На нашому молитовному ретриті, який пройшов  минулого тижня, Господь таки послав Свою хмару, про яку ми говорили перед ретритом. І її дія посилювалася з кожним днем. А в останній день ретриту концентрація цієї чудової хмари стала такою, що ми просто відійшли назад і вся наша програма скасувалась. Хмара стала епіграфом або, можна сказати, девізом ретриту. І вона продовжує бути не лише головним символом, а й явленням Божої милості на ретриті та після нього.

‍

Дуже важливо в наступні дні продовжити молитву і поклоніння, продовжити занурення в цю Божу хмару і рух усередині неї – не виходячи з хмари, але водночас бачити, куди вона нас направляє. Ми бачили безліч неймовірних чудес на ретриті. Але найголовніше, Він Сам прийшов, був з нами, обіймав нас, і для Нього Шабат - це ексклюзивний час, коли Він може обійняти кожного з тих, хто присвятив себе Йому.

‍

На Шабаті після ретриту у нас було сильне і радісне прославлення, і це прояв все тієї ж хмарної присутності, просто інший. Розумієте, наскільки важливо дозволити цій хмарі визначати наш рух і наш напрямок, визначати, як нам сприймати те, що Бог хоче робити і робить у даний момент, і до чого Він нас скеровує на наступних кроках.

‍

На цьому ретриті проповідували практично лише наші гості. А ми просто насолоджувалися тим, що творив наш улюблений Тато через Свого Сина і Святим Духом. Я не можу передати, як дорогоцінно, коли ми забуваємо про себе і спочатку передчуваємо розкриття Божої волі, вилив Його благодаті, концентрацію Його хмари, що посилюється, а потім куштуємо, виконуючи Божий заклик: «Прийдіть і скуштуйте, яки добрий Господь, прийдіть і скуштуйте ті духовні страви, які Він приготував нам в домі бенкету».

‍

І коли ми приходимо в дім Божого бенкету, ми приходимо як люди голодні і спраглі і не несемо в судочках щось своє запліснявіле, думаючи: «Якщо Бог не почастує, то хоч перекусимо осторонь». Коли ми приходимо, звільняючись від усіх своїх запасів, давши їм згоріти в голгофському вогні, і приходимо відкриті в цій спразі назустріч Йому, тоді починається справжній бенкет.

‍

Хмара Божої слави над табором Ізраїлю

‍

Я б хотів прочитати дещо про цю хмару з книги Чисел:

‍

«Того дня, коли була встановлена Скинія, хмара покрила Намет, тобто Намет Свідчення. А ввечері хмара стала наче полум’я над Наметом, і залишалася аж до ранку» (Числа 9:15).

‍

Цікаво, що коли описується хмара, не сказано «наче хмара». Це реальна хмара. У ній – концентрована Божа присутність. Але коли йдеться про вогонь, то сказано «наче вогонь». Є різниця між хмарним проявом і вогненним, бо якби Божий вогонь, який сходив на скинію і взагалі сходить на Його народ, був справжнім вогнем, ніхто не витримав би. Це був би спалюючий вогонь.

‍

Коли Бог посилає вогонь, якщо вогонь сходить на людину, він спалює все те, що не може горіти для Бога. Він не спалює фізичне тіло, але спалює в душі все те, що не може горіти для нашого Машиаха і для нашого Отця. А хмара навіть у фізичному прояві – це така милостива Батьківська турбота. Особливо в Синайській пустелі, серед розжарених пісків. Хмара – це завжди захист, завжди вияв Божої милості. І не лише духовна, а й фізична хмара.

‍

«Того дня, коли була встановлена Скинія, хмара покрила Намет, тобто Намет Свідчення. А ввечері хмара стала наче полум’я над Наметом, і залишалася аж до ранку. І так було постійно: хмара вкривала його вдень, а подоба вогню – вночі. Щоразу, коли підіймалася хмара над Наметом, тоді вирушали за нею Ізраїльтяни. А в тому місці, де хмара зупинялась, там Ізраїльтяни ставали табором» (Числа 9:15-17).

‍

Протягом цього тижня ретриту ми робили практично те саме. Ми зупинилися, бо хмара Божа зупинилася. І, як ми тільки що прочитали, ця хмара не тільки покривала і вкривала Божий народ, але й керувала Божим рухом Божого народу.

