Йом Кіпур — це час протверезіння, усвідомлення духовної реальності, близькості з Богом і твоєї залежності від Творця. День Викуплень — це час, коли єврейський народ очікував викуплення та милості від Творця. Вони розуміли, що їхнє життя та майбутнє залежить від цього покриття гріхів. Тому я вірю, Господь хоче, щоб напередодні Йом Кіпуру ми подумали не тільки над тим, що нам потрібно змінити у своєму житті, але й над тим, куди Господь хоче вести нас.

‍

Господь має більше для нас, але чи готові ми чимось пожертвувати, щоб це більше розкрилося? Ми хочемо, щоб воно розкрилося без наших зусиль. І таке також буває. Я думаю, що дія Святого Духа на нашому нещодавньому молитовному ретриті була як подарунок для нас. Але Він дивиться, що ми з цим робитимемо. З цього приводу мені згадалося одне місце Писання:

‍

«Ми, як співпрацівники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не приймали надаремно. Адже сказано: У сприятливий час Я вислухав тебе і в день спасіння допоміг тобі. Ось тепер – час сприятливий! Ось тепер – день спасіння!» (2 Коринтян 6:1-2)

‍

Дуже хотілося б, щоб ми як громада не надаремно прийняли цю благодать, але постаралися максимально увійти в цю дію.

‍

Час смирення перед Господом

‍

Йом Кіпур — це свято викуплення. Ось що ми читаємо про нього у книзі Левіти:

‍

«Десятого дня цього ж сьомого місяця – день викуплення. У вас будуть святі збори. Ви будете смиряти ваші душі та приносити Господу вогняні жертви» (Левіти 23:27).

‍

Ми бачимо тут «святі збори», і ми також збираємось на молитву цього дня. І крім того, Тора дає два накази на цей день: смиряти ваші душі та приносити Господу вогняні жертви. Смирення без жертви неможливе, бо коли ти упокорюєш себе перед Богом, тобі завжди це чогось варте. Смирення — це коли ти змушуєш себе робити те, чого тобі не хочеться.

‍

Коли не стало Храму, рабинам довелося вигадати багато різних заміщень викуплення — молитву, цдаку, піст, різні утиски свого тіла, нарешті обряд капарот. Це все для заспокоєння душі і нібито має принести викуплення. Але щоб було прощення гріха, має бути пролита кров. Раніше це були жертви тварин, які приносив священник за себе, за свою сім'ю і за народ.

‍

Я думаю, нам було б добре поміркувати і помолитися, щоб Господь показав нам, у чому нам потрібне смирення. Звичайно, є певні натяки на те, в чому воно може виражатися, наприклад, піст. Але річ у тому, що те, що для когось смирення, для іншого взагалі не смирення, бо він уже все це пройшов. Тому я говорю про якісь особисті, індивідуальні речі. Щоб час цього свята викуплення і визволення став твоїм особистим, тобі треба дозволити Духу Святому показати тобі, в чому тобі потрібна зміна, в чому ти маєш упокорити себе.

‍

Віч-на-віч з Господом і трепетне ставлення до Шехіни

‍

Ми знаємо, з яким трепетом первосвященник входив у Святе Святих, у Божу присутність, і що він міг навіть померти там. А у нас на ретриті ця Божа присутність була два дні. І я думаю, що нам потрібно мати більше поваги до Божої присутності, більше Її шанування. Це одна з речей, про які ми повинні поміркувати перед цим Йом Кіпуром: наскільки я шаную Божу присутність, наскільки я готовий зараз відкласти свій телефон заради неї, наскільки я готовий відмовитися від поточних справ, щоб Божа присутність стала центром моєї уваги.

‍

Божа присутність — це не щось окреме від Бога. Божа присутність показує: тут Цар, тут Отець Вічності. Первосвященник із трепетом входив у Святе Святих. І одна з назв Йом Кіпуру — «Віч-на-віч». Написано, що Мойсей поставив скинію поза табором, приходив і спілкувався там із Богом. А Ізраїль виходив зі своїх наметів і дивився, як Мойсей іде туди, але самі не йшли. Вони бачили Божу присутність явно — стовп хмарний і вогненний, бачили сяюче обличчя Моше.

‍

Вони були поряд, але не входили. Тільки одна людина, Ісус Навин, настільки жадала цієї присутності, що Мойсей приходив і йшов, а він не відлучався від скинії. Роздумуючи якось над цими словами, я подумав, що він не міг не відлучатися, адже у нього були якісь потреби, але все його єство, його фокус, прагнення душі було біля скинії. І навіть коли він фізично відходив, його внутрішня людина, його думки були захоплені Божою присутністю.

‍

Іноді нам здається: «Навіщо витрачати час на тривалі молитви? Треба щось робити!» Але Ісус Навин перебував у Божій присутності і став вождем Ізраїлю, який увів його до Обітованої Землі. Час, витрачений на споглядання краси Божої присутності, формує нас як особистість, формує в нас Божий характер, Божі пріоритети, Боже мислення, Божі почуття.

‍

І тоді ми не своє служіння будуємо. Ми будуємо з того, чим ми насичені. Ми співчуваємо не своїм співчуттям, а Його любов'ю. Ми людей, яким служимо, не до себе ведемо, а до Нього, тому що ми самі туди спрямовані. І ми не свою команду будуємо, а Божу команду, команду людей, спрямованих до Творця, які знають Господа і водяться Святим Духом.

