Сукот - останнє з осінніх єврейських свят. Але це не просто єврейські свята. Це свята Господні. Ось що сам Всевишній говорить про це через Моше в Торі:

‍

«Далі Господь промовив до Мойсея, говорячи: Скажи Ізраїльтянам такі слова: Ось установлені Господом свята, в які ви скликатимете святі збори. Це Мої свята…» (Левіти 23:1-2)

‍

Слово, перекладене як «свята», це «моед», що означає «призначений час». Як говорить один традиційний єврейський коментар до цього тексту, моед – це час зустрічі з Богом, тобто фіксовані дати цих свят – це час, коли Ізраїль має зустрічатися з Богом.

‍

Свята - від мислення раба до мислення сина

‍

У цьому ж коментарі сказано:

‍

«[Єврейські] свята зовсім не схожі на язичницькі культи поклоніння сонцю та місяцю. Це періоди, які відведені для зустрічі Бога з Ізраїлем, підняті з рівня залежності слуги від Господа до любові між Батьком та сином...»

‍

Коли дитина ще маленька, вона щось не робить, бо їй так кажуть. Або ж бо вона боїться покарання. Коли вона дорослішає, вона переходить на інший рівень – вона починає розуміти, що так просто не можна чинити. На наступному рівні вона це не робить, бо боїться засмутити своїх батьків – вона уже керується не страхом покарання, а іншими почуттями та думками.

‍

Так само й у нашому житті з Богом. Спершу ми щось не робимо, бо розуміємо, що гріх приведе нас, наприклад, до хвороби. Але ми духовно дорослішаємо і слухаємо Бога, тому що ми Його любимо і не хочемо Його засмутити.

‍

І так само і зі святами. Справа не в тому, що якщо ти не прийдеш на свято, то Бог тебе покарає. Хоча щодо Суккота є санкції для тих народів, які не святкуватимуть його у Тисячолітньому Царстві (Захарія 14). Але свята – це насамперед час, визначений Богом, щоб Ізраїль прийшов до святилища.

‍

У зв'язку з цим мені згадалася притча Ієшуа про те, як одна людина зробили шлюбний бенкет і запросила людей. Але один сказав, що має п'ять пар волів, другий - що він одружився, третій - що в нього нова земля. І мова тут не про вічний бенкет, тому що на тому бенкеті вже ніхто нікого кликати не буде, там двері зачиняться і все. Я думаю, що у цій притчі йдеться саме про свята. Далі в цьому коментарі сказано:

‍

«Це періоди, які відведені для зустрічі Бога з Ізраїлем, піднято з рівня залежності слуги від Господа до любові між Батьком та сином. Вони стали періодами зустрічей, що проводяться за взаємною згодою, заснованої на взаємній любові та прагненні».

‍

Ми не можемо дорікнути Богові, що Він не прагне до нас. Він довів свою любов тим, що помер за нас, коли ми були ще грішниками. І Він любить кожного з нас так, ніби нікого більше любити, ніби кожен з нас у Нього єдиний. Але це не повинно нас звеличувати, адже Бог ніколи не благословляє когось за рахунок іншого. Він має благословення і благодать для всіх.

‍

Час нашого пробудження та формування

‍

«Вони (свята) буквально звуть нас геть від навколишнього світу - від поля, лісу, луки - і закликають зійти до святилища Божественного морального закону. Вони являють собою гучний і виразний протест проти язичницького поклоніння природі... Тільки якщо ми добровільно підпорядкуємо всю свою моральну і соціальну поведінку світлу і вогню Тори, яку Він дарував нам, даючи Йому можливість розбудити нас, виростити і сформувати під дією світла і вогню Закону, який Він дарував, тільки в тому випадку, якщо ми морально розквітнемо…»

‍

Одна з цілей свят – розбудити нас. Я вірю, що в якесь із таких свят прийде пробудження. Саме у свято Кущів сталося пробудження єврейського народу за Езри та Неємії. Саме в Сукот Моше наказав Єгошуа бін Нуну читати раз на сім років Тору для всього народу.

