Наступного тижня ми відзначаємо Рош аШана – єврейський новий рік. А місяць, який передує йому – Елул. Звичайно, Новий Завіт говорить, що хто розрізняє дні, розрізняє їх для Господа, хто не розрізняє, не розрізняє для Господа. Але я впевнений, що це важливо знати. Адже біблійний єврейський календар неодноразово підтверджував свою значущість для нашого життя тут і зараз і для всього світу.

‍

Місяць Елул займає особливе місце у єврейському календарі. За однією з версій його назва означає пошук. Насамперед це пошук у собі - аналіз себе. Це добре, якщо ми щовечора під час молитви, навіть якщо вона коротка, підбиваємо підсумок дня, каємося за щось, дякуємо Господу. Так само і місяць Елул. Це час аналізу нашого духовного життя, нашого ходіння з Богом та перед Богом.

‍

Дуже дивно, якщо на минулий Рош аШана ми не ставили собі жодної мети на цей рік, насамперед духовної. Адже якщо ти не поставив собі мету, до чого ти тоді йдеш? Навіщо тобі ті ресурси, які дає тобі Господь? Тому дуже важливо в ці дні перед Рош аШана зробити аналіз минулого року, згадати, які духовні цілі ви ставили перед собою (можливо, більше молитися, більше читати Слово або увійти в служіння), проаналізувати і зрозуміти, чому те чи інше не вийшло.

‍

Традиційний Псалом місяця Елул

‍

Протягом місяця Елул є традиція двічі на день читати 27 Псалом. Звичайно, це не треба робити релігійно або читати як мантру. Але перечитувати цей важливий Псалом варто, адже, як сказано у традиційному описі до нього, що це молитва про те, що людині нічого не загрожує, доки не ослаб його зв'язок із Всевишнім.

‍

«Господь – моє світло і моє спасіння. Кого мені боятись? Господь – захисник мого життя. Кого маю лякатись? Коли підуть на мене злочинці, аби пожерти моє тіло, то мої переслідувачі й вороги спотикнуться й попадають. Хоча би взяв мене в облогу ворожий табір, моє серце не злякається. Навіть якщо підуть проти мене війною, то й тоді я не втрачатиму надії. Одного прошу я в Господа, й одного прагну, аби протягом усього мого життя я міг перебувати у Господньому Домі, – оглядати Господню красу і віддаватись роздумам у Його Храмі» (Псалом 27:1-4).

‍

Як міг Давид лише про це просити? Я не навчився ще просити лише про це. Є ще у мене приземлені прохання до Господа. Слово, перекладене як краса, означає благо, добро. І для нас дуже важливо бачити добро Господа, попри все, незважаючи на весь хаос. Це дар від Господа бачити Його добро, мати вдячне серце.

‍

«Адже Він сховає мене в Своїм Наметі в день недолі, Він заховає мене в потаємному місці Своєї Скинії, підніме мене на скелю» (Псалом 26:5).

‍

Найбезпечніше місце – усередині Божого намету, там, де зберігається найцінніше. Ось що означає пережити батьківство - зануритись всередину Бога. А всередині Нього – найбезпечніше місце. Про це важливо не лише чути, а й пережити особисто. Ось навіщо наші молитовні ретрити.

‍

«Тепер же піднесеться моя голова над моїми ворогами, що оточують мене. В Його Наметі я приноситиму жертви з радісною хвалою. Я буду співати і грати Господеві. Почуй, Господи, мій голос, коли я волатиму, помилуй мене і дай мені відповідь. Під Твоїм натхненням моє серце почуло: Шукайте Мого обличчя. Тому я, Господи, справді шукатиму Твого обличчя! Не закривай від мене Свого обличчя, не відвертайся в гніві від раба Свого. Будь моїм помічником, не відкидай мене і не залишай мене, Боже, Спасителю мій! Хоча б мій батько і моя мати залишили мене, та Господь мене прийме» (Псалом 26:6-10).

