Минулого разу, розбираючи притчу про сіяча і ґрунт і розглядаючи другий вид поганого духовного ґрунту, ми виявили там ключове слово «корінь». І ми дійшли висновку, що головний корінь для всіх Божих дітей, в якому ми повинні укорінюватися і який має все глибше вкорінюватися в нас, це сам Ієшуа. Але Біблія говорить про ще одне важливе значення поняття кореня. Давайте звернемося до Писання.

‍

Ізраїль як корінь у Танаху

‍

«Ти переніс виноградну лозу з Єгипту, прогнав народи, а її посадив. Ти приготував для неї місце, – вона пустила коріння своє і наповнила землю. Її тінню вкрилися гори, – величні Божі кедри – її галузки. Вона простягнула свої гілки до моря, а свої пагони – аж до Ріки» (Псалом 80:9-12).

‍

Тут можна дискутувати про нюанси значення слова «коріння», але очевидно, що йдеться про народ Ізраїлю, якого Бог перевів з Єгипту в Обіцяну Землю і який пустив у цій землі коріння. І коріння, і галузки, про які тут говориться, це єврейське коріння та галузки народу Ізраїлю.

‍

Друге місце Писання - 6 розділ книги Ісаї, де описано велике видіння Ісаї, коли він був очищений від його нечистоти палаючим вугіллям з Божого жертовника. Він почув розмову Божих особистостей між собою: «Хто піде за нас?» і відповів: «Хінені (Ось я)». Господь попередив його, що сучасники не слухатимуть його, тому прийде суд на Ізраїль, але в кінці сказано:

‍

«І хоча б на ній залишилась, або повернулась десята частина, то вона буде знову знищена, але, як теребінт  і як дуб, після того як їх зрубають, залишається корінь, так залишиться його пень, який стане святим насінням» (Ісаї 6:13).

‍

І тут уже коренем однозначно називається святий залишок єврейського народу.

‍

«Я вилікую їхнє відступництво, – виявлятиму до них Свою любов, тому що Мій гнів відвернеться від них. Я буду для Ізраїлю, наче роса, – він зацвіте, немов лілія, глибоко пустивши своє коріння, як кедр на Лівані» (Осії 14:5-6).

‍

Тут так само коріння - це єврейське коріння, невід'ємна частина народу Ізраїлю під час його великого відновлення Господом.

‍

Ізраїль як корінь у Посланні до Римлян

‍

Тепер давайте подивимося, що говорить про коріння Новий Завіт, і звернемося до Послання до Римлян.

‍

«Бо коли їхнє відкинення є примиренням світу, то чим же є їхнє прийняття, як не життям із мертвих?» (Римлян 11:15)

‍

Тобто відновлення єврейського народу у своїй новозавітній сім'ї, у Царстві свого Машиаха та Господа Ієшуа буде як духовний термоядерний вибух для всього світу. Це спричинить таке всесвітнє пробудження, якого ніхто ніколи не бачив. І те служіння, в якому ми беремо участь як месіанські громади, це підготовка до цього духовного вибуху, який принесе життя сотням мільйонів людей. Те доручення, яке створило нашу громаду і виконанням якого наша громада займається, готує велике всесвітнє пробудження, яке діятиме з силою світового воскресіння з духовно мертвих. І хвилі від цього вибуху накриють увесь світ.

‍

«Якщо перший сніп святий, то й тісто святе ; і якщо корінь святий, то й гілля святе. Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливкового дерева, то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то пам’ятай, що не ти корінь носиш, а корінь носить тебе» (Римлян 11:16-18).

‍

Коли правовірна єврейська господиня – і в ті часи, і зараз, – замішує тісто, вона відокремлює його шматочок. Це нагадування про Храм, куди потрібно було жертвувати перші плоди. Також і найкраще борошно з чистою оливою потрібно було приносити на жертовник. Ця жертва освячувала все інше тісто. Зараз відокремлюється частина тіста, і таким чином решта тіста стає кошерною.

‍

Саме про це говорить оригінальний текст. Слово, що перекладено як «перший сніп», це φύραμα/фюрама – «тісто». Тобто «перший сніп» – це те, що спочатку присвячене Господу. В російському синодальному перекладі сказано: «на місце їх», але в українському: «до ніх», і в оригіналі: «серед них». Якісь гілки відламалися, але віруючі з інших народів не прищеплюються на місце або замість невіруючих євреїв. Місця до євреїв зарезервовані назавжди. Ніхто не може замістити Ізраїль. Тут корінь - святий початок єврейського народу. У деяких церквах кажуть, що тут йдеться про Ієшуа. Але це суперечить змісту всього тексту. Я хотів би навести цей самій вірш в іншому перекладі:

‍

«Адже якщо частина опари присвячена Богу, то присвячено все тісто. І якщо корінь присвячений Богові, то й гілки» (Римлян 11:16; переклад з рос. сучасного перекладу).

