У першій частині ми говорили про те, що перша і головна частина нашого духовного раціону – це насичення самим Господом Ієшуа, яке можливе через причастя та споглядання Його образу. Але це далеко не все. Давайте подивимося, що Давид говорить у 36 Псалмі:

‍

«Господи, Твоя милість сягає небес, а Твоя вірність – до хмар. Твоя справедливість – як Божі гори, Твоє правосуддя – безодня велика. Господи, Ти рятуєш людей і тварин. Яка ж дорога Твоя милість, о Боже! Люди ховаються в тіні Твоїх крил. Вони насичуються щедротами Твого дому, – з потоку Твоїх солодощів Ти їх напуваєш. Адже в Тебе джерело життя; у сяйві Твоєму ми бачимо світло» (Псалом 35:6-10).

‍

Виявляється, є особливе насичення та харчування тільки в Божому домі. Це не те, чим кожен може насичуватися і напуватись десь на самоті, ігноруючи братів і сестер, не намагаючись влитися в ту чи іншу духовну сім'ю. Це неможливо, коли ми не перебуваємо в духовній сім'ї, а вважаємо себе суверенною Божою дитиною, яка досягла неймовірних висот духовності і поринула в глибини праведності, і тому не потребує жодного іншого наставника і пастиря, крім Господа.

‍

Друзі є харчування духовними благословеннями - найкращими духовними стравами, яке можливе тільки в домі Божому. Про це Давид пише і в 63 Псалмі:

‍

«Боже, Ти мій Бог, Тебе я пильно шукаю. Тебе прагне моя душа, за Тобою нудьгує тіло моє в землі пустинній, спраглій і безводній. Я так виглядав Тебе у Святині, щоби побачити Твою силу і Твою славу!» (Псалом 63:2-3)

‍

Це пише великий Давид, помазаний на царство, коли проходив страшні випробування, в яких не було жодної його провини, адже це було в старому завіті, де всім праведникам було обіцяно благословення, захист, радість. Його помазали на царство, але після цього почались роки мандрівок пустелями і печерами, переслідування з боку Саула, зради з усіх боків. І ось, ховаючись у черговій пустелі, Давид, який чудово знав обітниці Тори, які не виконувались у його житті вже роки, створює великий псалом.

‍

«Боже, ти мій Бог...» Який же Він твій, Давиде? Ти не знаходиш собі місця. Кожен може зрадити і зраджує тебе. Де твій Бог, Давиде? Але у Давида ані найменшого сумніву: Він був, є і залишиться його Богом.

‍

«Тебе я пильно шукаю». Та чого ж ти Його шукаєш? Він же не захищає тебе! Ні, захищає: нічого не вийшло у Саула та у зрадників. А чому продовжуєш блукати? На те є Божий план.

‍

«Тебе прагне моя душа, за Тобою нудьгує тіло моє в землі пустинній, спраглій і безводній». Він так підносив свою фізичну спрагу і фізичний голод до Господа, що Дух Божий перетворював це на спрагу духовну.

‍

«...Я так виглядав Тебе у Святині, щоби побачити Твою силу і Твою славу!» Ми бачимо тут ще два важливі пункти нашого духовного раціону: сила та слава Божа. І, як і раніше, зразком всього, чим він духовно насичувався, було його насичення та напування у домі Божому. Він не каже: «Нарешті тут, у пустелі, я навчився насолоджуватися Твоєю присутністю». Так, він відчуває її, але все одно ніщо не може зрівнятися з тим насиченням щедротами і напуванням із потоку солодощів, що він пережив у Божому домі серед святих Його, що на землі. Це для нього зразок, ідеал і те, чого він скрізь прагнув.

‍

Друзі, якщо ми не переживаємо Божу присутність, якщо ми не насичуємося Його славою і не наповнюємося Його силою в Божій громаді, якщо ми не знайшли свого місця в духовній сім'ї, в якій Господь приготував нам найкращу небесну трапезу тут, на землі, то потім, коли ми опиняємося поза цією сім’єю за різних обставин, у нас немає того образу та зразка, який був би для нас орієнтиром у молитві поклоніння та прославлення.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на молитовному ретриті КЄМО 29 серпня 2025 року