Божа любов - це любов, в якій вся повнота благословень, в якій справжній досконалий Шабат і в якій ми можемо плисти в Божій річці спокійно, хоч би що діялося навколо. Як же досягати цієї любові? Ось п'ять правил для цього, які, на мою думку, важливо пам'ятати.

‍

Правило 1: Не роби закам’янілим своє серце, чуючи Божий голос

‍

Перш за все звернімося до 4 розділу Послання до Євреїв, в якій йдеться про суботство та входження до Божого спокою. Ось що ми читаємо:

‍

«Отже, виходить, що деякі ввійшли до нього, а ті, хто раніше одержав Добру Звістку, не ввійшли через непослух. І знову призначає якийсь день – сьогодні, – кажучи через Давида по багатьох роках те, про що раніше говорилося: Сьогодні, коли почуєте Його голос, не зробіть закам’янілими ваші серця» (Евреїв 4:6-7).

‍

Коли звучить Боже Слово, коли звучить голос Божого Духа в нашому дусі, найперше правило, як досягати Божої любові: не робити закам’янілими свої серця. А що це означає? Це означає не закривати свої серця від Божого голосу, Божого Слова, Божого поклику, Божого Духа. Це перше правило дуже цікаве: просто чогось не робіть. Якщо ви це не робите, вже добре.

‍

Але це просте правило часто буває непростим. Тому що на багато речей, які виходять із Божого Слова, у нас автоматична реакція: «Це що, проповідник проти мене говорить? Може, йому щось про мене розповіли?» Ми автоматично ставимо заслінку. І перше правило порушується: ми почули щось від Бога, але не допустили це в серце. Можлива й протилежна причина: «Так, він правильно читає і говорить! І я навіть знаю людей у ​​цьому залі, кого це стосується!» Причина протилежна, але результат такий самий - закрите серце.

‍

Близькість Господа - захист від занепокоєння

‍

«Якби Ісус Навин дав їм відпочинок, то не говорив би після цього про інший день. Тому для народу Божого залишається суботній відпочинок» (Євреїв 4:8-9).

‍

Суботній відпочинок або в інших перекладах суботство - це як Шабат щодня, це означає не виходити із шабатного спокою. Стародавній Ізраїль у такий спокій не увійшов. Але для нас щоденний суботній спокій доступний. І саме за допомогою цього спокою ми відкриватимемо глибини Божої любові.

‍

«Бо хто увійшов до Його відпочинку, той і відпочив від своїх діл, як Бог від Своїх» (Євреїв 4:10).

‍

Чому ж ми можемо не ввійти в Його спокій, у цю постійну суботу, суботу над суботу, суботство як звільнення від занепокоєння? А причина цього в тому, що ми не відчуваємо близькості Господа. Тому що в Посланні до Филип'ян сказано:

‍

«...Господь близько! Ні про що не турбуйтесь...» (Филип'ян 4:5-6; пер. Огієнка)

‍

Коли ми турбуємося, непокоїмось, виходимо з Божого спокою або навіть не можемо в нього увійти, тоді Господь далеко. Якщо Він близько, то між Ним і нами не пролазить ніяке занепокоєння, ніякі страхи, ніякі спокуси гріхом, ніякі біси. А якщо Він далеко, то з'являється прірва, і звідти вилазять занепокоєння, тривоги, страхи, сумніви, спокуси, образи, роздратування, злість. І, звичайно, на всьому цьому паразитують біси.

‍

Правило 2: Переконайтеся у своєму безсиллі у всіх головних питаннях

‍

«Тож поспішімо увійти до того відпочинку, щоби хтось не впав у непокору за тим же прикладом» (Євреїв 4:11).

‍

Для мене роками цей вірш був загадкою. Я собі уявляв, що увійти в цей спокій ми можемо лише одним способом: коли цей спокій на нас звалиться. Як же ще? У зв'язку з цим я читав різні місця Писання, де йшлося про старання, про зусилля, про нашу духовну працю. І я не розумів, як це все мені застосовувати до життя. Наприклад, як втілити у своєму житті знамениту «драбину Петра»:

‍

«Тому докладіть усі старання, покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті – пізнання, в пізнанні – стриманість, у стриманості – терпеливість, у терпеливості – побожність, у побожності – братерство, а в братерстві – любов» (2 Петра 1:5-7).

‍

Я старався - і в мене навіть з першою сходинкою не складалося. Є багато інших місць на тему старань і зусиль, і відомі слова з Матвія 11:12: «Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто застосовує силу, здобувають його». Але виявляється все це взаємопов'язано. Тому що всі ці слова були надиктовані Святим Духом, і Господь це заранжував так, щоб одне місце посилювало, поглиблювало, зміцнювало інші, і в той же час так чи інакше ставало тлумаченням.