‍

Тут ясно видно, що в даному випадку не може бути корінням сам Господь, адже Йому не треба присвячувати Себе Богові. Якщо ж тут мається на увазі святий, присвячений Богу початок єврейського народу, тієї самої культурної маслини, про яку йдеться в наступних віршах, то що це означає для єврейського народу? Це означає, що вірність вічного і всемогутнього Бога єврейському народу затверджена на непохитній основі.

‍

Вічна вірність Господа народові Ізраїлю

‍

І це відповідає багатьом іншим місцям Писання. Наприклад, у Второзаконні сказано:

‍

«Тому що ти святий народ у Господа, твого Бога. Тебе обрав Господь, твій Бог, з-поміж усіх народів, що на землі, аби ти був Його особливим народом. Господь уподобав вас і обрав вас не тому, що ви численніші від усіх народів, адже ви найменші від усіх народів, – Господь з любові до вас, а також тому, що Він дотримується клятви, якою присягнувся вашим батькам, Господь вивів вас могутньою рукою, визволивши вас з країни неволі, з руки фараона, єгипетського царя. Тож усвідом, що Господь, твій Бог, є справжнім Богом, вірним Богом, Який до тисячного покоління зберігає Заповіт і виявляє милосердя до тих, хто Його любить і дотримується Його Заповідей» (Второзаконня 7:6-89).

‍

«Вашім батькам» – тобто святому начатку Ізраїлю – Аврааму, Ісааку та Якову. І якщо в кожному поколінні євреїв був хоча б малий залишок вірних святих Божих, цього було достатньо. І це підтверджується в тому ж Посланні до Римлян:

‍

«Велика – у всіх відношеннях. Насамперед їм були довірені Слова Божі» (Римлян 3:2).

‍

Незважаючи на те, що новий завіт поширився через Ізраїль на всі народи, Боже слово назавжди залишається особливим чином довірене єврейському народу. Єврейський народ, окрім іншого, був покликаний бути хранителем Божого Слова.

‍

«Що ж, коли деякі не увірували, то хіба їхнє невірство знищить Божу вірність?» (Римлян 3:3)

‍

І в 15 розділі Послання до Римлян сказано:

‍

«Тому приймайте одне одного, як і Месія прийняв вас до Божої слави. Кажу, що Месія став Служителем обрізаних – заради Божої правди, щоби підтвердити батьківські обітниці і щоб язичники прославляли Бога за Його милість, як написано: Тому прославлятиму Тебе між язичниками й оспівуватиму Ім’я Твоє» (Римлян‬ ‭15‬:‭7‬-‭9).

‍

Вірність батькам означає, що всі обіцянки, які Бог дав праотцям Аврааму, Ісааку і Якову, дванадцятьом патріархам, Моше, Єгошуа бін Нуну, великим вождям Ізраїлю, суддям, пророкам, особливо Давиду, всі ці обіцянки Бог або виконави, або зараз виконує, або виконає в повній мірі в Свій час.

‍

Чому ворог може вкрасти у нас Боже Слово?

‍

Повернімося до частини притчі про сіяча з Євангелії від Матвія і до пояснення Ієшуа до неї:

‍

«Коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, й прилетіли птахи та визбирали його. Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, й швидко зійшло, бо не мало глибокої землі, а як піднялося сонце, – зів’яло і, не маючи кореня, засохло… До кожного, хто слухає слово про Царство, та не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі. А посіяне на кам’янистому ґрунті – це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає, але, не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настають труднощі або переслідування за слово, він відразу спокушується» (Матвія 13:4-6, 19-21).

‍

Якщо ми не записуємо те, що чуємо під час проповіді, або пропускаємо, або навіть нам здалося, що ми зрозуміли, але відразу забули, коли вийшли, це означає, що лукавий прийшов прямо в зібрання віруючих. І якщо ми так ставимося до Слова, то лукавий має право підійти і викрасти Боже Слово у тих, які не записують, не вчитуються, не вслухаються, не вникають, не порівнюють з іншими місцями Писання. Це перший тип ґрунту.

‍

А другий – це ті, хто чує та з радістю приймає, але потім вийшов після служіння, а там обстріли, проблеми, новини, і оскільки кореня немає, то все втратив. Скорбота – це саме те, що ми переживаємо в Україні. Це будь-які тяжкі випробування, проблеми, неприємності. І такі люди відразу спокушаються: «Де Бог? Де Його любов?»

