У єврейській традиції в дні Хануки як додаткова гафтара читається уривок з книги пророка Захарії (Захарія 2:14–4:7), тому що Захарія багато пророкував про час приходу Машиаха. Можна згадати хоча б його знамените пророцтво про прихід Ієшуа в 12 розділі, де сказано: «І ви подивитеся на Мене, Якого прокололи» (Зах. 12:10).

‍

Служіння Захарії припало на час у районі 520 року до н.е. Тобто він пророкував у епоху, коли Перське царство набрало обертів і мідо-перський цар Кір дав дозвіл на відновлення Храму. Захарія - один із пророків відновлення Другого Храму та один із останніх пророків Танаха.

‍

Тема Хануки у книзі Захарії

‍

Але окрім таких явних пророцтв про повернення Ієшуа, як у 12-14 розділах, є й інший цікавий уривок у 3 розділі, саме з гафтари, яка читається під час Хануки, що перегукується з ханукальною темою очищення Храму. Там говориться про первосвященика або коен гадоль на івриті, якого звати Єгошуа або Ієшуа (Ісус в перекладах). Фактично він тезка Месії. Ось що ми читаємо:

‍

«Єгошуа ще був одягнений у брудну одежу в якій стояв перед ангелом, котрий заговорив і сказав тим, що стояли поруч з Ним, такі слова: Зніміть з нього забруднений одяг! А Ісусу сказав: Дивись, Я зняв з тебе твою провину, аби зодягнути тебе в коштовні шати» (Захарія 3:3-4)

‍

Тут ми бачимо тему освячення, очищення, підготовки храмового служіння. І далі сказано:

‍

«Тож послухай, первосвященику Ісусе, – ти і твої співпрацівники по служінню, котрі сидять перед тобою. Усі ви є провісниками того, що Я приведу Мого слугу, Пагінця Мого» (Захарія 3:8).

‍

Пагінець або Цемах на івриті – це титул Месії. Це пророцтво про Машиаха. Ось чому книга Захарії читається на Хануку – тому що вона перегукується з ханукальним святкуванням і говорить про прихід Месії.

‍

Видіння Захарії про менору і маслини

‍

І ось ще одна причина, чому книга Захарії. Ось що сказано у 4 розділі:

‍

«Ангел, котрий розмовляв зі мною, повернувся і розбудив мене, як будять людину зі сну, і запитав мене: Що ти бачиш? Я відповів: Бачу я світильника, – увесь він із золота, зверху на ньому чаша з оливою та сім лампадок на семи трубочках, що йдуть від чаші зверху. А біля нього бачу дві оливки, одна оливка з правого боку чаші, а друга – з лівого» (Захарія 4:1-3).

‍

Захарія бачить менору – це також ханукальна тема.

‍

«Я звернувся до ангела, що розмовляв зі мною, й запитав: Що це, мій володарю? Відповідаючи, ангел, що розмовляв зі мною, сказав мені: Хіба не знаєш, що це? І я відповів: Ні, мій володарю. Пояснюючи, він заговорив до мене й так сказав: Передаю слово Господнє до Зоровавеля такого змісту: Не силою і не людською могутністю, а лише Моїм Духом, – говорить Господь Саваот! Якою б великою горою ти не була, перед Зоровавелем ти станеш рівниною! Він покладе завершальний наріжний камінь під голосні вигуки: щасти, щасти йому, Боже!» (Захарія 4:4-7)

‍

Отже, пророк бачить менору і дві маслини, а від цих маслин йдуть трубочки в менору, в якій має горіти олива. Тут є дуже цікавий момент цієї пророчої картини, яку я довго не розумів. І саме Ханука допомогла мені зрозуміти його.

‍

Ханукальний принцип, актуальний завжди

‍

Саме тут ми знаходимо паралелі між ханукальними подіями та останніми днями. Тут йдеться про відновлення, з одного боку, Другого Храму та менори. Але тут є дуже тонка деталь. У менору тече олива і навіть золото. Тобто мова не зовсім про природний світильник і не зовсім про Другий Храм. Це картина ширша, духовніша.