‍

Ми не вожді, а слуги. Тому нам так важливо змиритися перед Богом і сказати: «Боже, Ти і Твоя присутність — це центр мого життя. Це те, заради чого я готовий жертвувати».

‍

Господь уже відкрив шлях, наша справа – увійти

‍

Ми святкували Свято Сурмлення, Йом Труа, в яке Господь пробуджує Свій народ і нагадує йому про його покликання та призначення. І потім ми переходимо до Йом Кіпуру, свята, в яке Господь хоче викупити народ Свій і зустрітися з ним віч-на-віч.

‍

Тоді це міг зробити тільки первосвященник і лише раз на рік. Але ж це не був початковий Божий план. Якби весь народ тоді зійшов на гору, вони зустрілися б там із Господом, з Яким зустрівся Моше! Вони б увійшли до хмари слави Божої. І Йом Кіпур — це нагадування про те, що Господь продовжує хотіти зустрічатися віч-на-віч зі Своїм народом. Ось що написано в Новому Завіті:

‍

«Тому, брати, маючи відвагу входити до святині через кров Ісуса – новою і живою дорогою, яку Він відкрив нам через завісу, тобто через Своє тіло, – і маючи Великого Священика в Божому домі, приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від недоброго сумління, обмивши тіла чистою водою. Непохитно тримаймося визнання надії, адже вірний Той, Хто обіцяв» (Євреїв 10:19-23).

‍

Маючи такого Первосвященника і Жертву, ми повинні не дивитися, але приступати, тобто входити в Божу присутність вже зараз. Господь Ієшуа упокорив Себе перед Отцем і відчинив нам ці двері. Він поєднав у Собі повноту цього свята: Він Первосвященник, Який увійшов у небесне святилище, і Він став жертвою за нас. Він зробив усе, щоб ми могли входити в Божу присутність і перебувати там. Але нам треба увійти.

‍

Викуплення — для служіння та заступництва

‍

«А Машіах, Первосвященик майбутніх благ, прийшов через більший, досконаліший, нерукотворний намет, тобто неземної будови; і не завдяки крові козлів і телят, а завдяки власній крові Він увійшов один раз до святині й здійснив вічне викуплення. Бо якщо кров козлів і телят та з водою змішаний попіл телиці, коли ним покропити, освячує нечистих для очищення тіла, то наскільки більше кров Машіаха, Який вічним Духом приніс Себе, непорочного, Богові, очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми служили Живому Богові!» (Євреїв 9:11-14)

‍

Викуплення — для служіння Йому. Не для того, щоб ми просто мали свободу та не були під прокляттям. Тому кожен, хто прийняв спасіння, прийняв на себе зобов'язання служити живому і істинному Богові.

‍

І далі написано: «І тому Він є Посередником (Заступником) Нового Завіту...» (Євреїв 9:15) Коли ми говоримо про людей, то заступник — це людина, присвячена молитві, присвячена заступництву за неспасенних людей і за те, що Бог хоче. І якщо ти хочеш бути схожим на Господа, ти хочеш бути схожим на Заступника нового заповіту. Тому кожен віруючий має бути заступником.

‍

Важливо пам'ятати, що Йом Кіпур – це свято викуплення всього народу. Ізраїль ще не пережив його. І Україна також. Пробудження та викуплення пов'язані між собою. І ми заступники, які повинні продовжувати заступатись в молитві, тому що Ієшуа продовжує заступатись в молитві про спасіння Свого народу Ізраїлю та всіх інших народів. У книгах Захарії та Амоса написано:

‍

«А на рід Давида та на мешканців Єрусалима Я зіллю Дух милосердя і молитви, – вони дивитимуться на Мене, – на Того, Кого прокололи, і голоситимуть, як оплакують улюбленого сина-одинака, та гірко сумуватимуть, як сумують за перворідним» (Захарія 12:10).

‍

«Ось наближається день, – говорить Господь, – коли Я пошлю на землю голод, – не голод за хлібом і не спрагу за водою, а скоріше голод за слуханням Господнього слова» (Амоса 8:11).

‍

Друзі, подумайте про це. Настають дні, коли Господь пошле в серця людей, насамперед євреїв, голод за слуханням Слова Божого! А голод чути Слово Господнє, звістку про єврейського Месію, це атмосфера пробудження. І наше з вами заступництво наближає цей час.

‍

Три напрямки для цього Йом Кіпуру

‍

Підсумовуючи, я думаю, цей Йом Кіпур має стати для нас:

‍

1. Часом смирення. Нам варто дозволити Святому Духу показати нам, у чому нам особисто потрібно змиритися перед Ним. Можливо, це смирення перед Богом, можливо, перед людьми. Можливо, нам треба з кимось примиритися, когось пробачити, відмовитись від якихось компромісних речей у нашому житті, від речей, які вгашають Святий Дух.

‍

2. Часом подяки за викуплення. Якщо ми прийняли Ієшуа своїм Господом, нам обов'язково потрібно виділити цього дня час, щоб подякувати Господу за спасіння, за Його жертву за нас особисто.

3. Часом молитва заступництва за спасіння єврейського народу та за пробудження. Цього дня весь єврейський народ приходить до синагог, поститься, молиться і кається. І це дуже гарний час для молитви про те, щоб у цьому пошуку прощення вони знайшли Того єдиного, Котрий прощає і без Котрого не буде жодного прощення та викуплення.

‍

Рабин Андрій Луговський, КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 19 вересня 2026 року