‍

Багато людей це переживали, залишені фізичними батьками. Але Господь дав нам притулок. Ми не самотні! Самотність – це не наше.

‍

«Господи, навчай мене Твоєї дороги і, задля моїх ворогів, провадь мене прямою стежкою. Не видай мене напризволяще моїм ворогам, бо проти мене повстали фальшиві свідки, що палають насильством. Я ж сподіваюсь побачити Господні блага на землі живих» (Псалом 26:11-13).

‍

Хтось сказав, що Євангелія – це не казка про небесні пироги. Так, Він обіцяв нам вічне життя. Але Слово говорить, що вже тут, на цій землі, ми побачимо Його добро. Він хоче давати його нам, але нам треба його побачити.

‍

Заворушилося немовля в її утробі - наша реакція на Боже

‍

Під час молитви перед ретритом у мене було розуміння, що нам важливо молитися за те, щоб Господь відновлював у нас духовну чутливість. Кожному з нас важливо розвивати чутливість до Духа Святого, щоб коли ми чуємо Боже Слово, Божий заклик, щось духовне, наша внутрішня людина відгукалася на це. І для цього є шофар в місяць Елул - будильник, який будить нашу духовну людину.

‍

І ось яке місце Писання було ключовим для мене на цьому ретріті на підтвердження цієї думки. Давайте звернемося до першого розділу Євангелії від Луки. У ньому ми читаємо про те, як Ангел прийшов до Мірьям, сповістив їй про народження Ієшуа і про те, що її сестра Елішева теж вагітна.

‍

«Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного. Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.  Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!» (Луки 1:39-42)

‍

Тільки Елішева почула привітання, заворушилося немовля в її утробі! Ось такою має бути реакція нашої внутрішньої людини, коли ми чуємо Боже Слово, Божий поклик. Чи носимо ми в собі щось Боже? Це Боже має з'єднуватися з іншим Божим, як сказано, «порівнюючи духовне з духовним».

‍

Тільки почула привітання, і ось така реакція! Не може духовна людина бути апатичною. І нам треба розвивати у собі цю духовну чутливість. Друзі, не гасіть у собі цю реакцію! Наша духовна людина має реагувати на Боже Слово – прославити Господа, закричати, підтвердити Боже Слово, сказати «Амен!» Ось навіщо ми сурмимо в шофар в Елул - щоб розбудити нашу внутрішню людину.

‍

Заклик пророка Аггея на місяць Елул

‍

Також про місяць Елул сказано у книзі пророка Аггея. Господь посилає пророка до Свого народу, який повернувся з полону, щоб відновити Храм, відновити жертовник, запалити менору, яка символізує присутність Божу. Тобто, щоб відновити стосунки з Богом та відновити служіння Йому. Це перша мета виходу з будь-якого полону – служіння Богові.

‍

Вони почали будувати Храм, але втрутилися самаряни, і зрештою будівництво Храму припинилося. Друзі, Господь вивів кожного з нас із нашого рабства, щоб відновити наш храм. І ось будівництво зупинилось. Але прийшов Елул - шостий місяць за біблійним календарем:

‍

«Другого року царя Дарія, шостого місяця, в перший день місяця, було Господнє слово через пророка Аггея до Зоровавеля, сина Шеалтіїла, намісника Юдеї, та до первосвященика Ісуса, сина Єгосадака, такого змісту: Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Ці люди кажуть, що ще не прийшов час відбудови Господнього Храму» (Аггея‬ ‭1‬:‭1‬-‭2).

‍

Пророк говорить про те, який настрій у народу. Ентузіасти почали будувати, бо розуміли, що без Господа народ не виживе. Але прийшли сумніви. Що ви будуєте? Згадайте, який красивий був Храм Соломона! Друзі, якщо ви будуєте щось, але до вас приходять сумніви, не вірте цьому, вірте Господу.

