Шавуот - одне з найбільших біблійних свят Господніх, ключових і в історії Ізраїлю і Церкви, і в наш час, і в контексті другого приходу Машиаха. І нам дуже важливо занурюватись у суть цього свята, щоб воно не пройшло як просто ще одне календарне свято, але щоб і з нами щось відбулось, як відбулось тоді у світлиці з учнями Ієшуа. А що ж із ними відбулось?

‍

Де і чому були учні у Шавуот?

‍

«Коли настав день П’ятдесятниці, всі вони були однодушно разом» (Дії 2:1).

‍

Тобто П'ятдесятниця вже була. Це свято не виникло в цей день. І учні зібралися, щоб виконати заповідь з Левітів 23:4: «А ось інші свята для Господа, у які ви скликатимете святі збори у визначений час». Свята – це особливий час, коли Господь скликає до Себе Свій народ.

‍

Після Свого воскресіння Ієшуа навчав учнів 40 днів про Царство Боже, а потім вознісся, сказавши: «Залишайтеся в Єрушалаймі, аж поки не зодягнетеся силою згори». І ось вони зібралися. Для них як євреїв це була звичайна практика бути в Єрусалимі в день П'ятидесятниці. І всі вони були однодушні разом. Слово «однодушно» у Новому Завіті використовується 12 разів, з них 11 – у книзі Дій. Тому «однодушно» - це також певний ключ до того, що сталося.

‍

Суть Шавуота у Торі

‍

Що ж то було за свято? Давайте звернемося до Тори:

‍

«Від наступного дня після суботи, тобто від дня, коли принесете сніп коливальної жертви, відлічіть собі сім повних тижнів. До наступного дня після сьомого тижня відлічіть п’ятдесят днів і принесіть Господу нову хлібну жертву. Принесете від ваших поселень хліби коливальної жертви – дві хлібини, кожна з яких буде з двох десятих частин ефи питльованого борошна. Вони будуть спечені заквашеними з перших плодів для Господа» (Левіти 23:15-17).

‍

Це було єдине свято, коли приносився дріжджовий хліб. Але це не жертва, це принесення коливання. Приносилося два хліби - прообраз віруючих з євреїв та інших народів. І перше, що людина має віддати Господу, це свої гріхи - вона має розлучитися з ними. Адже закваска символізує гріх. Дехто каже: «Я не грішу і тим самим служу Господу». Ні. Це не служіння, не жертва. Коли ми віддаємо Господу свій гріх, з цього все лише починається.

‍

«Після цього відрахуєш собі сім тижнів, починаючи відрахунок семи тижнів з того дня, коли почнуть жати серпом ниву. Будеш відзначати Свято Тижнів для Господа, свого Бога, принесенням добровільних щедрих дарів, які даватимеш відповідно до того, як Господь, твій Бог, поблагословив тебе. На місці, яке обере Господь, твій Бог, щоб там перебувало Його Ім’я, будеш веселитися перед Господом, своїм Богом, ти, твій син і твоя дочка, твій раб і твоя невільниця, а також левіт, який мешкатиме в твоїх поселеннях, та приходець, сирота і вдова, які є серед вас» (‭‭Второзаконня‬ ‭16‬:‭9‬-‭11).

‍

А яке місце вибрав Господь, щоб там перебувало Його Ім'я? За часів Ієшуа та апостолів це був Єрусалим, де стояв Храм, і де й були учні. Є цікавий рабиністичний коментар на ці вірші: «Господь каже: якщо ти порадуєш цих чотирьох (левіта, приходця, сироту та вдову) у свято, приділиш їм увагу, то Я подбаю про твою родину». Ось така заповідь Шавуота – щоб ми не замикалися лише на своїй родині.

‍

Що привабило єврейський народ до учнів?

‍

Отже, учні виконували заповідь і чекали на те, що сказав їм Господь. Уявіть їхні очікування після того, як Ієшуа 40 днів являвся їм воскреслим і навчав їх. І тут Він возноситься і каже, що якщо Він не піде, то до них не прийде Утішитель – Дух Святий. Але вони все одно в ці десять днів збираються разом, і ось приходить Шавуот:

‍

«Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, й осіли на кожного з них. І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти» (Дії 2:2-4).

‍

Я думаю, на наших месіанських ретритах ми переживаємо те саме, коли всі сповнюємось Духа Святого.

