із 51 розділу Ісаї:

‍

«Викуплені Господом повернуться, – прийдуть на Сіон з радістю і веселими вигуками. Вічна радість, як корона, буде на їхніх головах. Вони успадкують радість і веселий настрій, а біль і зітхання зникнуть. Я, Я – Той, Котрий тебе потішає! Чому ж ти боїшся смертної людини, – людського сина, який в’яне , наче трава?» (Ісаї 51:11-12).

‍

Це сильне місце Писання, яке говорить про те, що тільки Господь може по-справжньому втішити. Зрозуміло, що Бог може діяти через людей та обставини, але Господь має бути нашою справжньою втіхою. Тільки в Господі заспокоюється душа моя. У Псалмі написано:

‍

«Надійся на Господа і чини добро, живи на землі та зберігай вірність. Веселися в Господі й Він задовольнить бажання твого серця» (Псалом 37:3-4).

‍

Господь обіцяє, що Він задовольнить бажання Твого серця, якщо ти зробиш Його своєю втіхою (в рос. синод. пер. «втішайся Господом», а не «веселись в Господі», в оригіналі - «насолоджуйся Господом»). Я думаю, що коли Господь – наша втіха, коли ми шукаємо Його і розуміємо, що тільки Він є нашою відповіддю, коли ми стягуємо своє життя навколо Нього, тоді наше серце починає бажати не того, чого ми хочемо, а того, чого хоче Він. Тому що Він відповідає тільки на те, що відповідає Його бажанню та Його волі.

‍

Тому й написано, що ми можемо отримати все, чого просимо, якщо просимо з волі Його. Якщо ми перебуваємо в Ньому, а Він у нас, то «чого не попросите, буде вам». Втішайтеся Господом, робіть Його центром свого життя, шукайте Його насамперед і в усьому, і тоді ви будете бажати і хотіти того, чого бажає Господь, і на це прийде відповідь від Нього.

‍

Якщо ми протягом якогось періоду молимося і не отримуємо відповіді, є сенс, напевно, запитати Господа: «А Ти хочеш цього, Господи? Покажи мені, чого Ти хочеш». Адже не завжди те, чого ми хочемо і на що ми претендуємо, відповідає Його бажанню та Його волі. Може, це й хороше бажання, але можливо, воно не на цей час.

‍

Тому втішайся Господом, і Господь здійснить бажання не думок твоїх, а серця твого. Серце – це джерело життя, а голова – це як фільтр, який повинен відсіювати все сміття та дозволяти опускатися в серце лише правильним біблійним речам. Господь хоче втішити нас, але Він хоче, щоб ми не втіху зробили метою, а Його самого. Знайди спочатку Його – і в Ньому знайдеш усе необхідне.

‍

Стань втіхою для Господа

‍

Ще одне місце, яке читається в цей час – ці відомі нам слова з 40 розділу пророка Ісаї:

‍

«Потішайте, потішайте Мій народ! – каже ваш Бог» (Ісаї 40:1).

‍

Друзі, якщо Господь привів нас до месіанської громади і ми стали частиною Його сім'ї, ми прийняли єврейський народ як свій, навіть якщо ми не євреї за тілом. Наш Господь за тілом – єврей, у Нього єврейська ДНК, а Він живе всередині нас. Ми євреї за татом - за нашим духовним отцем Авраамом.

‍

Я думаю, через це місце Писання Господь дає наказ усім дітям Авраама, які повірили в Нього як Бога Ізраїлю, щоб ми всі в тій чи іншій мірі стали втіхою для Його народу. У Церкви є своя роль у втішенні єврейського народу - вони повинні стати тими, чиє служіння має викликати ревнощі у євреїв, хоча вони в більшості своїй ще не прийняли це покликання. А в нас як месіанських віруючих є пряме доручення від Господа - служити Його народу.

‍

Але я подивився на це місце Писання під іншим кутом. Я згадав 9 розділ Римлян, де апостол Павло говорить: «Я бажав би сам бути відлученим від Месії задля моїх братів, моїх рідних за тілом». Павло настільки відкинув себе заради бажання побачити досягнення цієї мети, що готовий навіть втратити найцінніше – спасіння. Очевидно, що тут через Павла говорить Святий Дух, що це Божа ревність. Я бачу тут глибоку невтішність Бога в тому, що Його діти не знають Його. І Він каже: «Втішайте їх! Тому що в серці Моєму немає втіхи. Я хочу бути втішний спасінням Свого народу».

‍

Друзі, ми шукаємо джерело втіхи. Це сам Господь. Але, знаходячи Господа, ми не тільки отримуємо втіху, але й приймаємо Його любов, Його спрагу, Його невтішність серця про спасіння Ізраїлю. Якщо ж ти приймаєш лише втіху від Нього для себе, але не приймаєш із цим серце Бога щодо Його народу, то ти як споживач.

‍

Ти можеш стати втіхою для Господа, якщо втішатимеш Його народ. І це те, до чого Господь спонукає нас у ці тижні втіхи. Найпростіше, що ми можемо робити в цьому напрямку: молитися, розбиратися в Біблії з цим питанням, ділитися цим і безпосередньо служити для спасіння Його народу. Друзі, пам'ятаймо, що приймаючи втіху від Нього, роблячи Його джерелом втіхи, ми беремо на себе відповідальність стати утішителем для Його дітей.

‍

Висновки

‍

Отже, що ж нам робити в ці тижні втіхи?

‍

По-перше, давайте оновимо свою віру в те, що Господь уже все звершив.

‍

По-друге, ми можемо отримати додаткову благодать у своєму житті з остаточного пришестя Ієшуа, якщо постараємося взяти під контроль метушню, фокусуватимемося на Господі і особливо в тій сфері, де нам потрібен прорив. Знайдіть місця Писання на цю тему, проголошуйте їх. І перестаньте поглинати контент, як відро для сміття.

‍

По-третє, давайте пам'ятати, що наша головна втіха – у самому Господі.

‍

І по-четверте, давайте не будемо просто споживачами Божої втіхи і втішатимемо Його народ, тим самим втішаючи серце самого Господа: розбиратися за Писанням з темою спасіння єврейського народу, ділитися цим, молитися і безпосередньо служити для спасіння Його народу.

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 10 серпня 2025 року