За винятком того юдаїзму, в центрі якого знаходиться Ієшуа, всі інші течії та напрямки юдаїзму, від крайніх ультраортодоксів до реформістів і реконструктивістського юдаїзму, це, якщо можна так висловитися, юдаїзм в дусі Саула. Це юдаїзм, який повністю відмовився від слідування Торі, взяв із Тори окремі ритуали, а все інше побудував сам, і при цьому переконав більшість наших єврейських братів та сестер, що так правильно. Насправді цей юдаїзм не тільки не догоджає Богу, але й не може теоретично Йому догодити, тому що він відкинув усі біблійні основи і відкинув Тору.

‍

Капарот як приклад юдаїзму в дусі Саула

‍

Багато євреїв, навіть багато щирих юдеїв і рабинів, це чудово розуміють. Найпростіший приклад – ритуал капарот на Йом Кіпур. Наприклад, чому крутять над головою півнем чи куркою і потім їх ріжуть, а не голубом? Адже голуб передбачений у Торі як жертва. Є чітке пояснення: саме тому, що голуба приносили в Храмі в жертву. А курок і півнів не можна було приносити в жертву. Тому голуба не беруть, щоб ніхто не подумав, що курка та півень – це повноцінна жертва, всі повинні розуміти, що це лише символічна жертва.

‍

А як виник цей ритуал? Він виник, коли прості юдеї у Вавилонії, Персії та інших східних країнах розуміли, що без жертви немає викуплення. І для того, щоб хоч якось заспокоїті своє сумління, вони почали всі ці маніпуляції з півнями. Спочатку рабини це все жорстко засуджували, казали, що це язичництво, ідолопоклонство, чаклунство та магія. А потім здалися. Але вони здавались поступово, протягом кількох сотень років.

‍

Рабини здалися і подумали: «Заспокоїмо сумління народу. Простим євреям так легше. Нехай уже роблять собі курячий вертоліт». Вони ніби дозволили, а потім самі ж теоретично обґрунтували це, і це обґрунтування розпочалося у Цфаті кабалістами. Але рабини досі кажуть: «Не надумайте вважати це жертвою». Гаразд, тоді навіщо ви це робите? «Ну щоб це було нагадуванням про жертву».

‍

Зачекайте, але в Талмуді написано, що нагадування про жертву - це якщо ми читаємо про жертву і додаємо молитви в час жертви. Написано, що, якщо ми вивчаємо, як жертва приносилася в Храмі в той час, цього достатньо для того, щоб Бог це нам зарахував як жертвоприношення.

‍

Якщо так, то навіщо ще крутити півня? Рабини відповідають: «Не мудруйте сильно, просто крутіть. А якщо не хочете крутити, ми вам передамо конверт, вкладіть у нього гроші, надішліть нам. Якщо ви не любите мук тварин, ми їх самі замучаємо, і вам зарахується від Господа».

‍

Саул, херем і майже повне виконання Божої волі

‍

Це дуже схоже на історію з 1 Самуїлової 15 про те, як цар Саул з одного боку виконав наказ Самуїла. І він чітко виконав. Там навіть був нюанс: серед амалекитян жили кенейці, які допомогли Ізраїлю на шляху. Більше того, тесть Моше був кенейцем. Тому Саул послав попередити кенейців і сказати: «Ви зробили благодіяння Ізраїлю. Тому відокремтеся, вийдіть і врятуйтеся. Ми вас не чіпатимемо». Молодець.

‍

Саул начебто все зробив. Звершів херем (חֵרֶם). Це означає «знищити» або в інших перекладах «прирікти під закляття», присвятити це Богу повністю. У сучасному юдаїзмі цим словом називається повне відлучення когось від синагоги.

‍

Чому ж слова Саула про те, що вони залишили щось для принесення в жертву, були безглуздими? Тому що Бог сказав, як принести в жертву всього Амалека. Згадайте, коли Єрихон був оголошений заклятим і тільки Рахав врятувалася з усіма її родичами, а решту зрівняли із землею, повністю знищили? Це також був херем.

‍

Дуже цікаво, що цим словом рабини позначили відлучення живої людини від синагоги. Але це слово означає повне посвячення Богу – людей, худоби, предметів. Все це має бути, якщо живе – вбито, якщо неживе – спалено. Це як цілопалення. Останній раз Бог наказав Ізраїлю зробити херем по відношенню до Амалека. Більше ми не знаходимо у Писанні, щоб Бог наказував знищувати повністю якісь міста, народи, племена. Це було востаннє.

‍

Чому Бог це допустив? Тому що це було завершення того херема, який Бог наклав на прокляті народи, коли народ Божий входив до Ханаану. Один народ був не знищений тоді – амалекитяни. Тому що це був єдиний народ, щодо якого Бог проголосив херем поза Ханааном.

‍

Це єдиний народ, який не жив у Ханаані, але який був настільки одержимий дияволом, що вони прийшли ззовні спеціально, щоб вбивати ізраїльтян. Вони були настільки одержимі злістю по відношенню до Ізраїлю, що здалеку прийшли, щоб знищити Божий народ. Ось чому Бог проголосив: «Зітріть пам'ять про Амалека». Але ніхто не міг цього зробити до того, як з'явився перший цар в Ізраїлі - Саул. І ось тут справа мала бути закінчена. Але вона до кінця не була завершена.