‍

«А в Єрусалимі перебували юдеї та побожні люди з кожного народу, який під небом. Коли ж стався цей шум, зібрався натовп, і були збентежені, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою» (Дії 2:5-6).

‍

Звичайно, були і якісь язичники, але, мабуть, 99 відсотків були юдеями, які з'їжджалися з різних народів. Саме на шум зібрався народ. І це не просто какофонія якась. Це шум Духа Святого. Вони сповнилися Духа і почали співати мовами, пророкувати, не мовчали.

‍

Коли прийшов Дух Святий, учні зрозуміли, що Господь дістався до місця, що Він зробив усе, що мав зробити, що Він уже там, праворуч від Отця. Вони й раніше переживали Святий Дух, як ми читаємо в Євангеліях, але це не було так масово і явно. Друзі, Святий Дух - це свідчення того, що Ієшуа повністю виконав волю Отця.

‍

Коли стався цей шум, це привабило весь Єрусалим. Це не люди привабили їх. Ми самі нічого не можемо вдіяти. Ціла низка гарних християнських служителів намагалася проповідувати євреям, і у багатьох це не вийшло, бо вони не знали, як це правильно зробити. Ось чому важливі месіанські громади – тому що єврей, потрапляючи до них, потрапляє до себе додому. Де взагалі спасатись Ізраїлю, якщо не в єврейських месіанських громадах?

‍

«Вони в нестямі дивувалися і говорили [один до одного]: Хіба всі ці, які говорять, не галилейці? Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися? Партянці й мідянці, еламітці й ті, хто з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії, Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киринеї, і захожі римляни, юдеї і прозеліти, критяни й араби, – чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич!» (Дії 2:7-11)

‍

Уявляєте, із самого Риму прийшли на свято П'ятидесятниці! Тому що це євреї – це єврейський біблійний дух.

‍

Проповідь рибалки Петра у силі Духа Святого

‍

«Тож усі дивувалися і, розгублені, говорили одне одному: Що ж це має бути? Інші, глузуючи, казали, що вони понапивалися вина. А Петро, ставши з одинадцятьма, підвищив свій голос і сказав їм: Мужі юдейські й усі мешканці Єрусалима! Нехай буде це вам відоме, – прислухайтеся до моїх слів!» (Дії 2:12-14)

‍

Уявіть картину. Сто людей моляться мовами. Навколо них зібралося безліч народу - також юдеї, що прийшли на свято. І Петро починає проповідувати. Галілейський рибалка, який ходив три роки з Вчителем. Він не мав ніякої освіти. Але ось що починається, коли Дух Святий сходить. Друзі, Богові не важливо, яка у вас освіта та соціальний статус. Йому важливе ваше серце, відкритість, бажання, спрага, віра – і Він використовуватиме вас.

‍

«Вони не п’яні, як ви думаєте, бо щойно третя година  дня. Але це те, що провістив пророк Йоіл» (Дії 2:15-16).

‍

В Єрусалимі єврейські апостоли на єврейське свято цитують єврейського пророка Йоіла:

‍

«І буде останніми днями, – каже Бог, – Я виллю від Духа Мого на всяке тіло, і будуть пророкувати ваші сини і ваші дочки, а ваші юнаки видіння побачать, і вашим старцям будуть снитися сни. І в ті дні виллю від Духа Мого на Моїх рабів і на Моїх рабинь, і будуть пророкувати. І дам чудеса на небі вгорі й ознаки на землі внизу: кров, вогонь і куряву диму. Сонце обернеться на темряву, а місяць – на кров, перш ніж прийде Господній день, великий та славний! І станеться, що кожний, хто покличе Господнє Ім’я, спасеться!» (Дії 2:17-21)

‍

Петро пояснює людям, що відбувається. Він прив'язує пророцтво до того, що відбувається зараз. І ось що цікаво, хто з нас зараз процитував би ці вірші з пророка напам’ять? При тому, що у нас є навіть електронні Біблії, а у них був хіба що один сувій на синагогу. А тут Петро під дією Духа Святого цитує! Тому не бійтеся, коли підете свідчити - Святий Дух дасть, що говорити.

‍

«Мужі ізраїльські, послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, мужа, про Котрого вам засвідчив Бог могутніми проявами, чудесами й ознаками, які Бог вчинив через Нього серед вас, як самі знаєте, Його, виданого згідно з Божим задумом і передбаченням, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників; та Бог Його воскресив, звільнивши від мук смерті, бо не під силу було їй втримати Його» (Дії 2:22-24).

