На минулому Шабаті Борис Саулович говорив про те, що нам заважає приймати зцілення. А сьогодні я хотів би поговорити про ті речі, які допомагають нам його прийняти.

‍

1. Господь любить, тому й зцілює

‍

Наприкінці Євангелії від Івана ми читаємо діалог Ієшуа та Петра:

‍

«Коли поснідали, Ісус каже Симонові‑Петрові: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене більше, ніж вони? Той відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе! Каже йому: Паси ягнята Мої!» (Івана 21:15)

‍

Я думаю, що це є основою основ. Господь пов'язав нашу любов до Нього з покликанням пасти Його овець. Якщо ти любиш Господа, то життєво необхідна частина твого життя — служіння людям. Так чи інакше вона має стикатися з життями інших людей та впливати на них. Розкриття твоєї любові до Господа – це турбота про ближніх, про Божу отару, а для нас як месіанських віруючих це насамперед – дім Ізраїлю.

‍

Так само ми самі Його вівці, і Він хоче подбати про нас. Тому написано, що Він «зцілив усіх хворих» (Матвія 8:16). Він узяв усі наші немочі, прибив їх до хреста. І через це Він хоче зцілювати, оновлювати, звільняти кожного з нас. І якщо Він хоче робити це для тебе, то Він хоче робити це через тебе. Написано у Євангелії:

‍

«Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, кажучи: На дорогу язичників не йдіть і до міста самарійського не входьте, а йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне. Хворих оздоровляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; даром отримали – даром давайте» (Матвія 10:5-8).

‍

Господь Ієшуа наголошував на тому, що через життя учнів мають відбуватися певні речі: проповідь Євангелії, зцілення, звільнення, воскресіння. Це те, що має розкриватись через наше служіння. І це вияв Божої любові. Ось ще що написано:

‍

«Вийшовши, [Ісус] побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих» (Матвія 14:14).

‍

Серце Ієшуа наповнилося співчуттям та жалістю. І що Він зробив? Він зцілив усіх хворих. Божа любов до людей – це наш внутрішній мотив, коли ми служимо у зціленні.

‍

2. Віра, яка перемагає сумніви

‍

Я пам'ятаю своє перше служіння на великій конференції. То була конференція «Слово віри», на яку приїхала команда Ренді Кларка. І він розповів історію, яка мене дуже вразила. Він був на служінні в якійсь церкві. До нього привезли дівчинку на інвалідному візку. І, наповнений співчуттям і вірою, він молився за неї, але нічого не сталося. У нього був такий розпач, що він навіть затьмарив все, що Бог зробив на цій конференції.

‍

Але після конференції він молився і зрозумів, що він на роздоріжжі — йому треба або здатися, або щось робити. І він вирішив не здаватися. Він постився, молився і вирішив через рік поїхати до тієї церкви і молитися за неї, і якщо нічого не вийде, то продовжувати так робити, доки він не отримає відповідь. І коли він приїхав за рік і знову молився за цю дівчинку, вона отримала зцілення.

‍

Друзі, ми зіштовхуватимемося з розчаруванням молитов без відповідей. Але питання в тому, чи ці розчарування спонукають нас рухатися вперед, чи відкинуть нас назад. Це стане місцем нашої поразки, або місцем нашої сили.

‍

Тому якщо ви хочете служити людям, молитесь за них, розуміючи, що Бог хоче їх зцілювати, але не бачите результату, це не означає, що ви в поразці. Це означає, що Бог хоче вас піднімати, чогось навчати та переводити на новий рівень.

‍

Сумніви будуть приходити, але ми не повинні дозволяти їм жити в нас. Сумніви приходять і йдуть, а віра Божа працює завжди. Коли під час молитви приходять сумніви, нам не треба з ними воювати. Нам їх треба просто відкидати.

‍

3. Сповідання віри

‍

Сповідання віри — це коли ми бачимо себе так, як нас бачить Господь. Наприклад, у мене болить нога, але я дивлюся на себе так, як мене бачить Господь, а Він бачить мою ногу здоровою. Мені треба вибрати — прийняти цей біль як свій або вирішити, що він не належить мені, хоча я його відчуваю.

