Коли єврейський народ вийшов із Єгипту, їх вела хмара, яка являла близькість Бога. Це була така неймовірна хмара, що, як написано, в ній був Ангел Господній, а пізніше сказано, що Сам Господь. Ця хмара захищала від спеки, від ворогів, від фараона (образу сатани) та від його воїнства, яке є образом будь-якого сатанинського воїнства. Є дві країни у світі, де зараз це особливо актуально – Ізраїль та Україна.

Нам треба вчитися притягувати цю славну хмару, входити в неї і здаватися цій славній присутності всемогутнього Царя, Який понад усіх земних царів, усіх духовних загроз, усіх фараонів, бісів, диктаторів і тиранів. У 25 розділі книги Ісаї сказано:

‍

«Як згубну спеку в пустелі, Ти приборкуєш буйство чужинців. Як зникає спека від тіні густої хмари, так від Твого втручання змовкає пісня гнобителів» (Ісаї 25:5).

‍

Ці слова дають нам глибоку впевненість у Божому захисті та остаточній Божій перемозі, незалежно від того, що відбуватиметься навколо. І ось що сказано у попередньому вірші:

‍

«Адже Ти був захистом для бідних, притулком для нещасних у скрутний для них час, сховищем від бурі, тінню від спеки, коли дихання гнобителя вирувало, наче ураган перед стіною» (Ісаї 25:4).

‍

Є один злісний тиран, який залякує. Ви уявляєте, як Господь дивиться зверху на це? Він дивиться, іронічно посміхається і каже йому: «Почитай другий Псалом».

‍

«Чому метушаться народи, а люди замишляють підступні речі? Повстають земні царі і князі змовляються разом проти Господа та Його Помазаника, мовляв…» (Псалом 2:1-2)

‍

Будь-які безбожні задуми тиранів, тим більше такого, що вторгся в Україну, - це все проти самого Господа, Який завжди готовий покарати таких тиранів, коли настане час, і завжди підведе межу під їхнім безчинством. Ці тирани кажуть:

‍

«Розбиймо їхні кайдани і скиньмо з себе їхнє ярмо. Той, Хто знаходиться на небі, посміхається, – Господь глузує з них. Він заговорить до них у Своєму гніві й в обуренні Своїм наведе на них страх: Я вже поставив Свого царя на Сіоні, – на Моїй святій горі, Я сповіщу Господню постанову! Господь сказав мені: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. Проси в Мене, і дам Тобі народи як Твою спадщину, і Твоє володіння буде до країв землі. Ти їх розгромиш залізним жезлом, розіб’єш їх, як глиняний посуд. Тож тепер станьте розумнішими, царі! Прийміть застереження ви, що правите землею! Служіть Господу зі страхом і радійте з тремтінням» (Псалом 2:3-11).

‍

Тому (прочитаємо ще раз ці вірші з Ісаї):

‍

«Адже Ти був захистом для бідних, притулком для нещасних у скрутний для них час, сховищем від бурі, тінню від спеки, коли дихання гнобителя вирувало, наче ураган перед стіною. Як згубну спеку в пустелі, Ти приборкуєш буйство чужинців. Як зникає спека від тіні густої хмари, так від Твого втручання змовкає пісня гнобителів» (Ісаї 25:4-5).

‍

Бог показує це у всій історії Ізраїлю та у всій історії Тіла Машиаха з усіх народів. Він показує, що до цих пір ці тирани і слуги фараона можуть упиватися своєю безкарністю, але коли приходить хмара від Господа, від неї самої змовкає пісня гнобителів.

‍

Божа присутність, до якої спрямовані наші молитви, яка концентрується, коли ми виділяємо і присвячуємо Богу особливий час і даємо Йому можливість діяти, як Він бажає, ця Божа присутність не тільки насичує наш дух, піднімає наші серця до престолу Його милості, наші душі і наші тіла, що обіймає нас і створює неймовірну радість, яку ніщо на землі не може дати, але вона захищає нас від невидимих ​​і видимих ​​ворогів і готова придушити пісню гнобителів.

