На двох попередніх Шабатах ми порівнювали два Пуріми: один Пурім, описаний у книзі Естер, і інший Пурім, описаний у 18 розділі 1 Книги Царів (див. «Дій у дусі та помазанні Іллі!» і «Що спільного у нас з Іллею та Мордехаєм?»). Ми говорили про те, що Ілля та Мордехай – два великі Божі провокатори. Вони своїми провокаціями поставили Божий народ перед жорстким вибором.

‍

Друзі, якщо ми сини Божих пророків, то один із проявів цього духу пророцтва, яке є свідченням Ієшуа, згідно з книгою Об’явлення, це те, що ми всі покликані бути Божими провокаторами, у хорошому сенсі цього слова. Бог шукає тих, які, наслідуючи Іллю та Мордехая, зможуть прийняти в цей особливий переломний час правильні, мужні рішення і не відступити.

‍

Єврейський народ і в більш давні часи, які описані в 3 книзі Царств, і вже після вавилонського полону, що перейшло в Перську імперію, були дійсно поставлені Богом перед жорстким вибором: або покаятися у своєму ідолопоклонстві, перестати кульгати на обидва коліна і визнати Бога Ізраїлю єдиним Богом (не одним із богів, а єдиним Богом, а це визнання означає, що треба підкоритися Йому у всьому), або, остаточно відвернувшись від істинного Бога, вклонитися ідолами.

‍

Саме Мордехай та Еліягу виявилися єдиними, хто публічно зміг протистояти царям Ахаву та ахавоподібному Ахашверошу. Обидва Божі слуги, Ілля і Мордехай, діяли не просто кожен за себе, а за весь Божий народ. Така у них була місія, така була дія Божа через них.

‍

Паралелі між двома історіями

‍

Ми бачили, що обидва ці царі, Ахав і Ахашверош, були «типовими Ахавами» - не здатними приймати самостійні духовні рішення, особливо у переломні моменти. І тому головними противниками Іллі та Мордехая були не ці царі, а Єзавель та Аман. При цьому між Єзавеллю та Аманом є різниця. Єзавель не хотіла фізично знищити весь народ Ізраїлю. Вона просто хотіла викорінити поклоніння єдиному Богові та замінити його тотальним ідолопоклонством.

‍

Минулого разу ми вже позначили ці паралелі: Ахав – Ахашверош, Ілля – Мордехай, та головні вороги: Єзавель – Аман. Але ось питання: кого можна в цій ситуації в стародавньому Ізраїлі порівняти з Естер? Проблема в тому, що там не було буквально нікого, хто міг би зіграти таку ключову роль, як зіграла Естер у подіях Пуріму.

‍

Здавалося б, Мордехай не зробив жодного чуда. Він і близько не мав такої духовної влади, як Ілля. Він не зводив вогонь із неба, нікого не воскрешав із мертвих. І, безумовно, він не мав такої неймовірної кульмінації земного життя, коли його було взято на небо живим і піднято на вогняній колісниці. Але євреї в Персії змирялися перед Богом Ізраїлю, каялися, молилися і звершили тшуву. З іншого боку, євреї в Ізраїлі змирялися, каялися і повернулися до Бога Ізраїлю.

‍

В Ізраїлі це сталося завдяки сміливості, вірності і силі Божого посланця і пророка Іллі і тим чудесам, які Бог через нього звершив. У Персії це відбулось не прямо через Мордехая, а опосередковано. Виклик, який Мордехай кинув Аману, привів до того, що Аман, нащадок Амалека, сповнений спадкової злості до єврейського народу, вирішив до кінця знищити всіх євреїв і видав цей страшний указ. Євреї зрозуміли, що їхнє життя на волосині, і пішло: покаяння, піст, молитва.

‍

У якому випадку наслідки були більш тривалими?

‍

Але що відбувається далі? Давайте уявімо, що ми не знаємо продовження подій, описаних у 18 розділі 1 книги Царів, та продовження подій, описаних у 3-4 розділах книги Естер. У якому з цих випадків покаяння Ізраїлю призвело б до великих та довготривалих перемог?

‍

Якби я не знав продовження, я б подумав, що саме після великого чуда біля гори Карміл, після того, як Ахав впокорився, після того, як він повністю поставив себе під духовну владу пророка Іллі, наслідки триватимуть незрівнянно довше і стан євреїв буде більш стабільно богобоязливим.

‍

Адже в книзі Естер ми ніде не читаємо, що весь народ проголосив Бога Ізраїлю своїм Богом. Ми розуміємо, що вони змирилися від страху, підкорилися проханню Естер, плакали, змирялись, каялися, але жодних чудес, жодних великих ознак не сталося. Народ був далекий від Бога. Народ був залучений до вавилонсько-перського «нормального» життя. Всі, крім, мабуть, Мордехая та Естер, були на бенкеті у Ахашвероша.

‍

Але Єзавель залишалася дружиною Ахава. І як будь-яка справжня Єзавель, вона не здалася, не злякалася, не відступила. Вже в наступному, 19 розділі 1 Царів ми бачимо, як це викликало страшне розчарування в Іллі. У того самого великого пророка, який, нічого не боячись, пішов проти Ахава, його війська, його поліції та ідолопоклонницької більшості Ізраїлю, проти 850 лжепророків та священників Ваала та Астарти. І лише один посланець Єзавелі привів до того, що Ілля злякався, втратив віру і надію на Бога і втік. Якщо вже з Іллею таке трапилося, то що говорити про інших ізраїльтян?

‍

Естер, якої не вистачало в історії Іллі

‍

Єзавель до кінця життя Ахава залишалася його дружиною. Мало того, вона мала одну цікаву дочку, яка потім шість років царювала в Юдеї, роблячи те, що і її мати. А в історії Мордехая в сім'ї царя був секретний агент - його племінниця, яка, хоч до певного часу не виявляла свого єврейства, але була справжньою Божою єврейкою і була вірна духовній владі Мордехая.

‍

Тому саме через неї Бог Ізраїлю перевернув усе з голови на ноги в історії Пуріму і після перемоги, здобутої Естер над Аманом, Ізраїль уже не повертався ніколи до такого явного ідолопоклонства. А Ізраїль, який жив у Північному Царстві і який бачив великі чудеса Іллі, а потім Єлисея, невдовзі знову став кульгати на обидва коліна. Все це закінчилося катастрофою та сирійським полоном і розсіянням. І досі ніхто достеменно не знає, де знаходяться нащадки цих десяти колін. Ми знаємо, що наприкінці часів Бог їх виявить, підніме та поверне, але на даний момент ніхто точно не знає.

‍

Уявляєте, друзі, яку ключову роль відіграли дружини в обох випадках! Ось ці постаті все вирішили. В Ахава залишалася дружиною Єзавель, а в Ахашвероша розкрилася Естер. І, на жаль, не було паралельної Естер фігури в історії північного Ізраїльського царства.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО 7 березня 2026 року