‍

Пришестя Машиаха має супроводжуватися знаменнями: кульгавий ходитиме, сліпий - бачити, глухий - чути і так далі. Зверніть увагу, вся проповідь Петра – це зв'язування першого новозавітного Шавуота з пророцтвами Танаха:

‍

«Мужі‑брати! Потрібно сміливо сказати вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб у нас аж дотепер. Будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою пообіцяв йому з його нащадків [підняти Христа за тілом і] посадити на його престолі, він пророче говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться в аді, і тіло Його не побачить тління. Цього Ісуса воскресив Бог, свідками чого є ми всі. Отже, правицею Божою був Він вознесений, обітницю Святого Духа одержав від Отця і вилив те, що ви бачите і чуєте» (Дії 2:29-33).

‍

Сила Шавуота та проповіді у Дусі Святому

‍

Ми бачимо, що такий вилив був не один, і віримо, що буде ще більше. Було багато таких локальних виливів. Але з історії низки пробуджень ми знаємо, що вони трапляються, коли народ збирається разом. Не на самоті. Це та сама однодушність! Ми віримо, що колись відбудеться ще один такий вилив, сильніший і свіжіший. Для цього ми служимо і молимося. І чекаємо. Адже найкраще тільки починається. І я вірю, що такий вилив відбудеться саме серед новозавітного Ізраїлю – вірного залишку Ізраїлю, який вірить в Ієшуа Месію.

‍

І Дух Святий вилився не тому, що ми такі класні, а тому, що це було обіцяно. І тому, що Ієшуа прийняв обіцяне від Отця, і потім тільки через Ієшуа ми отримуємо Духа Святого. А Дух Святий у свою чергу приходить, щоб прославити Отця і Сина. Це Він спонукає нас до прославлення, поклоніння, дає молитви. Він спонукає нас до усамітнення з Богом і приходу на спільні молитви.

‍

«Давид не піднявся на небо, бо сам говорить: Сказав Господь Господу моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги! Тому нехай певно знає весь дім Ізраїля, що і Господом, і Христом зробив Його Бог – Цього Ісуса, Якого ви розіп’яли! Почувши, вони розчулилися серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі‑брати?» (Дії 2:34-37)

‍

Яка ж сила у Божому Слові! Воно пронизує серце. І в нас, як і в цих людей, після того, як ми були в Божій присутності, має виникати питання: Що нам робити? Якщо ми не задаватимемося цим питанням, рано чи пізно, ми перестанемо відчувати це і очерствіємо.

‍

«А Петро [сказав] їм: Покайтеся, і нехай охреститься кожний з вас в Ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів, і приймете дар Святого Духа!» (Дії 2:38)

‍

Зробіть тшуву і прийміть твілу в ім'я Ієшуа Месії для прощення гріхів, і отримайте дар Святого Духа. Це дар. Його не можна заслужити чи заробити. Він даний нам з милості Божої. П'ятидесятниця, жнива, вогонь, інші мови... Що нам робити? Задавайте собі це питання.

‍

Божий порядок благовістя

‍

«Адже для вас ця обітниця і для ваших дітей, і для всіх тих, хто далеко, кого лише покличе Господь, Бог наш!» (Дії 2:39)

‍

Єврейський народ, вам належить і вашим дітям! І всім тим, хто далеко – Боже Царство розширюється. Євреї, що покаялися, були першим плодом на Шавуот. Але потім Господь посилає того ж таки Петра до язичника Корнилія та його сім'ї сказати їм слова, якими вони спасуться.

‍

Господь використав неосвіченого Петра і послав його до євреїв - учених, фарисеїв, і давав йому таке слово, яке ніхто не міг перемогти. А Павла, освіченого рабина, навпаки, послав до язичників. І їхня проповідь була успішною, бо вони знали Божий порядок. Тому що Євангеліє - Божа сила на спасіння кожному, хто вірить: перше – юдеєві, а тоді – грекові (Римлян 1:16). Вони, приходячи до будь-якого міста, починали з синагоги. І звідти починалося пробудження – приєднувалися віруючі з інших народів.

‍

Ігор Корогода, старший служитель КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 31 травня 2025 року