‍

Зручна брехня для світських євреїв

‍

Повертаючись до Йом Кіпура, хочу сказати, що всі вигадки рабинів про те, як можна в Йом Кіпур отримати прощення, починаючи з капарот і прекрасних молитов, це брехня. Тому що є тільки Божий шлях отримати прощення, викуплення, свободу і лишатися в цьому. Це шлях через велику жертву Йом Кіпура. У всіх, у кого немає Месії, цієї жертви немає.

‍

Тому кожен повинен собі вирішити: хочу я йти за Богом чи не хочу? Не можна йти за Богом по-своєму. За Богом можна йти і виконувати Його волю тільки Божим шляхом, як написано в Біблії – від Тори через книги Пророків, Писань та Бріт Хадаша (Нового Завіту) до Апокаліпсису. Тільки Біблія ясно дає зрозуміти, як ми можемо прийти до Бога, як ми можемо довіритися Йому, як Він може прийняти нас, пробачити всі наші гріхи, на підставі чого і як ми можемо почати жити Його благодатним життям і відчувати Його любов кожного дня. Тільки тим шляхом, що Він показав для нас усіх.

‍

Але Він сам попередив, що це вузький шлях і не всі йдуть ним. Тому ми можемо подивитися навколо і сказати, що більшість в Ізраїлі йдуть своїми шляхами. Це правда. І це було у першому столітті, і це було завжди. Але написано в Торі: «Не йди за більшістю на зло». Рабинам це страшно не подобалося, тому вони взяли цю серйозну заповідь та обрізали. Вийшло: «Йди за більшістю», але тільки за більшістю рабинів.

‍

Тому весь сучасний юдаїзм побудований на думці більшості рабинів. Так вони ухвалили. Звідки вони це взяли? В інших рабинів. А ті – у попередніх рабинів. А ті у кого? У Талмуді. А Талмуд звідки взявся? Звідки треба. Колись, коли я почав розбиратися з цим, я був вражений і думав: «Як же можна в це вірити?» Але євреї вірять.

‍

У мене колись була зустріч із одним ізраїльським чиновником, це було не в Ізраїлі. Він запитував мене про моє служіння, а потім я почав ставити йому запитання. Я сказав: «Ось Ви не вірите, що месіанські євреї виконують Божу волю по відношенню до нашого єврейського народу». Він відповів: «Так, не вірю. І я взагалі у Бога не вірю». Я кажу: «Виходить, Ви в Бога не вірите. Отже, Ви у своєму житті ніяк не підкоряєтеся рабинам?» – «Ні. А навіщо мені це треба?» - «І Ви практично не вірите в те, що вони вважають важливими постановами?» Він усміхнувся: «Звичайно». Я говорю: «А чому ж Ви повірили рабинам у тому, що ті євреї, які вірять в Ієшуа, йдуть не туди?» Після цього питання ми довго сиділи за столиком, він дивився на мене, схиливши голову, посміхався. Потім він підвівся, потис мені руку і сказав: «Успіхів».

‍

Ось така ситуація зараз в Ізраїлі. Більшість народу, які взагалі не вірять рабинам, вони вірять рабинам у тому, хто є євреєм, у тому, які євреї кошерні, які ні, та в інших речах. Насправді вони не те, що не вірять, їм просто все одно. Але їм так зручно, бо уряд залежить від цих рабинів.

‍

Тому що маленькі партії, за які організовано голосують ортодокси та ультраортодокси, нав'язують свою волю більшості. І міністри та депутати від цих партій прямо кажуть: «Ми виконуємо волю мудреців». Не волю народу Ізраїлю, а волю мудреців Тори. А невіруючим світським євреям просто вигідно з ними об'єднуватися, щоб їх підтримували. І вони голосують за різні ініційовані релігійними партіями закони, хоча їм, по суті, немає діла до релігії.

‍

За ким ми йдемо – за Богом чи за більшістю?

‍

Те, що відбувалося століттями, і те, що потім послабшало, починаючи з 18 століття, в Ізраїлі відновлюється. Антибіблейський юдаїзм вважається юдаїзмом Тори. І рабини поступово дедалі більше контролюють життя суспільства, якому спочатку до цього не було діла.

‍

І ці ж рабини кажуть світським євреям, що якщо ті прийдуть у синагогу в Йом Кіпур та ще покрутять півня, поститимуть сухим постом, слухатимуть усе, що говорить рабин, повторюватимуть окремі молитви, то Бог простить їм усі їхні гріхи. У такій ситуації багато євреїв, яким релігія не важлива, роблять це все, бо вони євреї, бо рабини нібито розуміють краще і обіцяють, що всі їхні проблеми вирішаться.

‍

Це те, що робив Саул. Тільки Саул був набагато ближчим до Божої вказівки, ніж весь сучасний юдаїзм - до Тори. І ми для себе повинні просто робити вибір: за ким ми хочемо йти – за Богом чи за релігійною традицією, за більшістю, якій взагалі все одно, що насправді говорить Біблія і яка воля Божа.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Ізраїль, вересень 2025 року