На зимовому молитовному ретриті у Києві ми були свідками дивовижних проявів Духа. Низка людей відчували запах ароматизованої оливи. Причому, це були не супердуховні люди, які постійно налаштовані на надприродне. Також деякі люди чули музику та співи, яких не було фізично.

‍

Це відбувається не вперше у нашій громаді. Коли сильна Божа присутність, Господу буває завгодно показати це таким надприродним чином, щоб різні люди, особливо ті, хто тільки недавно прийшли до Бога і сумніваються, раптом почали переживати такі реальні прояви духовного світу у світ фізичний.

‍

Це відбувається не щоразу. Навіть після багатьох років я не можу визначити закономірність. Я не розумію, чому в одних випадках Бог це робить, а в інших – ні. Немає тієї людської логіки, яка б могла пояснити Божі прояви. Неможливо визначити наперед дії Бога. І це чудово. Тому що Він суверенний і справжній. Він не просто об'єкт наших релігійних дій. Він є Всемогутнім, реальним, вічним, єдиним Богом Ізраїлю. І у зв'язку з цим я хотів би нагадати одне відоме місце з 1 Послання до Коринтян:

‍

«А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю» (1 Коринтян 2:1; пер. Огієнка).

‍

Цей великий рабин, який написав низку Послань у Біблії і був сильним проповідником, не пише: «Я приходив проповідувати». Він пише: «Я приходив звіщати про Боже свідчення». А свідчення (свідоцтво) – це саме те, про що ми говоримо. Це розповідь людини, яка пережила і може об'єктивно оцінювати щось дивовижне, що вона побачила, відчула, почула особисто від Бога. Саме в цьому цінність – коли ми не просто переказуємо добрі та правильні слова, але коли ми є свідками. Тобто тими, хто на власні очі бачили, на власні вуха чули і своїм носом відчували.

‍

Павло не намагався вразити їх особливим красномовством. Коринф був однією з небагатьох столиць античного світу, де цінували ораторське мистецтво та філософію. І туди приходить цей єврей, який не намагається їх вразити, а передає їм те, що пережив із Богом Ізраїлю:

‍

«Бо я вважав за правильне не знати серед вас нічого, крім Ієшуа Месії, і то розп’ятого» (1 Коринтян 2:2; тут і надалі - Сучасний пер.).

‍

І він розповідає їм про те, як він зустрівся з розіп'ятим і воскреслим єврейським Месією, що Месія йому сказав і як діяв у його житті. І Павло показує, що сам по собі він не має ні сили, ні влади і не може дати їм від себе нічого цінного, але все, що є цінного у нього - від Господа:

‍

«Тож перебував я серед вас у немочі, в страху і у великому трепеті; і моє слово, і моя проповідь – не в переконливих словах мудрості, але в проявах Духа та сили, щоб ваша віра була не через людську мудрість, а через Божу силу» (1 Коринтян 2:3-5).

‍

Слова «прояви Духа і сили» - це саме те, що відбувалося на цьому ретриті і відбувається в наших громадах, особливо коли ми збираємось разом.

‍

Що ж таке «прояв сили»? Це конкретні дії Руах аКодеш, які змінюють фізичну реальність таким чином, яким людина змінити не в змозі. Це раптові фізичні зцілення. Це чудові звільнення та інші зміни фізичної реальності.

‍

А що таке «прояв Духа»? Це не обов'язково пов'язано зі зміною фізичної реальності. Але це особливі прояви надприродної Божої присутності, яка стає реальністю для людей. Такою реальністю, яка пробивається через навколишній видимий світ і перетворює наше сприйняття всього.

‍

Це та сама невимовна Божа присутність, коли ми говоримо: «Дух Божий зійшов і я ясно відчув, наскільки сильно Бог любить мене». Інколи питаєш людину в таких випадках: «А що саме сталося? Як ти це відчув?» І він відповідає: «Я не знаю. Я просто пережив, що Бог поряд і Він мене любить. І Він справжній Батько, Якому я дорогий, Який спас мене, Який ніколи не залишить мене. Я просто отримав величезну радість і утвердження в батьківській любові».

‍

Це типовий прояв Духа. Але іноді прояви Духа і прояви сили, якщо можна сказати, перетинаються. І це те, що відбувалося на останньому ретриті у Києві, коли люди відчували такі небесні пахощі, чули надприродну музику та співи. Причому це були люди, які ніколи нічого подібного не переживали і не те, що не шукали цього, але навіть не вірили в те, що таке можливо. І частина з них говорили: «Я не вірив, коли чув щось подібне, і тут я сам це пережив. Отже, Бог реальний!»

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Ізраїль, січень 2026 року