‍

Як зазвичай виробляється олива? І як вона потрапляла у менору з маслини? Через людські зусилля, через тиск, через обробку. А тут від цих маслин, які потім називаються двома помазаними, олива тече прямісінько в менору.

‍

Шостий вірш відповідає на запитання Захарії: «А що це таке?» Але цікаво, що ангел не відповідає буквально, що це означає, а каже йому: «Подивися, не силою і не людською могутністю, а лише Моїм Духом». Ключ до розуміння цієї картини - у тому, що людських зусиль щодо виливу помазання, оливи немає. Це відбувається Духом Господнім. Немає ніякого масляного преса. Олива тече з маслини прямо в менору.

‍

А це одна з тем ханукальної перемоги. Не було в Ізраїлю зброї та армії. І очолили це повстання не воєначальники, а левіти. Але їм не змогли протистояти численні війська греко-сирійської армії. Це вказує, з одного боку, на ханукальну перемогу у майбутньому по відношенню до Захарії. Адже Захарія - це приблизно 520 рік до н.е., а ханукальні події - це 169-167 роки до н.е.

‍

Але також Захарія передбачає дуже важливий принцип, який буде важливим у всі дні: «Не силою і не людською могутністю, а лише Моїм Духом». Під час Хануки і після цього повстання люди розуміли, що вони не можуть покладатися на те, що тут названо «сила і могутність», або «хаїль ве-коах» на івриті.

‍

«Хаїль» - це воїнство, солдат в сучасному івриті. Але це слово несе у собі сенс фінансів, впливу, влади, здібності, ресурсності. А «коах» - це буквально сила богатиря, могутня, фізична, груба сила. І Господь каже до Зоровавеля: «Не зв'язками та фінансами, не людськими зусиллями, кількістю солдатів, а Духом Моїм». І в оригіналі написано навіть: «виключно Духом Моїм».

‍

Господь каже: «Тільки Духом Моїм відбуватимуться всі ці подальші події: і прихід Машиха, і наступна перемога». Саме повернення Ієшуа відбудеться в такий момент, коли людські ресурси та армії просто вичерпаються, коли людська сила та мудрість перестануть бути опорою.

‍

Про події Ханукі пророкує також Даниїл. Він пише:

‍

«Послані ним війська виступлять і осквернять непорушність Святилища, скасують повсякденну жертву і встановлять гидоту спустошення» (Даниїла 11:31).

‍

В історичній перспективі тут мова про Антиоха, а в есхатологічній - про лжемесію. Данило пише про гидоту спустошення, яку згадує Ієшуа вже після ханукальних подій і співвідносить її з есхатологічними подіями.

‍

Тобто, як бачимо, події Ханукі показують певні принципи перемоги і сьогодні, і особливо в останні дні. Ми віримо, що в останні часи одна з неймовірно важливих особливостей наших життя і служіння - це те, що ми повинні покладатися не на «хаїль ве-коах», не на людські можливості та сили, а виключно на Дух Господній.

‍

Я підніму синів Сіону проти синів Явана

‍

У зв'язку з цим я хотів би згадати ще один цікавий уривок із книги Захарії, але вже з 9 розділу, де також є вказівка ​​на майбутнє. Як ми вже сказали, Захарія пророкує в районі 500 року до н.е., тобто до ханукальних подій залишається ще близько 350 років.

‍

На цей момент на історичній сцені Вавилонська імперія вже зійшла нанівець і в повному зеніті знаходиться Мідо-Перська імперія, яка відіграватиме ключову роль в історії всього регіону ще кілька століть. Їй на зміну прийде Грецька імперія або імперія Александра Македонського.

