У 13 розділі Євангелії від Матвія записана важлива притча Ієшуа про сіячів, насіння і ґрунт.

‍

«Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря; і зібралося біля Нього безліч людей; Він увійшов у човен і сів, а всі люди стояли на березі. І Він багато розповідав їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти. І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, й прилетіли птахи та визбирали його. Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, й швидко зійшло, бо не мало глибокої землі, а як піднялося сонце, – зів’яло і, не маючи кореня, засохло. Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його. А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів. Хто має вуха [щоби слухати], нехай слухає!» (Матвія 13:1-9)

‍

Далі ми читаємо, що найближчі учні Господа, які згодом стали апостолами, пізніше наодинці підійшли до Ієшуа і запитали Його про суть цієї притчі. На що Ієшуа відповів: «Вам треба тренуватися в розумінні Моїх притч, тому що Я багато навчатиму притчами, в першу чергу народ, який хоче слухати, але ще не готовий стати Моїми учнями». І далі Ієшуа роз'яснює цю притчу:

‍

«Отже, послухайте притчу про сіяча. До кожного, хто слухає слово про Царство, та не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі. А посіяне на кам’янистому ґрунті – це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає, але, не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настають труднощі або переслідування за слово, він відразу спокушується. Посіяне в тернях – це той, хто слухає слово, але клопоти цього віку та омана багатства заглушають те слово, і воно залишається без плоду. А посіяне в добру землю – це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід – один родить у сто разів, інший – у шістдесят, а ще інший – у тридцять» (Матвія 13:18-23).

‍

Ієшуа пояснює, що ця притча про те, як люди слухають і приймають Боже Слово. Наприклад, якщо людина слухає слово про Царство, але не розуміє, тобто слухає, не заглиблюючись, то приходить посланець від сатани і за допомогою маніпуляцій та аргументацій викрадає це слово, навіть якщо воно вже стало якимось особливим благодатним чином спускатися з розуму в серце.

‍

Я думаю, що всім Божим дітям - і тим, які беруть участь у сіянні слова, і тим, які поки що приймають це слово, необхідно періодично собі нагадувати цю велику притчу. І я хочу нагадати собі і вам дві перші категорії духовного ґрунту.

‍

4 духовні правила під час читання Писання

‍

Тому давайте ще раз прочитаємо 4-6 вірші цього розділу:

‍

«І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, й прилетіли птахи та визбирали його. Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, й швидко зійшло, бо не мало глибокої землі, а як піднялося сонце, – зів’яло і, не маючи кореня, засохло» (Матвія 13:4-6).

‍

І ось яке пояснення дає цьому Ієшуа:

‍

«До кожного, хто слухає слово про Царство, та не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі. А посіяне на кам’янистому ґрунті – це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає, але, не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настають труднощі або переслідування за слово, він відразу спокушується» (Матвія 13:19-21).

‍

Ось чому, коли ми читаємо Боже Слово і чуємо його, нам важливо дотримуватися чотирьох духовних правил:

‍

1. Вчитуватися у Слово. Тобто читати його максимально зосереджено та концентровано.

‍

2. Прислухатися до Слова.

‍

Багато хто не усвідомлює, що Руах аКодеш давав пророкам та іншим авторам Біблії своє слово, а ті записували його насамперед для читання вголос. Справа в тому, що в давні часи, в тому числі в Ізраїлі, будь-які письмові твори і особливо святі тексти створювалися саме для читання вголос. Вся Біблія написана не просто для читання подумки. Ми повинні розуміти, що Дух Божий передавав авторам Біблії Боже одкровення таким чином, щоб вони звучали.

‍

Колись, ще невіруючим, я читав наукові роботи з історії античності. І там йшлося про те, що всі святі тексти створювалися для читання вголос. Навіть читаючи наодинці, людина промовляла вголос те, що написано. Таким чином засвоєння тексту йшло двома найважливішими каналами – слуховим та візуальним.

‍

3. Вчитуючись і прислухаючись, не забувати обмірковувати прочитане і почуте, вникаючи у кожне слово, кожну фразу і в сенс всього уривка в цілому.

‍

4. Порівнювати та співставляти з іншими місцями Писання.

‍

Якщо ми не записуємо, виконання вже третього правила дуже важке, а четверте просто неможливо виконати.

‍

Головна перевірка розуміння та прийняття Божого слова

‍

Згідно з притчею Ієшуа про сіяча, остаточна перевірка того, що ми зрозуміли і прийняли це слово, це те, що це слово приносить плід у нашому житті. Без плоду все це залишиться лише теорією.

‍

Але що важливо. Ієшуа говорить не просто про якесь слово, а про слово про Царство. Ми в наших військових умовах, а хтось як біженці в різних країнах, можемо думати: «Яке Царство? Так, Господь - Цар. А ми хто?» Але ми покликані в Царстві представляти Царя, і через нас це Царство має відкриватися. Причому прямо сказано, що ми маємо царювати в цьому тимчасовому житті. І як тут написано, це посіяне, правильно прийняте, засвоєне, перероблене слово має проявлятися в тому, що через нас має проявитися царська влада і сила.

‍

Також цікаво, що тільки в першому випадку наголошується на безпосередній дії ворога. А вже в другому – суто внутрішня причина, а потім зовнішні обставини. І з усіх трьох сумних ґрунтів саме у другому випадку чітко зазначена внутрішня причина – відсутність кореня.

‍

Хто наш головний корінь?

‍

Є різні місця Писання, які говорять про те, що має бути коренем для віруючого. Що ж чи хто є нашим головним коренем? Звісно, ​​Ієшуа. Він корінь нашої віри та нашого життя. Ось що говорить про це Писання:

‍

«Вийде Пагонець з Єссеєвого пня, – Паросток з його кореня видасть плід» (Ісаї 11:1).

‍

Пагонець з Єссеєвого пня – це Машіах. Також у книзі Захарії:

‍

«Ось повстане муж, на ім’я Пагонець, Котрий виросте зі Свого кореня і збудує Господній Храм.» (Захарія 6:12).

‍

А хто храм Господній зараз? Це ми, віруючі в Ієшуа. І ось що ще сказано в Об’явленні:

‍

«Я, Ієшуа, послав Свого ангела, щоби засвідчити вам це в Церквах. Я є корінь і рід Давидів, Зоря рання, досвітня!» (Об'явлення 22:16)

‍

Безумовно, головним коренем для кожного віруючого є єдиний і вічний Бог Ізраїлю, Який явив себе в Ієшуа ха-Машиах. І чим більше ми наповнюємося Ним, чим глибше вкоріняємося в Ньому, тим повніше стає Його життя в нас, як Він сам обіцяв: «Я у вас, і ви в Мені».

‍

Наступного разу ми поговоримо про ще один важливий корінь для кожного віруючого нового заповіту.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 8 листопада 2025 року