Йом Труа, або Рош аШана, це осіннє біблійне свято, в традиції якого є дві важливі речі. Перша — аналіз попереднього року. Люди зупиняються, що в наш час смартфонів, в яких у тебе всі новини, досить складно, і замислюються над тим, про що мріяли, що думали і з чим боролися рік тому, що відбулось в цьому році. І при цьому важливо зізнатися собі та іншим людям, які можуть допомогти нам, що пішло не так.

‍

Друга пов'язана із пробудженням. Коли в Йом Труа сурмлять у шофари, це заклик, крик, вторгнення в наше життя, особливо там, де ми або задрімали, або вже міцно спимо духовним непробудним сном. Для нас це також важливий аспект у контексті того, що відбувалося на ретриті, і того, на що звертав увагу нашій ребе, говорячи, що зараз важливо переглядати частини ретриту, де Господь сильно прийшов і була тиша, і якщо ми в це поринемо, правильно оцінимо і в цьому підемо, це може призвести до пробудження. Про ці два напрямки я хотів би поговорити докладніше.

‍

Господь — початок і кінець

‍

Можливо, на початку року, що минає, ви писали Господу записки, були сповнені очікувань і надій, у вас були грандіозні плани, ви були впевнені, що щастя вже близько і ось-ось закінчиться війна, але сьогодні ви бачите, що низка з цих речей вийшли, Господь благословив вас і ви дієте, але багато пішло або не так, або навіть десь дало крен. І вам стає сумно, тому що ви думаєте: «Я наприкінці минулого року аналізував, аналізував і доаналізувався так, що наприкінці цього страшніше, болючіше й важче». Але давайте подивимося, що говорить Писання:

‍

«Кінець справи кращий, аніж її початок, як і терпеливий кращий від зарозумілого» (Еклезіаста 7:8).

‍

Еклезіаст каже, що кінець справи кращий за його початок. А ми бачимо, що наприкінці року і реальність не дуже хороша, і взагалі не зрозуміло, як планувати в цій країні. Але далі сказано: «Терпеливий кращий від зарозумілого». Скажу чесно, я нічого не хочу терпіти. Всім хочеться тут і зараз. І коли ми аналізуємо і розуміємо, що кінець не настільки гарний, як нам хотілося б, то нам потрібно проявити терпіння, не бути зарозумілими і пам'ятати, що у нас не вийшло, тому що ми лише люди і навколо нас теж люди.

‍

Написано, що всі люди неправдомовці, тому людина сама по собі приречена на поразку. І якщо ми проводимо аналіз свого життя, терпляче шукаємо Його обличчя і йдемо далі, то важливо пам'ятати слова з книги Об'явлення:

‍

«І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось творю все нове! І каже: Напиши, бо ці слова правдиві й вірні! І Він сказав мені: Звершилося! Я є Альфа й Омега, Початок і Кінець. Я спраглому дам задаром живої води з джерела» (Об'явлення 21:5-6).

‍

Можливо, сьогодні нам здається, що Господь не творить нове — що йде стара війна, стара інфляція, процвітає стара корупція, та й років нам усе більше й більше. Але той, хто сидить на престолі прямо зараз, серед цієї війни та кризи, каже: «Ось творю все нове».

‍

Коли ми входимо в новий рік, ми повинні пам'ятати, що є Той, Хто сидить на престолі, Який творить все нове і Який каже: «Я є Альфа й Омега, Початок і Кінець». Він початок минулого року. Він провів нас через цей рік, дав нам дожити до цього дня, принести плоди і витримати це все. Він разом із нами у цих страхах, тисках та всіх обставинах. Але є одна різниця: ми підвладні цьому всьому, тому що ми в тілі, а Він — ні, Він помер і воскрес, сів праворуч Отця, роздав дари нам, Він над усім цим і Він обіцяв нас не залишати. Він початок і кінець. І Він на початку цього нового року.

‍

Тому дуже важливо зараз підбадьорювати один одного, молитися разом, ходити на спільні молитви, бігти туди, де віруючі, щоб не дозволити ворогові вкрасти нашу увагу, нашу надію та привести нас до зневіри, розчарування та безбожного банкрутства. Так, навколо погано, це правда, але це не істина. А істина написана в Писанні і вона не змінюється залежно від обставин: Господь високий і піднесений, Він сидить на Своїм престолі і для Нього нічого не змінилося.

‍

Пробудження та спрага як його умова

‍

Давайте перейдемо до другого напряму. Коли ми чесно робимо аналіз, коли ми розуміємо, що Господь є початком і кінцем, що Він із нами в цьому всьому, коли ми підтримуємо один одного, не здаємося, не вимагаємо від Бога розуміння, які нам не потрібні, залишаємось там, де Бог нас насадив, і рухаємося за Ним, тоді є шанс, що буде пробудження.

