Питання: Чи потребує християнство того, щоб бути нановово відбудованим не тільки на вірі в Ієшуа, але також і на єврейських традиціях і святах?

‍

Марек Стембальський, християнський проповідник, вчитель Слова Божого та пастор церкви DOM (Польща):

‍

Я досить часто зустрічаюся із цим питанням. Колись я випустив цикл семінарів про пророче значення свят Господніх. Це дуже торкнулося церкви, і багато віруючих з моєї церкви і не тільки ставили мені запитання: «То це що означає, що ми як язичники тепер маємо наново вивчати, як святкувати всі єврейські свята?» З самого початку, коли я почав вивчати Господні свята, я просив Бога явити Своє світло там, де я чогось не бачу або не розумію. І ось як я бачу це сьогодні.

‍

Ідеальним варіантом було б, якби ми як Церква могли повернутися до витоків. Першоапостольська церква святкувала всі свята Господні по-єврейськи. Для язичників у першій церкві було очевидним святкування Пасхи, Шавуота, Сукота, бо вони не знали іншого.

‍

Але, на жаль, ми дві тисячі років жили інакше через теологію заміщення, і ці свята викорінилися з Церкви. Ці 2000 років призвели до того, що в нас, язичників, немає культурного контексту. Ми як діти у темряві. І на запитання «Чи маємо ми знову переживати свята Господні?» я би відповів таким чином.

‍

Я вірю, що це не є обов'язковою умовою для спасіння, але було б чудово, якби ми повернулися до витоків. У свою чергу ми не вміємо святкувати, бо ми не знаємо єврейської культури. Я вірю, що коли Бог проєктував Церкву, яка мала бути однією людиною, що складалася з євреїв і язичників, Він розумів наші відмінності та різні функції в цьому Тілі.

‍

Це як у шлюбі, як каже Боже Слово: чоловік і дружина – це одне тіло, але вони мають різні функції. Я як чоловік ніколи не зможу народити дитину і годувати її грудьми, а моя дружина не рубатиме дерева сокирою. Але ми все ще є єдиним тілом у духовному розумінні.

‍

Дивлячись на Церкву, я бачу ці 2000 років як діру, коли ми перестали святкувати свята по-єврейськи. Але я думаю, що для Бога не є проблемою те, що ми як церква з язичників не вміємо цього робити. Я вірю, що якщо ми об'єднуватимемося з віруючими з євреїв і повертатимемося до витоків, то природним чином станеться те, що ми почнемо йти до цієї культури і тягтися до неї.

‍

Було б дуже штучно та дивно, якби я як язичник сьогодні намагався приміряти взуття євреїв. Я не єврей, ніколи ним не був і, мабуть, ніколи не зможу себе знайти у тому, як євреї розуміють свою культуру. І найгірше, що я міг би зробити, це почати відчувати провину за те, що я не є євреєм.

‍

Сьогодні в деяких єврейських громадах прокидаються радикальні голоси, які кажуть: «Ти маєш робити те й те, а якщо ти цього не робиш, твоя церква не справжня». Це не збудовує єдність, а провокує розділення. Найгірше — це коли з'являються голоси, які говорять: «Ви повинні це робити, ось так святкувати і ось цього дотримуватися». Через це церква закривається сама в собі, бо боїться різнорідностей.

‍

Якщо говорити про моє серце, то я відповів би так: Так, я хотів би святкувати свята Господні, тому що це не єврейські свята, а свята нашого Господа. Я хотів би навчитися святкувати по-єврейськи. Але якщо це робити насильно, то Церква замкнеться.

‍

Я думаю, що це має бути процес — процес проведення часу разом, в результаті якого ми природним чином повертатимемося до того, що було в першій церкві. Але це має бути процес, розтягнутий у часі. Усі насильні спроби святкувати свята Господні призведуть лише до того, що Церква не відкриється, а навпаки, закриється до цього. Але я вважаю, що ми до цього обов'язково прийдемо природним шляхом, якщо в цьому буде єдність, взаємність і якщо церква матиме бажання до цього.