‍

Як же нам постаратися увійти до спокою Божого, з якого можна не виходити, якщо це взагалі неможливо для людей? Але Богові все можливо, як сказано в Євангеліях. І ось тут ключ! Насправді всі наші зусилля, всі наші дії - вони просто прибирають перешкоди для Божого Духа, нейтралізують усі сили, які є всередині нас і в духовному світі, які перешкоджають нам капітулювати перед Богом, впасти в Його батьківські обійми і дозволити Йому піднімати нас усе вище та вище.

‍

Ми не самотужки піднімаємося на цю гору. Власними силами ми можемо досягти лише того, що ми прийдемо до усвідомлення свого глибокого безсилля у головних питаннях духовного життя та вічного спасіння. Тому друге правило, як увійти в спокій, досягати любві, сходити драбиною Петра, - це переконатися у своєму безсиллі у всіх найголовніших питаннях.

‍

Правило 3: Розпалюй Божу спрагу в собі

‍

Що ж далі? Коли ми переконалися у своєму безсиллі, нашій духовній вбогості, нам потрібно жадати Божої праведності, як написано в Нагірній проповіді: «Блаженні голодні й спраглі праведності». Все починається з «блаженні убогі духом». І коли ми переконалися, що ми нічого не можемо, тоді нам треба прийняти цей славний Божий вогонь, який спалює зсередини, який розгоряється в нашому дусі, який ми не можемо вгамувати нічим тілесним, нічим душевним, і який не дозволяє нам замінити Божу праведність своєю.

‍

Третє правило, третій етап - це приймати спрагу Божого суботства, Божого спокою, щоб ми могли просто впасти в обійми нашого Тата, щоб Він разом з Ієшуа був нашим Хранителем, щоб Він міг носити нас на руках, втішати, притискати до Свого серця. Це спрага близькості з Богом, спрага Його любові, спрага розкриття Його присутності, спрага заспокоюватися тільки в Ньому.

‍

«Тільки в Бозі заспокоюється моя душа», - пише Давид. Але для того, щоб у це увійти, цього треба зажадати. Бог може авансом дати нам відчути, що це реально, коли ми потрапляємо в хмару Його присутності на служінні. І для того, щоб і після служіння ця хмара завжди була навколо нас і вкривала нас, в нас має горіти безкомпромісна жага до цієї близькості.

‍

Цей третій пункт дуже важливий. Нам потрібно силою Божою, яка вже є в нас, розривати всі ті перешкоди, які ще залишаються в нашій душі на різних її рівнях, які заважають цьому вогню увійти вглиб і зсередини почати спалахувати справжньою пожежею.

‍

Ця сила нам уже дана, цей малий вогонь уже горить у нашому дусі, інакше ми не були б Божими дітьми. Але тепер це треба розпалювати, як написано в 3 розділі Ефесян - укорінюватися і занурюватися в нашу внутрішню людину, зустрічатися там з Ним, і звідти дозволяти Його любові підніматися таким фонтаном, який заповнить всі куточки нашої душі і життя, які ще не були зачеплені.

‍

Як розпалити у собі спрагу?

‍

А як цього досягати? Потрібно використати всі засоби, які працюють на це: молитися наодинці, вслухатися і вчитуватися в Боже Слово, наповнюватися вогнем прославлення, поклоніння Богу, слухати проповіді і таке інше.

‍

Але рідко кому вдається це робити переважно наодинці з Богом. Тому ми читаємо в перших розділах Дій і далі, що і апостоли, і пророки, і пресвітери, і рабини – всі вони збиралися разом, славили Бога разом, вивчали Слово разом, молилися разом, підтримували одне одного.

‍

Вони розуміли, що коли Ієшуа сказав: «Де двоє чи троє зібрані в Моє ім'я, там Я серед них», то це дуже серйозна обіцянка. Якщо Він сказав «двоє чи троє», зрозуміло, що чим більше збереться тих, які люблять Його, які з'єднані Духом Святим, тим сильніше розкриватиметься Його присутність, і тим легше Йому буде виявляти Свою любов.

‍

Правило 4: Шукай нового

‍

Все це треба використовувати для розпалювання цього вогню, щоб спрага в нас не просто якось там тліла. Ні! Ми чудово знаємо, що у духовному світі немає нейтральної території. Якщо ти зупинився, ти почав опускатися. У духовному світі весь час відбувається рух - або піднімаєшся, або опускаєшся.

‍

Тому четверте правило розвитку – шукати нового. Якщо щось працює для тебе, треба використовувати це. Ти сам знаєш, де Дух Святий явно піднімає тебе до престола Божої милості, де тобі легше молитися і поклонятися, в яких обставинах Слово Боже починає для тебе звучати. Обов'язково використовуй це все. Але не зупиняйся на цьому!

‍

Потрібно шукати розвитку. А якщо тобі здається, що неможливо розвивати те, що в тебе вже є з Богом, бо ти живеш у дуже складних обставинах, то це неправда. Не лише можна, але Бог цього очікує! Він очікує розвитку і Він приготував на різних етапах цього сходження чудові сюрпризи, які ми навіть уявити не можемо, поки ми туди не зійшли.