‍

Ми на шляху сходження до Божої хмари

‍

Зараз ми на шляху сходження від Песаха до Шавуота, на шляху сходження до гори Божої. У старозавітні часи Божою горою був Синай, а для всіх віруючих нового завіту це Сіон. Ми на шляху відліку омера, коли кожен наступний день подається Богові як особливий подарунок, особлива радісна жертва. Рахується кожен день, який наближає нас до гори Божої – до особливої ​​Божої присутності, особливого побачення з нашим небесним Нареченим. Кожен день ми підносимо нашому Царю Машиаху як окремий дар, особливу жертву нашої любові у відповідь.

‍

Одна з цілей розкриття Божої слави

‍

Цікаво, що відбувалося в ці дні приблизно 3000 років тому. Коли Ізраїль підійшов до Синаю, гори Божої, Господь сказав Мойсеєві:

‍

«Ось Я прийду до тебе в густій хмарі, аби народ почув, як Я розмовлятиму з тобою, і щоб повірили тобі назавжди» (Вихід 19:9).

‍

Це одна з цілей розкриття Божої присутності, одне з призначень цієї хмари, яка сходить до Божого народу (тоді ця хмара не зійшла на Божий народ, вона зійшла тільки на гору) - щоб люди повірили в Божу реальність, в те, що все це настільки важливо, настільки вражаюче реально, настільки сильно і глибоко, що в порівнянні з цим все земне звичне відходить на задній план.

‍

Але від нас залежить, в який бік ми повернемося, куди ми будемо дивитися. Або ми концентруватимемо свою увагу, свої почуття, бажання на цій хмарі, або будемо, погоджуючись з тим, щоб вона захищала нас від спеки, ворогів і тріумфу гнобителів, відвертатися від неї до своїх потрібних справ і будувати своє життя далеко від цієї хмари.

‍

Бог розкриває цю славну хмару для народу Свого, щоб народ Божий міг вирішувати, що для нього важливіше - славна Божа присутність сама по собі, Бог як ціль всіх цілей, Бог як абсолютна цінність, і бігти до Нього, і вливатися в цей потік Його слави, або, визнаючи це, намагатися триматися подалі, щоб не втратити своє власне життя в Його присутності.

‍

Тому що, коли ми по-справжньому поринаємо в цю хмару, то наше власне життя розчиняється. Це Божа мета для всіх Його дітей, незалежно від національності, віку, статі, освіти – щоб ми дозволили шехіні Господній (це пізніша назва цієї хмари) не лише вкрити, захищати, спрямовувати нас, а й пронизувати нас і розчинити наше у Божому.

‍

Божа хмара – пріоритет нашої громади

‍

Я дякую Богу за те, що всі 30 років нашої громади були люди, які обирали цю хмару понад усе, які були готові обміняти свої плани на Божі, які хотіли розчинити в цій хмарі Божої слави свої поняття, готові були занурити в цю хмару свій розум, свою волю, готові жертвувати часом, своїми планами.

‍

Вони розуміли, що будь-яка жертва, принесена Всемогутньому Богові заради того, щоб Його присутність розкрилася прямо серед нас і захопила нас, і перетворила нас, - це насправді не жертва, а подарунок від Бога нам, що допускає нас у таку близькість, у царські покої Всемогутнього Царя царів. У нас завжди були люди, які не боялися щось втратити, ходячи під хмарою, і знали, що те, що буде втрачено в цій присутності, стає придбанням набагато кращого від Бога.

‍

Наша внутрішня хмара Божої слави

‍

Я хочу поділитись тим, що пережив після нашого другого седера наприкінці Песаха. Саме коли ми почали цитувати 10 розділ 1 Коринтян про те, як Ізраїль був занурений у хмару, з цього моменту Святий Дух почав діяти якось особливо. І тоді я зрозумів, що це те, що Господь робить лейтмотивом нашого сходження до Небесного Єрушалайму найближчим часом, нашого сходження до нового Шавуота. Це хмара. І ось чим я хотів би поділитися:

‍

«Для цього я схиляюсь на свої коліна перед Отцем [Господа нашого Ієшуа Месії], від Якого має ім’я кожна родина на небесах і на землі, щоби за багатством Своєї слави Він дав вам через Свого Духа зміцнитися силою у внутрішній людині, щоби через віру Месія оселився у ваших серцях, аби ви, укорінені й засновані на любові, разом з усіма святими змогли зрозуміти, що це за ширина й довжина, висота й глибина, і пізнати любов Месії, яка сягає за межі пізнання, щоб наповнилися ви всякою Божою повнотою» (Ефесян 3:14-19).