‍

Господь хоче розбудити нас, виростити та сформувати. Він хоче вивести нас зі стану раба, коли ми все робимо зі страху покарання. Він каже нам приходити на свята, щоб це рабство вийшло з нас. Ми маємо стати квіткою з Божою красою всередині. Чи цвітеш ти? Чи насолоджуються через тебе пахощами Господа? Чи ти не дозволяєш Господу формувати тебе?

‍

«...Тоді Він дарує квіти нашим лукам, зрілість нашим плодам, достаток нашим житницям, як говориться знову і знову в Його Слові: "Якщо ви будете йти за Моїми законами і зберігати Мої заповіді і виконувати їх, то я дам ваші дощі в їхній час… ви будете їсти хліб свій досхочу і житимете у своїй землі в безпеці"»

‍

Наприкінці свята Суккот Ізраїль починав молитися за дощ, що було прообразом есхатологічного дощу – виливу Святого Духа.

‍

Що ми можемо дати Богові?

‍

Ось ще один важливий коментар, який я хотів би навести:

‍

«Мета Храму – встановити Божественний Закон, Тору, як вічний центр нашого просторового світу. Його девіз: тут ви можете знайти свій шлях до Бога. Цикл свят виділяє певні періоди, фіксовані у часі Божественного одкровення. Його девіз: у ці дні у минулому Бог був поряд з вами. Щороку цими днями Бог сподівається зустрітися з нами в оновленому возз'єднанні».

‍

Він сподівається зустрітись із нами. Як ми можемо не відповісти Йому? А куща - це місце зустрічі з Господом. Заповідь Тори каже збудувати кущу. Насамперед для зустрічі з Господом, по-друге – з братами євреями, по-третє – з усіма іншими. Адже це пророче свято – у пророка Захарії сказано, що всі народи зберуться для святкування Кущів.

‍

«Найбільш характерною характеристикою людської незалежності є її свобода використати свій час так, як вона вважає за потрібне, без будь-яких зовнішніх обмежень. Той, хто володіє часом іншої людини, той його пан».

‍

Під час однієї спільної молитви цього тижня я думав: «Господи, що я можу Тобі дати, що ми можемо Тобі дати? У Тебе все є». І я почув одну відповідь: «Час». Ти не можеш сказати, що не маєш часу на Бога. Адже Він дає тобі цей час. І все, що ми можемо дати Богові, – це час. У тебе може не бути грошей, настрою, але час ти маєш, бо його тобі дав Господь. І коли ми виділяємо час для Нього, Він це дуже цінує.

‍

Свято для всіх народів

‍

У Посланні до Римлян є такі вірші:

‍

«Кажу, що Мессія став Служителем обрізаних – заради Божої правди, щоби підтвердити батьківські обітниці і щоб язичники прославляли Бога за Його милість, як написано: Тому прославлятиму Тебе між язичниками й оспівуватиму Ім’я Твоє. І також говорить: Радійте, язичники, з Його народом!» (Римлян 15:8-10)

‍

Якщо Суккот – це час нашої радості, то чому б їм не порадіти з нами саме у Сукот? Нам можна і потрібно запрошувати людей на це свято, бо це тренування того святкування, яке описано у 14 розділі Захарії.

‍

У нас як месіанських громад є певна місія. І свята – це платформа. Тому побудуйте собі кущу. По-перше, для особистої зустрічі з Богом. По-друге, для зустрічі з братами та сестрами євреями. І по-третє, у цій кущі є місце для віруючих з інших народів. І якщо вони не розуміють сенсу свят, це наша відповідальність розповісти їм про це.

‍

Нарешті, у пророцтві «відновлю скинію Давидову занепалу» також використано слово «сукка». Господь хоче, щоб це місце поклоніння, ця сукка, було відновлено. Куща – це обмежене місце, де тільки ти та Господь. Він чекає на нас. Він робить перші кроки. А ми можемо лише відповідати на Його любов.

‍

Ігор Корогода, старший служитель КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 10 жовтня 2025 року