‍

Але нам не потрібно підніматися своєю силою – все це робитиметься силою Божою. Царство Боже силою Божою береться. Але тільки той, хто використовує цю силу, захоплює його. Від нас вимагається мало – прибирати перешкоди та застосовувати цю силу. Від нас вимагається вчитися дедалі більше, глибше і ширше капітулювати перед Всемогутнім Богом і практично переживати Його всемогутність. Не просто силу в якихось двох-трьох областях нашого життя, а могутність абсолютно у всьому. А Його могутність стає всемогутністю в нашому житті, тільки якщо ми капітулювали перед Ним у всьому.

‍

Правило 5: Пам'ятай, що вибір завжди є

‍

А коли ми вийшли на якийсь рівень і продовжуємо розвиватися, ми можемо зіткнутися з якимись складними обставинами та перешкодами, і можуть виникнути ситуації, коли нам буде здаватись, що у нас немає вибору. І ось п'ятий пункт: вибір завжди є. Мені досі здається, що я потрапляю в ситуації, де немає вибору. Але це брехня. Вибір завжди є. Є вибір у зовнішніх обставинах та вибір внутрішній. Від того, який внутрішній вибір ми зробили, залежить зовнішній вибір.

‍

«Тому, мої любі, так як ви завжди були слухняні, не тільки коли я був присутній, але значно більше тепер, коли я відсутній, зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння» (Филип'ян 2:12).

‍

У деяких виникає запитання: Навіщо нам звершувати своє спасіння, якщо ми вже спасенні? А все дуже просто: у момент, коли спасіння Боже входить у нас, починається шлях нашого спасіння. Наш дух відроджується Духом Божим, а душа тільки починає перетворюватися. І все наше земне життя - це шлях перетворення нашої душі на образ Ієшуа, занурення її в нашого Господа разом із нашим духом, який уже там.

‍

Ми отримуємо спасіння в одну мить. Але це не означає, що ми остаточно спасенні чи повністю спасенні. Наш дух спасенний. Але головне, щоб наша душа спаслась, а потім і тіло воскресло в оновленому вигляді. Тому все наше подальше життя – це процес звершення спасіння. І коли воно завершується так чи інакше, ми остаточно спасаємось.

‍

Тому всі ми повинні звершувати своє спасіння. Саме тому, що ми можемо, отримавши початкове спасіння, не спастись в кінцевому рахунку. Адже у нас завжди буде вибір: може, нам це набридне, чи надто велика буде ціна, чи ми будемо ставати запеклими, бачачи, як грішники жирують, а святі люди навпаки, то ми, природно, загинемо. Тому сказано: «зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння». На всіх етапах нашого земного шляху нам потрібен Божий страх. Не лише Божа любов.

‍

Божа сила діє в нас, коли ми обираємо Боже

‍

Але якщо все так складно, чому Бог вимагає від нас страху та трепету? Де справедливість? А вона у наступному вірші:

‍

«Адже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію» (Филип'ян 2:13).

‍

Виявляється, ми завжди маємо вибір, тому що в серці у кожної спасенної людини горять Божі бажання. Бог діє в нас безперервно – Він дає нам Свої думки, Свої бажання, Він спрямовує нас, Він готовий дати нам правильні рішення у кожній ситуації. Але як це тепер здійснити? Це тепер наша справа. Наша, але не наша. Тому що й наші дії, які узгоджуються з Божою волею, Бог сам через нас робить.

‍

Він не залишає Своїх дітей ні на секунду на самоті. Він завжди дає нам можливість вибирати між Його бажаннями, нашими тілесними бажаннями, бажаннями, які підкидає цей світ, та бісівськими бажаннями. Він завжди дає Свої думки, але ми маємо вибір: ми можемо відвернутися від Його думок і вибрати інші. Але якщо ми обираємо Боже, тут сила Божа діє, щоб цей вибір привів нас до правильних рішень.

‍

Ми повинні пам'ятати, що Бог зробив і робить кожну хвилину все заради нашого спасіння, заради нашого сходження, заради нашої спраги за Ним, заради нашої близькості з Ним. І Його близькість готова кожну мить розкриватися для нас все більше і глибше в міру нашого занурення в нашу внутрішню людину, де Господь на нас уже чекає. Він чекає на нас всередині нас. І нам не треба для цього дертися на небо і спускатися до Маріанської западини.

‍

Коли учні попросили помножити в них віру, Ієшуа сказав: «Майте віру Божу». По що це говорить? Про те, що у нас навіть щодо віри завжди є вибір між нашою вірою та вірою Божою. Вхопися за віру Божу, навіть якщо вона тобі здається як гірчичне зерно, і не звертай уваги на всі сумніви та пропозиції компромісної віри небожої. Тримайся за віру Божу і скажи цій горі, щоб вона піднялася та вкинулася в море. І знай, що це вже сталося і станеться перед твоїми очима.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Травень 2025 року