‍

Уявіть, що вони повернулися з полону і почали будувати під час окупації. Вони ще не були вільні. Так само, як і Міріам з Елішевою жили в непростий час окупації римлянами. Але вони шукали можливості, служили та раділи. Тому ми не можемо сказати, що у нас зараз такі складні обставини, що ми не можемо будувати Божий дім.

‍

І Господь кидає їм рятівне коло і нагадує, що їм треба будувати храм. Це їм самим треба було збудувати. Це нам особисто треба збудувати святилище в собі, щоб вогонь на нашому жертовнику горів постійно.

‍

«Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Ці люди кажуть, що ще не прийшов час відбудови Господнього Храму. Тому Господнє слово через пророка Аггея було такого змісту: А для вас самих надійшов час жити в оздоблених домах, тоді як цей Дім залишається в руїнах?» (Аггея 1:2-4)

‍

Один із коментарів говорить, що Господь дорікав їм не за те, що вони жили у своїх домівках, а за те, що вони вже мали необхідне, але вони не зупинилися і продовжували будувати та прикрашати свої домівки. Коли твій храм у запустінні, коли твоя молитва у запустінні, коли твоя Біблія давно не відкривалася, чи час тобі займатися своїми справами?

‍

«Тому так говорить Господь Саваот: Зверніть вашу увагу на те, як вам ведеться! Ви сієте багато, але мало збираєте; ви їсте, але не насичуєтесь; п’єте, але не втамовуєте спраги; ви одягаєтесь, але не відчуваєте тепла, – а хто й заробляє, кладе в дірявий гаманець. Тому й каже Господь Саваот: Зверніть вашу увагу на те, як вам ведеться! Підіймайтесь у гори, доставляйте звідти дерево, й відбудовуйте Храм, щоб він був Мені до вподоби, і Я був у ньому прославлений, – говорить Господь» (Аггея 1:5-8).

‍

Носити дерева важко. Відновлювати внутрішній Храм, внутрішній жертовник – важко. Але це щаслива праця. Це те, на що мають бути спрямовані наші зусилля. І той, хто виділяє цей час для Господа за наших обставин, в очах Господа робить щось важливе. Коли ми приходимо на молитву, приїжджаємо на ретрит – ми сходимо на гору. І нам треба будувати Храм – ніхто його, крім нас, не збудує. Далі Господь говорить через пророка, чому їхня праця для себе не приносять їм благословень. І народ послухався Господа, і ось що сталося:

‍

«Тоді Аггей, Господній вісник, передавши послання Господа до народу, додав: Я є з вами, – говорить Господь! Господь запалив дух Зоровавеля, сина Шеалтіїла, намісника Юдеї, і дух первосвященика Ісуса, сина Єгосадака, а також дух усього залишку народу, – тож вони пішли й взялись за працю відбудови Храму Господа Саваота, свого Бога, – це відбулось  у двадцять четвертий день шостого місяця другого року царя Дарія» (Аггея 1:13-15).

‍

Господь запалив дух Зоровавеля! Також і наш дух має запалитись, наша внутрішня людина має від Божого Слова прокинутися і прийти до тями.

‍

Час відновити будівництво нашого храму!

‍

Ось таке послання через пророка Аггея на місяць Елул. Нині час відновлювати будівництво дому Божого та свого внутрішнього храму, внутрішнього жертовника. Тому нам важливо зараз проаналізувати своє життя, зрозуміти, через що ми перестали будувати дім Господній і відновити це будівництво на новому рівні.

‍

Кожному із нас варто зараз разом із Духом Святим провести цей аналіз і переглянути своє ставлення до Божого Слова, до молитви, до служіння, до ближнього і до духовної влади. Варто згадати, як з кожним із цих пунктів у нас були справи минулого року, визначити, що ми хочемо змінити наступного, і помолитися про це.

‍

Ігор Корогода, старший служитель КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ Київ 13 вересня 2025 року