Під час війни в Україні та Ізраїлі тема фізичного укриття стала як ніколи актуальною. І це нагадує нам про духовне укриття. Ми читаємо у Писанні, особливо у Псалмах, як Бог неодноразово називає Себе нашим укриттям.

‍

Коли лунає сигнал повітряної тривоги, люди йдуть в укриття. І це правильно та природно. Коли ж ми маємо якусь духовну загрозу, здавалося б, нам треба бігти в укриття - до нашого Бога. Як сказано в Писанні: «Ім’я Господа – міцна фортеця, – утече до неї праведник і безпечний» (Притчі 18:10). Але ми чомусь не завжди біжимо туди. Одне діло - люди, які не знають Бога – для них це незрозуміло. Але якщо мене як того, хто знає Бога, не тягне в це укриття, це дивно. Адже духовна війна йде постійно.

‍

Контроль над думками – наша духовна зброя

‍

Ми читаємо про це у Слові:

‍

«Але, перебуваючи в тілі, ми не по‑тілесному воюємо! Бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна завдяки Богові, щоби знищити твердині; ми руйнуємо задуми та всяку гордість, що повстає проти Божого пізнання; ми підпорядковуємо кожний задум на послух Месії» (2 Коринтян 10:3-5).

‍

Ось яка сила молитви! Ми можемо діяти в ній на випередження і руйнувати всі задуми лукавого проти нас. І ми підпорядковуємо всяку думку на послух Ієшуа. Не повинні думки, які приходять звідкись, керувати нами. Ми керуємо ними. Ми беремо владу над ними.

‍

Коли ти начитався новин, негативні думки тебе розриватимуть, але твій вихід - підпорядковувати їх на послух Месії. А краще взагалі отримати свободу від новин. Адже нічого не станеться, якщо ми їх не почитаємо зайвий раз. Ми не військові та політичні експерти. Написано, що ми маємо співставляти духовне з духовним. Почитав Біблію, послухав проповідь – і починаєш співставляти духовне із духовним. Ось це наше покликання.

‍

Якщо до вас приходить якась думка, яка вас кудись тягне, підпорядковуйте її на послух Месії. Адже ми маємо розум Месії. І нам треба його розкривати. Він уже є всередині нас. Багато чого починається з нашого розуму. Адже Господь не сказав нам його відключити, але сказав: «Змінюйтеся оновленням [вашого] розуму».

‍

І які б не були твердині, укріплення ворога, молитва та Боже Слово можуть їх зруйнувати. Ось це наша війна, яка не припиняється. І нам треба користуватись у ній Божими інструментами. І тоді, як написано, мир Божий збереже наші дух, душу і тіло. Ось чому важлива молитва. Тому що Божий шалом – це плід пристрасної молитви.

‍

Озбройтеся думкою

‍

Також у 1 Петра, де йдеться про страждання, описано дуже цікавий духовний принцип:

‍

«Отже, Месія постраждав [за вас] тілом; і ви озбройтеся тією ж думкою…» (1 Петра 4:1)

‍

Озбройтеся думкою. Ось наше правильне озброєння – думки. Адже дуже багато починається і відбувається в нашій голові. Ось чому важливо читати правильні книги (насамперед, звичайно, Слово Боже), читати правильні коментарі. І ось чому важливо триматися духовної дисципліни – регулярно молитися. Молитва тримає нас у тонусі і ворог менше має доступ до нас.

‍

Укриття на всі часи

‍

Це Слово на всі часи, до кінця віку, поки вдруге не прийде Машиах. Не думайте, що Бог випустить книгу особисто для вас і скаже: «Дорогий брате (дорога сестро), це особисто для тебе. Так робитимеш - буде тобі щастя». Ні, Слово Боже є універсальним для всіх. І іншого не буде. Це остаточне Боже одкровення – шукайте всі відповіді там. У цьому унікальність Божого Слова. Можливо, багато разів ви читали якесь місце Писання і не бачили в ньому щось, але зараз у нинішніх обставинах ви можете побачити новизну, отримати одкровення.

‍

Де ж ми знаходимо зараз укриття? Куди ми біжимо під час тривоги та проблем? Зараз це стало особливо актуальним – те, що ми можемо ховатися у Господі. Це те, чого не мають люди, які не знають Бога. Тому ми і іншим людям можемо говорити: «Ходімо зі мною. Ми маємо надійне укриття». І це укриття завжди відчинене. Господь завжди готовий приймати та захищати нас. Як сказано: «У тіні крил Його будеш в безпеці». Друзі, лише Слово Боже. Інших рецептів немає.

‍

Лагідність Моше та наша лагідність

‍

Але що ще важливо, сказано також:

‍

«З лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі» (Якова 1:21).

‍

А що таке лагідність? Це повна відсутність гордості. Моше названо найлагіднішим із усіх людей. Хоча він помилявся, хоч у його житті було всяке. Проте він названий найлагіднішим з усіх людей при всіх його можливостях. Він мав стосунки з Богом. Він розмовляв з Ним віч-на-віч. А чим більше ти говориш віч-на-віч з Господом, тим менше в тобі гордості.