‍

І чому так важливо, щоб у наших церквах були євреї? Ми маємо Месію Ієшуа, але ми не розуміємо єврейського контексту, ми не вміємо читати Біблію в єврейському контексті. А євреї, які не знають Ієшуа, мають контекст, обряди та бекграунд, але не мають найголовнішого – Месії Ієшуа. І коли ми зможемо поєднати ці два шляхи, ми зможемо глибше зрозуміти значення свят і символізм, який у них прихований, і через пророцтва, через обітниці, дані у Старому Завіті, поєднуючи їх з Новим Завітом, ми можемо показувати євреям, якого ми маємо Месію. Саме для цього ми потрібні одне одному.

‍

Рабин Олег Сухацький, КЄМО Бердичів «Яхад»:

‍

Мене трохи бентежить формулювання «перебудовування» Церкви. Я думаю, що Церква має не перебудовуватися, а відкрити для себе єврейське коріння. Але багато фундаментальних речей не будуть перебудовуватися. Єврейське одкровення та відновлення єврейського коріння принесе та розкриє багато додаткових втрачених благословень. Але фундамент Біблії, Нового Завіту, пророків, апостолів, фундамент Ієшуа та свободи нового заповіту залишиться тим самим.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ:

‍

Спробую підбити підсумок і певною мірою повторю вже сказане пастором Мареком.

‍

1. Ті, хто не святкує так звані свята Господні, не тільки не втрачають спасіння, але й не перебувають під прокляттям.

‍

2. Ті, хто святкує єврейські свята, отримують додаткові благословення.

‍

Насамперед тому, що це біблійні свята, які сам Господь називає Господні свята або Мої свята.

‍

3. Якщо ми намагатимемося святкувати єврейські свята, дотримуючись ритуально-обрядових постанов, які записані в Торі, то в нас нічого не вийде.

‍

Тому що святкувати біблійні свята, коли немає Храму, немає діючого священства, точно відповідно до Тори не реально. Яка ж у нас альтернатива? Ми можемо святкувати у будь-якому випадку за новим заповітом. А які є «нові заповіти»? Перший – біблійний новий заповіт, у центрі якого – Ієшуа. Інший – рабиністичний новий заповіт, у центрі якого – рабини. Рабини розробили теорію заміщення — заміщення оригінального святкування біблійних свят таким святкуванням, яке можливе без Храму та без Месії. А ми можемо святкувати біблійні свята, в центрі яких — Месія. І тоді щороку ми дозволяємо Духу Святому наново показувати нам, як Він хоче, щоб ми святкували Його свята, при цьому зберігаючи необхідні елементи.

‍

4. У Біблії немає жодних інших свят, крім єврейських. І я маю на увазі повну Біблію, включаючи Новий Завіт.

‍

Якось мене запросили до домініканського монастиря поговорити на тему єврейських свят з домініканськими ченцями та вчителями. Вони набагато освіченіші за мене. Але вони здивувалися, коли я це сказав. Вони почали досліджувати Новий Завіт і переконалися, що так і є: немає жодного іншого свята в Новому Завіті, не говорячи про Танах, окрім єврейських.

‍

Як бачимо з наведених відповідей:

‍

1) Господь створив одну нову людину з євреїв і язичників, але вони не втрачають своїх національних відмінностей, приходячи до віри в Ієшуа, і мають різні ролі у Тілі Месії;

‍

2) Церква (Тіло Месії) потребує одкровення про єврейське коріння своєї віри, але це не означає, що вона повинна бути повністю перебудована; її основа, якою є Писання (Танах і Новий Завіт) і сам Месія, незмінна;

‍

3) святкування єврейських свят як частина повернення до єврейського коріння віри не повинно бути насильницьким; повинен був поступовий процес розкриття одкровення про єврейське коріння віри, в тому числі завдяки спілкуванню церков з месіанськими громадами та перейняттю їхнього досвіду святкування біблійних єврейських свят у новозаповітній свободі Святого Духа.

‍

За матеріалами  «Запитай Ребе» на Месіанській конференції «Незамінний», Гданськ, Польща, 1 серпня 2026 року