‍

Віра — від слухання, а слухання — від Слова Божого. Досить часто, коли ми стикаємося з глухим кутом нашої віри, нам важливо почати сповідувати місця Писання і проєктувати їх на себе. Ти промовляєш Слово Боже, воно починає працювати у твоєму житті, ти починаєш укорінюватися в Божій вірі, і це стає каналом, по якому приходить і розкривається Боже зцілення. Яскравий приклад цього ми бачимо у 9 розділі Матвія:

‍

«І ось жінка, яка нездужала на кровотечу дванадцять років, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу, бо говорила сама собі: Як тільки доторкнуся до Його одягу, стану здоровою» (Матвія 9:20-21).

‍

Тільки подумайте, вона говорила це навіть не вголос, а сама в собі! Вона так багато говорила це собі, що всередині неї вже жило це насіння. Їй навіть це не треба було говорити вголос. Вона вже бачила це зцілення в дусі.

‍

Часто ми під молитвою маємо на увазі вимовлені слова. Але я думаю, що поняття молитви є ширшим. Ми можемо молитися із закритими вустами, всередині себе. Сама внутрішня зосередженість думок, спрямована на Господа, може бути молитвою. Навіть якщо ти просто вирішуєш: «Господи, я служитиму Тобі. Зміцни мене», це вже молитва, на яку Бог відповідає і на яку приходить благодать.

‍

Коли ти починаєш щось сповідувати, то спочатку може бути складно. Але настане момент, коли тобі не треба буде говорити це, тому що воно житиме всередині тебе як твоє одкровення.

‍

4. Іноді потрібні молитва віри та піст

‍

Бувають ситуації, коли просте сповідання та слово віри не працюють, і нам потрібна молитва. Ми бачимо, як це відбувається на наших служіннях. Іноді ребе просто перевіряє зцілення, перевіряє те, що робить Бог. І ми бачимо чудеса. Іноді він молиться. Це два різні інструменти нашого духовного арсеналу — перевірка того, що Бог зробив, і молитва за зцілення. І вони обоє важливі.

‍

Євангелія містить історію про те, як до Ієшуа привели юнака, з якого учні не могли вигнати біса. У ній Ієшуа говорить про додаткові інструменти, які треба використовувати, коли прорив не відбувається. Це піст і молитва:

‍

«Він сказав їм: Через ваше маловір’я. Запевняю вас: коли будете мати віру, як гірчичне зерно, то скажете цій горі: Перейди звідси туди! – і вона перейде; і нічого не буде для вас неможливого» (Матвія 17:20).

‍

Пост допомагає нам змиритися перед Господом і сфокусуватися на Ньому, прибравши зайві відволікаючі фактори. І коли ми концентруємо свою увагу на Ньому, тоді наша богоцентрична молитва може призвести до прориву.

‍

Якщо ви молитеся за чиєсь зцілення на домашній групі, а воно не відбувається, беріть піст, не здавайтеся. Згадайте, що допомога людям у зціленні – це прояв Божої любові до них, це наша пасторська турбота про них.

‍

5. Дія

‍

Іноді потрібні дії. Ми вже згадували про жінку, яка страждала на кровотечу. Її віра була підкріплена дією — вона торкнулася краю одягу Ієшуа. Тому наше ребе часто проводить перевірки зцілень. Сказано, що віра без діл мертва. І ми повинні з віри в зцілення перевіряти зцілення.

‍

Висновки

‍

Друзі, я навів ці п'ять пунктів, щоби ми перевірили самі себе — перевірили, що в нашому житті з цього працює, а що ні. Тому що якщо ми Божі діти, Божі слуги, яких Він посилає до загиблих вівців Ізраїлевого дому, і ми любимо Господа, то в нашому житті повинні відбуватися чудеса.

‍

Зцілення та звільнення повинні бути частиною нашого життя як віруючих. Господь каже нам пасти Його овець. А Його вівці повинні бути вільними та здоровими, і в цьому виявлятиметься Божа любов до них через нас. Не ми зцілюємо, але допомагаємо цим людям отримати зцілення та звільнення.

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 1 серпня 2026 року