‍

Блаженний, хто не образиться на Мене

‍

«Іван же, почувши у в’язниці про діла Месії, послав своїх учнів запитати Його: Чи Ти є Той, Хто йде, чи нам чекати іншого?» (Матвія 11:2-3)

‍

Іван, який знав Господа, занурював Його, теж піддавався сумнівам. Він був одним із перших, кому було відкрито, що Ієшуа – це Месія. Проте, коли він потрапив до в'язниці, у нього виникло питання. Як часто у нас таке буває! Коли все гаразд: «Так, Бог є! Алілуя!» А тут потрапив Іван до в'язниці – і посилає учнів до Ієшуа: «Чи Ти? Чи чекати нам іншого?»

‍

Навіть коли ми бачимо багато чудес у своєму житті, у житті братів і сестер, у нас все одно періодично виникає це питання: «Ти Машиах чи чекати нам іншого?» Обставини нам підсовують питання та сумніви у божественності Ієшуа, у Його помазаності, у тому, що Він є Месією. Ці сумніви періодично виникають у кожного.

‍

«Ієшуа у відповідь сказав їм: Ідіть і сповістіть Іванові, що чуєте й бачите: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві встають, убогим звіщається Євангелія; щасливий той, хто не спокуситься через Мене» (Матвія 11:4-6).

‍

Це ознаки приходу Месії, і народ Ізраїлю знав їх. Тому що про них говорили Ісая та інші пророки. Ієшуа перераховує ці знаки. Але я хотів би звернути увагу на шостий вірш. Багато коментаторів звертають увагу на те, що Ієшуа процитував тут відоме пророцтво з Ісаї 61 не повністю.

‍

У Ісаї тут є ще одна фраза: «звіщати полоненим визволення і в’язням – відчинення темниць». А Іван у в'язниці. Він посилає запитати, адже решту пророцтва Ієшуа виконав. І ось що говорить Ієшуа: «Щасливий той, хто не спокуситься через Мене», або говорячи сучасною мовою: «Щасливий той, хто не образиться на Мене».

‍

Є ще одна заповідь блаженства, якої немає в Нагірній проповіді, але вона є в словах Ієшуа: «Щасливий, хто не спокуситься через Мене». Як часто приходить до нас спокуса образитися на Бога! Іван розумів пророцтва напряму і мав право образитися: «Ти ж Месія! Чому Ти не відкрив в'язниці? Чому я ще у в'язниці?»

‍

А Ієшуа каже: «Щасливий, хто не образиться на Мене». Щасливі ви, якщо ви не образитеся на Господа, коли все станеться не так, як ви думали, як ви хотіли та чекали. «Адже Мої задуми не такі, як ваші задуми, і ваші дороги не такі, як Мої дороги, – каже Господь» (Ісая 55:8). Іноді Господь допускає страждання. І ось у чому віра: блаженний, хто не образиться.

‍

У Посланні до Євреїв написано про героїв віри, що вони «вірою перемогли царства, чинили справедливість, одержали обітниці, замкнули лев’ячі пащі» (Євреїв 11:33), а інші «не отримали обітниці» (Євреїв 11:39), але померли у вірі. Тому не треба засмучуватися. Блаженний, хто не спокуситься.

‍

У чому суть нашої віри?

‍

Коли я ще був у ребцентрі, ми мали одну книгу, яку всі читали. І там було написано, що у своєму ходінні з Богом дуже важливо пробачити себе і пробачити Бога. Я тоді, тільки прийшовши до Бога, не міг зрозуміти, за що мені пробачати Бога і за що взагалі на Нього ображатись. А через образи та гіркоту можна втратити віру. Написано:

‍

«Пильнуйте, щоб ніхто не був позбавлений Божої благодаті, аби хто не наробив прикрощів, коли випустить гіркий корінь, та щоб ним багато хто не опоганився» (Євреїв 12:15).

‍

На нашому літньому молитовному ретриті була гарна проповідь єпископа Валерія Григораша «Який сенс у стражданнях?» І він говорив про те, в чому суть віри. А суть у тому, що ти навіть не отримавши, наприклад, якогось зцілення, залишився вірним, залишився з Богом і в громаді. Оце віра. Оце перемога.

‍

Справжнє укриття в Ієшуа

‍

І ось що наприкінці цього розділу каже Ієшуа:

‍

«Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас! Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, – і знайдете спокій своїм душам. Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий» (Матвія 11:28-30).

‍

Ось воно укриття! Ми ж хочемо цього правильного Божого спокою. Але не може бути, що ми прийшли, заспокоїлися, Бог забрав у нас наш тягар і сказав: «Все, йди». Ні. щось треба віддати, але щось і взяти.

‍

Оскільки земний батько Ієшуа, Йосип, був теслею, то і Ієшуа навчався цій справі. І одне передання говорить, що коли Він робив волам ярмо, Він робив його так добре, що воно ніколи не натирало шию і не приносило болю. Це, звісно, ​​переказ. Але Ієшуа каже, що ярмо Його легке.

‍

І ще Ієшуа каже, що Він лагідний і покірний серцем, і говорить нам навчитися у Нього. Тому коли ми хочемо на когось розгніватись, нам треба згадувати, що навіть у великого і всемогутнього Господа лагідне серце.

‍

Ігор Корогода, старший служитель КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 14 червня 2025 року