‍

«Так за розпорядженням Господа Ізраїльтяни вирушали в дорогу і за наказом Господа отаборювались. Усі дні, коли хмара перебувала над Наметом, вони стояли табором. Навіть коли хмара довший час затримувалася над Наметом, Ізраїльські нащадки дотримувались Господньої вказівки і не вирушали.  Траплялось і так, що хмара залишалась над Наметом лише кілька днів, то і тоді, за Господнім наказом, вони ставали табором і за Господнім розпорядженням вирушали знову. Бувало так, що хмара залишалася від вечора до ранку, а вранці хмара підіймалася, тоді вирушали і вони. Або хмара стояла день і ніч, але щойно хмара підіймалася, то вони вирушали. Траплялось, що хмара стояла над Наметом лише два дні, чи місяць, або більше днів залишалася над Наметом, то Ізраїльтяни стояли табором і не вирушали. Але як тільки вона піднімалася над ним, вони вирушали. Так за Господнім розпорядженням вони стояли табором, і за Господнім наказом вирушали. Вони дотримувалися Господніх вказівок згідно Господнього розпорядження, яке передавалось через Мойсея» (Числа 9:18-23).

‍

Уявляєте, цілий 9 розділ, з 15 по 23 вірш - у кожному говориться про хмару - про те, як хмара спрямовувала рух Його народу. Це дорогоцінна вказівка ​​для всіх дітей Божих на всі часи. Це безцінний путівник для Божих дітей, які дійсно хочуть навчатися у Господа, слідувати за Ним, не відпускати Його присутність, якщо вона з милості Його зійшла, не відриватися, не відставати і не випереджати нашого Спасителя, Царя, Господа і Захисника, Який готовий оточувати нас цією хмарою і в той же час направляти нас хмарною благодаттю.

‍

Куди Божа хмара спрямовує нас сьогодні?

‍

З цих віршів ми ще багато чому можемо навчитись. Наприклад, коли вогонь вночі сходив на скинію, то він був усередині хмари. Виявляється, хмара не йшла, коли сходив вогонь. Вона перебувала над духовним центром Ізраїлю - над мішканом, святилищем, завдяки якому Бог міг перебувати серед Його, на жаль, не дуже святого народу. Святого у тому сенсі, що Бог його відокремив для Себе. Але не дуже святого в тому сенсі, що далеко не всі ізраїльтяни справді відокремили себе для Господа.

‍

Цей текст особливо важливий для нас, тому що нам треба вловити, куди і як нас спрямовує Божа хмара, яка зійшла на цьому ретриті, як Бог у ній хоче вести нас. Минулого Шабату, коли ми читали з книги Вихід, ми бачили, що там у хмарі діяв Ангел Господній. А в іншому місці сказано, що Сам Господь. І ми знаємо, хто це був. Ми знаємо, що це одне з явлень Ієшуа Месії до Його втілення через діву Мір'ям.

‍

Тому ми можемо сміливо говорити, що і в тій хмарі, яка зійшла на нас на ретриті, Сам Господь виявляє Себе Своєму народові. І нам треба бачити, як Він хоче, щоб ми йшли, як будували наступні дні та тижні нашого життя, куди спрямовували наші зусилля, на що насамперед витрачали свій час, з ким проводили цей час і як.

‍

І в той же час треба розуміти, що ця хмара йтиме попереду нас і зупинятиметься там, де ми повинні ставати, і приймати нас усередину себе, якщо ми йтимемо за нею, у всіх місцях, де ми знаходимося по волі Божій. І я вірю, що кожну людину, яка була на ретриті і поїхала до себе, Божа хмара супроводжує і направлятиме там.

‍

Кожного, хто робитиме те, що він уже робив з волі Божої до цього ретриту і в чому Господь утвердив його, хмара супроводжуватиме, підтримуватиме, приховуватиме, захищатиме і спрямовуватиме в цьому. І кожного, хто робитиме те, що йому було показано на цьому ретриті, Божа хмара підніматиме і даватиме зміцнення у вірі, у радості, у новій «хмарній» молитві, «хмарному» поклонінні та «хмарних» побаченнях з Богом Ізраїлю.

‍

І дуже важливо найближчими днями максимально обмежити занурення всередину гаджетів. Нехай вони не заважають нам, по-перше, занурюватися всередину хмари, по-друге, бачити, де найбільша концентрація хмарної присутності, і по-третє, прагнути туди і не відходити, доки хмара не піднялася і не перемістилася.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 10 травня 2025 року