‍

Ось чому нам потрібно мати надійний корінь у собі - самого Ієшуа, і вкорінюватися в Ньому, в Тому, Хто вже царює в нашому дусі і перетворює і зміцнює нашу внутрішню людину. Але також важливо, щоб ми розуміли, що Ієшуа невід'ємний від єврейського народу, і якщо ми відрізаємо Ієшуа від єврейського коріння, то Він стає якимось абстрактним Богом язичників.

‍

Що сталося із Церквою без єврейського кореня?

‍

Коли сила і сенс того, Хто такий Ієшуа, вихолощується, то хоч ми і намагаємося вкорінюватися в Ньому, ми вкорінюємося в абстрактній Божественно-небесній фігурі. Це сталося із Церквою. І коли це відбувається, Ієшуа не може діяти тією мірою, якою Він хоче діяти в нашому житті та в житті тих церков, які продовжують так вірити.

‍

Це сталося з історичними церквами. І не лише з пануючою церквою в Римській імперії, яка в 11 столітті розділилася на католицьку та кафоличну (православну). Але й із протестантами, бо, на жаль, Реформація у свої перші століття не відновила єврейське коріння Церкви і не змогла відновити повноту сенсу самого Господа Ієшуа.

‍

В результаті дари Духа збідніли. Це почалося ще у 2 столітті. Сила Святого Духа ставала дедалі меншою в Церкві. Дари служіння, які в біблійній науці називаються «харизматичними», тобто апостоли і пророки, поступово почали зникати, а євангелісти, пастирі та вчителі перестали діяти в силі Святого Духа. Чудеса та знамення стали рідкістю.

‍

І це компенсували силою держави, коли християнська церква стала державною у Римській імперії в 4 столітті. До речі, цього року виповнилося 1700 років з першого вселенського собору, Нікейського, на якому були ухвалені і гарні рішення, і жахливі, у тому числі проклинався єврейський народ і все єврейське. І в результаті, чим більше Церква черпала з державних засобів різного роду примусу – грошового, поліцейського, військового, політичного, тим слабше у ній діяв Святий Дух.

‍

Сталося те, про що Господь попереджав у Посланні до Римлян. Стали пишатися і звеличуватися. А Дух Святий заборонів звеличуватися не тільки над віруючими, а й над невіруючими євреями. Тому що тут захована Божа таємниця, яку ми повною мірою зрозуміємо тільки в Небесному Єрушалаймі. І Церква не просто стала звеличуватися над усіма євреями, а й над віруючими євреями. Ще в 4 столітті залишалася жива єврейська маслина в тілі Месії, але керівництво Церкви відсікло себе від них і проголосило їх відсіченими від Церкви. Але ж Церква з народів – це прищеплені гілки, а не сама маслина.

‍

А коли вони відсікли віруючих євреїв, вони відсікли себе від кореня. І сік, який давав єврейський корінь, перестав надходити. І відбувалася велика підміна. Більше того, сталося неймовірне спотворення Божого плану: весь Танах почали перетлумачувати так, щоб він відносився до Церкви, а не до євреїв. Свята Господні стали забороняти. І в державних церквах забороняли єврейський оригінал Біблії, навіть священикам.

‍

Наше завдання як месіанських громад

‍

Ось чому другий напрямок нашого покликання – це допомагати (як слуги, а не як пані!) нашим братам і сестрам у різних церквах відновлювати цей корінь, без якого Слово Боже спотворюється, втрачається, вивітрюється і перестає бути живим та дієвим.

‍

Прищеплені дикі гілки проголосили себе природною маслиною, а саму природну маслину засудили до відсікання. З милості Божої час цього відступництва добігає кінця, але Богу ще багато що треба відновлювати. Тому й у нас ще багато роботи у другому напрямку нашої діяльності. І в цьому сенсі для нас дуже важливими є слова Петра, які він звертав до офіційних представників єврейського народу:

‍

«Тож покайтеся і наверніться, аби були стерті ваші гріхи, щоб від обличчя Господнього прийшов час відлиги, щоби послав наперед призначеного вам Ієшуа Месію, бо треба, щоб небо прийняло Його до часу відновлення всього, про що Бог говорив устами Своїх святих відвічних пророків» (Дії 3:19-21).

‍

До часів відновлення істинного сенсу святого єврейського Писання, Біблії, до часів, в які ми вже живемо.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 15 листопада 2025 року