‍

У класичній історіографії вважається, що епоха еллінізму або вплив Греції починається в 333 році до н.е. Звісно, ​​це умовна дата. Але так чи інакше в той час, на який припала Ханука, еллінізм був головним ворогом Божого народу. Він постулював зверхність і верховенство людини як мірила всього. Звідси бере свій початок гуманізм та безліч грецьких філософій. І ось що сказано у 9 розділі Захарії:

‍

«Адже Я натягнув Собі Юду, наче лук; Я наповню сагайдак Єфремом, наче стрілами та підніму твоїх синів, Сіоне, проти синів Явана (Греції), – воюватиму тобою, як мечем лицаря» (Захарія 9:13).

‍

Яван на івриті - це Греція. Захарія пророкує за сотні років до того, як почали підніматися і поширюватися грецька цивілізація та вплив еллінізму. У цей час Греція навіть близько не є впливовою державою. А тут він каже, що Господь підніме синів Сіону проти синів Греції. А найяскравіший конфлікт синів Сіону із синами Греції – це саме Ханука. Інших таких перетинів не відбувалося.

‍

Есхатологічні події у Захарії 9

‍

Ми живемо в цивілізації, яка багато в чому була сформована саме мисленням еллінізму. Філософські школи, судова система, розуміння мистецтва та багато іншого - всі ці елліністичні речі через Рим прийшли до нас. Греки дали людству багато позитивних речей.

‍

Але основною розбіжністю між синами Сіону та синами Греції була та система поглядів, світогляду, якими володіли одні та інші. Сини Сіону сподівалися на Господа, на Тору, на Слово Боже. А сини Греції сподівалися на людину, на людину з великої літери, як-то кажуть. Для них людина – мірило всього. Її краса, сила, мудрість - це було їх фундаментом.

‍

Ось чому Ханука пов'язана із останніми днями. Саме через те, що рано чи пізно з'явиться той, кого називають «людиною гріха», хто осквернить Храм. Є богословські суперечки про те, чи буде Третій Храм відбудовано, чи це лише прообраз і символ Церкви. Але так чи інакше з'явиться хтось, хто принесе осквернення, хто торкнеться Ізраїлю та Церкви, згідно з Посланнями Павла.

‍

І ці слова – «Не силою і не могутністю» – це той принцип життя, який сьогодні має ставати нашим фундаментальним вибором. Звичайно, Господь не проти благословень для Своїх дітей, і ми можемо бути сильними, могутніми, знатними, багатими. Але, друзі, у ці дні, де б ми не жили, у нас все менше шансів покладатися на людей, на системи та структури, на всі ці філософії, якщо ми не покладаємося, перш за все, виключно на Дух Святий, на Його живу святу присутність.

‍

Чому ж олива тече одразу в менору?

‍

І якщо ми повернемося до 4 розділу Захарії, де описана пророча картина менори і двох оливок, з яких витікає в менору дорогоцінна олива і золото (а золото - це вираження Божої слави), то ця надприродна незвичайна олива, що тече з оливок одразу в менору - це якраз про життя в Дусі Святому, в якому треба зростати.

‍

У наші дні, не менш ніж у дні наших предків Маккавеїв, виникає спокуса загравати зі світськими філософіями, раціоналізувати Бога, раціоналізувати Його роботу, раціоналізувати часи, говорити, що це політики не такі, того не розуміють, це не знають.

‍

Але це не про політиків, а про те, що Бог у ці дні піднімає синів Сіону проти синів Греції. Це не фізична війна. Це сини Сіону, які знають, звідки тече олива - Божа слава і помазання, і на цьому вони роблять ставку в житті та служінні.

‍

Господь закликає нас бути світлом цього світу - нести Його світло, щоб народи пізнавали нашого Царя і Спасителя, щоб більше і більше розкривалася Його велика милість і любов. І в ці дні - не тільки дні Хануки, але взагалі в цю епоху - нам потрібно сподіватися на цю істину: «Не силою і не могутнистю, не здібностями, не людськими ресурсами, але Духом Божим». Ось як у ці дні нам треба жити.

‍

Рабин Шимон Поздирка, громада «Бней Бріт Хадаша», Кишинів

Джерело:  ShomerTV