‍

Саме завдяки тому, що наша громада продовжує працювати тут, завдяки тому, що ми вистояли, продовжуємо підтримувати тут вогонь на жертовнику та будувати жертовник, Господь виливає помазання та благодать і благословляє нас на ретритах.

‍

Низка церков скасували служіння того тижня через сильні обстріли, але Господь захистив місце проведення ретриту і ми просто лежали в Його присутності. Якби були інші обставини, не факт, що тут була б така атмосфера і спрага, де Господь міг би так розкрити Свою присутність. І це лише початок. Давайте знову звернемося до тексту з книги Об'явлення:

‍

«Я є Альфа й Омега, Початок і Кінець. Я спраглому дам задаром живої води з джерела» (Об'явлення 21:6).

‍

Це те, що ми спостерігали на ретриті. Ми відчайдушно потребували Його і зараз потребуємо. Ми дедалі більше розуміємо, що жодна політична воля, жодні союзники не захистять нас від цього зухвалого тирана. Ми все більше й більше розуміємо, що тільки Господь може нас цього позбавити. Ми бачимо, що відбувається у світі, і розуміємо, що якщо не навчитися сподіватися на Господа, то іншої надії немає. І саме наша спрага за Господом призводить до того, що Він відкриває джерела і дає задаром напитися живої води. Давайте прочитаємо ще кілька місць із Писання про це:

‍

«Ось наближається день, – говорить Господь, – коли Я пошлю на землю голод, – не голод за хлібом і не спрагу за водою, а скоріше голод за слуханням Господнього слова» (Амоса 8:11).

‍

«Ти дбаєш про землю, – робиш її щедрою й рясно її збагачуєш; Божі потоки повні води. Ти забезпечуєш їх (людей) зерном, бо так Ти запровадив» (Псалом 64:10).

‍

Господь відвідує нашу землю, наші будинки, наші серця, нашу громаду і вгамовує цю спрагу, причому так, як Він говорив самарянці біля криниці: «У мене є вода, від якої ти не будеш хотіти пити ніколи». Пробудження — це рух Духа Святого, коли Він напуває кожного з нас, наші громади і нашу землю по-справжньому.

‍

Переможець успадкує все

‍

На завершення я хотів би звернути увагу на ще один важливий вірш із того ж розділу книги Об'явлення:

‍

«Переможець успадкує все, і Я буду його Богом, а він буде Мені сином» (Об'явлення 21:7).

‍

Для багатьох із нас це нелегко, але Господь каже, що той, хто перемагає, успадковує все. Якщо ми лежатимемо, коли ворог нас вибив із сідла, не вставатимемо, не боротимемося, не чіплятимемося за братів і сестер, які допомагають нам вчепитися за Бога, не чіплятимемося за різні служіння, через які ми можемо стояти в Господі, незважаючи на обставини, то ми не зможемо бути переможцями. Тому дуже важливо не чекати, що закінчиться війна, обстріли, криза, зима, і ось потім я перемагатиму. Так не працює. Воно точно все закінчиться. Але ми можемо перемагати зараз. Згадайте знамениті слова Павла:

‍

«Вмію жити і в нестатках, умію жити і в достатку. Звик до всього і в усьому: і насичуватися, і голодувати, мати достаток і терпіти нестаток. Усе можу в Тому, Хто мене зміцнює, – [в Ієшуа Месії]» (Филип'ян 4:12-13).

‍

Ми молитимемося і віритимемо, що нормально переживемо цю зиму. Але Господь із нами, і ми можемо перемагати, незважаючи на обставини.

‍

«Адже кожний, хто народився від Бога, перемагає світ. А перемога, що перемогла світ, – це наша віра!» (1 Івана 5:4)

‍

Друзі, по-іншому не працює. Саме громада, братерство, сестринство, духовна влада і те служіння, в якому ми рухаємося, є місцем, де ця віра може працювати і зростати. Це місце, де якщо твоя віра затухла, Господь дасть людей, які якийсь час протягнуть тебе на своїй вірі, а завтра твоя віра буде міцною і ти протягнеш когось.

‍

І якщо ти в цьому строю, то навіть якщо ти спіткнувся, цей стрій тебе ззаду штовхатиме і попереду тягнутиме, і ти пройдеш цей час і скажеш: «Слава Богу, що я був у цьому строю». Тому нам потрібно зробити все, щоб не випасти з цього строю і не залишити своє зібрання віруючих.

‍

І найголовніше. Коли ми розчаровані, розбиті і нам здається, що вже далі немає сил йти, то я хочу нагадати вам ще один вірш: «Коня готують на день битви, але перемога від Господа» (Притчі 21:31). Ми приходимо, молимося, боремося, намагаємося не здаватися, робимо все, що залежить від нас, але треба розуміти, що перемога прийде і вона прийде від Господа.

‍

Юрій Береза, старший служитель КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 5 вересня 2026 року