Ієшуа сказав Своїм учням: «Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка залишається на вічне життя». Також, цитуючи Тору, Він говорив: «Не самим хлібом житиме людина, але кожним словом, що виходить з Божих уст». Виявляється, для повноцінного життя як віруючі ми повинні харчуватися не лише фізично, а й духовно. У чому ж полягає це харчування? Давайте розберемося. І почнемо з 6 глави Євангелії від Івана, історію з якої часто згадують під час хлібопереломлення.

‍

За що Ієшуа дорікав народу?

‍

«Тим часом з Тиверіади припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліб після того, як Господь віддав хвалу. Коли люди побачили, що там немає ні Ісуса, ні Його учнів, вони самі посідали в човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ієшуа. Коли знайшли Його на тому боці моря, сказали Йому: Равві, коли Ти прибув сюди? У відповідь Ієшуа сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися» (Івана 6:23-26).

‍

Вас ніколи не дивувало, що Ієшуа сказав наступні слова з явним докором: «ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися»? Що поганого в тому, що люди їли? До речі, у всіх єврейських джерелах, у тому числі в Біблії, хліб символізував будь-яку їжу. Якщо на столі є хліб, решта не згадується, у тому числі і в молитвах благословення.

‍

Чому ж Ієшуа дорікав їм? Тому що Він знав їхні серця. Вони шукали Його, пливли і йшли за Ним насамперед не через велике диво примноження хлібів та риби, а через те, що вони просто так від пуза наїлися. У мене є книга з дослідженням того, як харчувався середній мешканець Галілеї за часів Ієшуа. Можу сказати, що більшість життя вони були вегетаріанцями. А в нас це називалося б постом. М'ясо їли тільки на свята або коли приносилася якась особлива жертва, частина якої віддавалася тому, хто її приносив.

‍

Ієшуа дорікав їм за те, що вони зараз бігли і шукали Його не заради вчення і навіть не заради надприродних дій Духа Божого через Нього, а просто тому, що вони зрозуміли: якщо вони десь із Ним потраплять у несприятливі обставини, вони знову просто так наїдяться. Звичайно, це не означає, Господь не хоче дбати про всі наші потреби. Звичайно, хоче, дбає і дбатиме. Але Він хоче, щоб ми вибудували пріоритети. Він хоче, щоб ми, приймаючи Його всебічну турботу про себе, перш за все шукали такого насичення і таких благословень, які стоять вище за тілесну та матеріальну їжу. Ось чому Він далі каже:

‍

«Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо Його призначив Бог Отець!» (Івана 6:27)

‍

Він сам дав їжу, яка «гине», - це Його диво. Але Йому було боляче, що саме це стало найголовнішим для них. Йому потрібна наша спрага, наш голод по їжі, «яка залишається на вічне життя» - їжі, яка насичує нас для вічного життя, яка наповнює наші серця і перетравлюється не нашим шлунком та кишківником, а нашою душею і особливо нашим духом. А плід цього перетравлення - життя, спрямоване у вічність.

‍

Хто є справжнім хлібом і чому це обурило юдеїв?

‍

«Запитали в Нього: Що нам робити, аби чинити Божі діла? У відповідь Ісус їм сказав: Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, Кого Він послав. Тоді сказали Йому: Яку ознаку Ти зробиш, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти зробиш?» (Івана 6:28-30)

‍

Ми уявляємо юдеїв того часу, як тих, що загрузли в законництві: діла, діла, діла, які вчинки робити, які ритуали, обряди, жертвоприношення, який вчинок що принесе. Але не все так просто. Вони всі добре розуміли, що без віри Богові догодити неможливо. Питання полягало ось у чому: «Чи Той, віра в Якого стане найважливішою справою, чи ні?»

‍

«Наші батьки їли манну в пустелі, згідно з написаним: Хліб з неба дав їм їсти! А Ієшуа їм відказав: Істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Мій Отець дає вам справжній хліб з неба, бо хлібом Божим є Той, Хто сходить з неба і дає світові життя. Тоді сказали Йому: Господи, давай нам завжди цей хліб!» (Івана 6:31-34)

‍

Кого ж Він назвав справжнім хлібом? Самого Себе. Вони явно розуміли не все, що Він говорив, але хотіли цього Божого хліба.

‍

«Сказав їм Ієшуа: Я – хліб життя! Хто приходить до Мене, – не буде голодувати, і хто вірить у Мене, – ніколи не буде спраглим. Але Я сказав вам, що ви хоч і побачили Мене, але не вірите» (Івана 6:35-36).

‍

Вони, не розуміючи, ходять за Ним, слухають Його вчення, намагаються якось повірити в те, що це Він і що в Нього варто повірити, а Він їх викриває. Адже Він знав їхні серця.

‍

«Все, що дає Мені Отець, прийде до Мене; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть, бо Я зійшов з неба виконувати не Мою волю, а волю Того, Хто Мене послав, – [Отця]. А воля Того, Хто Мене послав, – [Отця], – є та, аби все, що Він Мені дав, Я не втратив, але воскресив це останнього дня. Воля Мого Отця є та, щоб кожний, хто бачить Сина й вірить у Нього, мав вічне життя, – і Я воскрешу його останнього дня» (Івана 6:37-40).