‍

Крім зовнішньої хмари Божої присутності в кожному з Божих дітей існує внутрішня хмара. Там, де в нас, якщо ми дійсно Його діти, сконцентрована Божа присутність і де сам Всемогутній готовий проявлятися у Своєї славі, і звідки Він готовий підніматися, спрямовуючи нас, зміцнюючи, запалюючи наш дух і наш віру і даючи таку силу, яку жодна найсильніша людина на землі не може мати.

‍

Ця внутрішня хмара - це та хмара, куди ми перш за все покликані занурюватися. І рав Шауль якраз і молиться за нас, щоб «за багатством Його слави Він дав вам через Свого Духа зміцнитися силою у внутрішній людині» - щоб ми могли занурюватися в цю хмару все глибше, щоб ми розчиняли в ній наші думки, почуття, бажання, погляди і таке інше.

‍

Кожен з нас може це робити і в таємній кімнаті, і вивчаючи Слово Боже, молячись, поклоняючись. Але для вкорінення в цій внутрішній хмарі конче необхідне регулярне занурення і в ту, умовно кажучи, зовнішню хмару, яку Бог посилає Своїй громаді. Без прагнення увійти в цю хмару і насититися Його славою ми не можемо по-справжньому перебувати в хмарі внутрішній.

‍

Як Бог посилає цю хмару?

‍

Ще хочу кілька слів сказати про те, як Господь посилає цю хмару. В одних випадках вона сходить несподівано. Так було в історії нашої громади. Це було неодноразово, але один раз вона зійшла настільки видомо фізично і згустилась до того, що на якійсь відстані в залі неможливо було побачити людей. Це було так несподівано, що ми були розгублені, і нам здавалося, що щось з нашими очима.

‍

Цікаво, що коли Ізраїль підійшов до Синаю, то спочатку ця хмара накрила верхівку гори, і потім Бог закликав Моше піднятися і увійти до цієї хмари. Але через якийсь час:

‍

«Коли Мойсей піднявся на гору, її покрила хмара. Господня слава огорнула гору Сінай. Хмара вкривала її шість днів. А сьомого дня Господь із середини хмари покликав Мойсея» (Вихід 24:15-16).

‍

Хмара прийшла і вкрила гору наступного разу, тільки коли Моше зійшов. Про що це говорить? Це суверенна Божа справа. Він знає, як це робити. Але ми повинні робити підготовку до сходження хмари. Ми не знаємо, наскільки сильною буде її концентрація, не знаємо, коли вона так чи інакше проявиться.

‍

Ми тільки знаємо, що це точно буде. Ми знаємо, що деякі побачать, а інші не побачать, що деякі це відчують особливою мірою, а інші скажуть: «Я нічого особливого не відчуваю». Але нам усім у єдності треба налаштуватися на зустріч із Господом. І тим, які це переживали неодноразово, і тим, яких ця хмара радикально змінила, і тим, які ще жодного разу не переживали славної Божої присутності. Якщо кожен із нас готовий підніматися на гору, Господь готовий опустити на нас хмару.

‍

Важкість Божої слави

‍

Деякі запитують: чому люди лежать чи падають у Божій присутності? Тому що Божа хмара - це духовна важкість, що переходить у фізичну. Саме слово «кавод» на івриті, що перекладається як «слава», означає щось важке.

‍

Тому ми не соромимося падати в Божій присутності, коли вона концентровано сходить на нас, ми не соромимося лежати перед Його обличчям. Ми не соромимося жодних проявів, які не суперечать Слову Божому. Найголовніше, щоб ми всі незалежно ні від нашого досвіду, ні від сили віри налаштовували свої серця на це сходження і передчували хмарну милість.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 3 травня 2025 року