‍

І ось тут проявляється те, за що Він їм дорікав:

‍

«Тож нарікали на Нього юдеї, бо Він сказав: Я – хліб, який зійшов з неба» (Івана 6:41).

‍

Виявляється, до цього вони не зовсім розуміли, що Він говорив про Себе. А тут до них дійшло.

‍

«І казали: Хіба це не Ієшуа, син Йосипа, батька й матір Якого ми знаємо? Як же тепер [Він] каже: Я зійшов з неба? У відповідь Ієшуа сказав їм: Не ремствуйте між собою. Ніхто не може прийти до Мене, коли Отець, Який Мене послав, не притягне його, – і Я воскрешу його останнього дня. Написано в пророків: І всі будуть навчені Богом! Кожний, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене. Не тому, що Отця хтось бачив; хіба лише Той, Хто є від Бога, – Він і бачив Отця» (Івана 6:42-46).

‍

Він їм показує, що Він не просто видатний пророк, а що Він єдиний у своєму роді Син Отця і тому через Нього відкривається Батьківське серце.

‍

«Істинно, істинно кажу вам: той, хто вірить [у Мене], має вічне життя. Я – хліб життя! Ваші батьки їли манну в пустелі, – і повмирали. Цей же – хліб, який сходить із неба, аби той, хто його їсть, не помер. Я – хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, – це Моє тіло, [яке Я віддам] для життя світу!» (Івана 6:47-51)

‍

Манна не рятувала. Вона не врятувала навіть від передчасної смерті у пустелі. І мало того, що Він не пом'якшує попередні заяви, але робить наступні, ще страшніше:

‍

«Тоді стали сперечатися між собою юдеї, кажучи: Як це може Він дати нам їсти Своє тіло? А Ієшуа сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя» (Івана 6:52-53).

‍

Ми навіть теоретично не можемо уявити жах того, що вони почули. Тому що євреям дуже суворо було заборонено не те, що пити кров, а взагалі допускати в їжу хоч щось, де була кров. І навіть кров риб. А Він каже їсти тіло і пити кров Його.

‍

«Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня. Адже Моє тіло – справжня пожива, а Моя кров – справжній напій. Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому. Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, – і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене. Це є хліб, який зійшов із неба. Не так, як батьки [ваші манну] їли й померли, а хто споживатиме цей хліб, буде жити вічно! Так говорив Він, навчаючи в синагозі в Капернаумі» (Івана 6:54-59).

‍

І де Він усе це казав? У синагозі в Капернаумі! Там усі знали Його сім'ю, і тому це був потрійний виклик. Уявіть себе на місці Його слухачів. Це жахливо! Вони кажуть: «Давай нам такий хліб, якщо Ти маєш до нього доступ», а Він їм: «А ви в Мене не повірили і не можете повірити, якщо Отець вам не відкриє». А потім до них доходить, що Він хлібом Себе називає.

‍

«Чимало Його учнів, почувши це, казали: То жорстокі слова! Хто може їх слухати?» (Івана 6:60)

‍

Не натовп, а Його учні!

‍

Як ми можемо насичуватися Господом?

‍

Отже, перший пункт нашого харчування – це Сам Господь Ієшуа! Під час причастя ми споживаємо Його тіло і кров у хлібі та виноградному сокові. Але це не єдиний спосіб, як ми можемо харчуватися нашим Машиахом та Спасителем. Ось що сказано в Псалмі 17:

‍

«Але я в своїй праведності побачу Твоє обличчя, і, пробудившись, насичуся Твоєю подобою» (Псалом 17:15).

‍

Виявляється, харчуватися Господом – це не лише приймати причастя – брати участь у хлібопереломленні. Це також означає насичуватися Його образом. Як ми можемо це робити? У праведності, яку Він дарує нам через благодать. Через Його праведність у нас відкривається Його подоба. І в міру того, як ми все більше і більше покладаємося не на свою праведність, а на Його праведність, вона все більше розкривається зсередини нас, Його образ все більше стає нашою їжею і збудовує нашу нову людину.

‍

Але тут є ще одне важливе слово – «пробудившись». У Посланні до Ефесян сказано: «Встань, ти, котрий спиш, і воскресни з мертвих, – і Машиах освітить тебе!» (Ефесян 5:14) Кожен із віруючих не повинен духовно засинати. Ми можемо спати і висипатися, занурюватися в Божу присутність і відпочивати в Його шабатній благодаті, але це все має працювати на наше пробудження. Все, що відбувається з нами, повинно робити нас спраглими. Тому що в тій мірі, в якій ми духовно спимо, ми будемо залишатися ненасиченими Його святим образом.

‍

У наступній статті ми поговоримо про інші необхідні види нашого духовного харчування.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на молитовному ретриті КЄМО 29 серпня 2025 року