Перебуваючи тут, на землі, Ієшуа у Своєму вченні багато уваги приділяв тому, що буде наприкінці часів. І наш ребе на останніх Шабатах говорив на цю тему. Це справді важливо. Адже, як кажуть, попереджений - значить озброєний. І в Писанні сказано, щоб ми не були як інші люди, які не мають надії. Нам треба розуміти, наскільки ми благословенні тим, що Всевишній Бог Ізраїлю сказав нам, що буде! І бачачи, що відбувається зараз, як пришвидшується час, нам важливо розмірковувати про це та готуватися.

‍

Є така історія про раббі Аківу, коли він прийшов із учнями на руїни Храму. Вони жахалися, плакали. А він був у гарному настрої. Вони кажуть йому: «Раббі, як же так? Храм зруйнований, все погано, народ розсіяний. А чому ти не сумуєш?» А він відповідає: «Господь попереджав нас, що храм буде зруйнований? Так. Якщо це пророцтво збулося, значить і збудуться всі інші». Єврейська традиція ділить весь час на два віки - олам газе та олам габа - вік теперішній і вік прийдешій. Якщо було зруйновано Храм, значить буде і нова ера Машиаха. І раббі Аківа казав, що саме це надає йому радості, надії та оптимізму.

‍

Ми попереджені Господом - і це робить наші реакції та наше життя зовсім іншими. Так, ми не байдужі люди і ми живемо у цьому світі. Але ми знаємо, що буде. Ми озброєні. І це дає нам здатність зовсім інакше реагувати на те, що відбувається.

‍

Господь Воїнств з нами - тому не злякаємось!

‍

Ось що сказано в Псалмі 46:

‍

«Бог – наш Захист і Сила, надійна Допомога в стражданнях. Тому ми не злякаємось, хоча б затряслась земля і гори рухнули в серце  морів» (Псалом 46:2-3).

‍

Тож ми не злякаємось! Якщо ви бачили відео останнього землетрусу на Камчатці, то ви могли помітити, як гори почали рухатися в море. Це те, про що тут написано.

‍

«Від Його величі ревуть і бушують води, здригаються гори. Відгалуження Його ріки веселять Боже місто, святу оселю Всевишнього» (Псалом 46:4-5).

‍

Коментатори кажуть, що це пророцтво про Єрусалим, який, хоч би що сталося, все одно знаходиться під Божим покровом. І це теж має вселяти в нас оптимізм.

‍

«Бог посеред нього, воно не зрушиться. На світанку Бог йому допоможе» (Псалом 46:6).

‍

Тут йдеться про звільнення, геулу, «на світанку». А одне з імен Машиаха – «Зоря рання, досвітня» (Об'явл. 22:16). У Числах сказано: «Зійде зірка від Якова» (Чис. 24:17). І це наша надія.

‍

«Збунтувалися народи, захиталися царства. Він подав Свій голос – і розтопилася земля. З нами Господь сил, Бог Якова, наш Захист! Ідіть і подивіться на діла Господні, – які дивовижні речі здійснив Він на землі! Він припиняє війни в усіх краях землі, ламає луки, трощить списи і палить вогнем колісниці. Вгамуйтеся і пізнайте, що Я – Бог! Я буду звеличений між народами, буду прославлений на землі. З нами Господь сил, Бог Якова – наш Захист!» (Псалом 46:9-12)

‍

Подивіться, що відбувається зараз: народи бунтують. Але Бог Воїнств із нами, Бог Якова – захисник наш. Це має вселяти в нас оптимізм і радість, попри все.

‍

Ще тут сказано: «Вгамуйтеся і пізнайте, що Я – Бог». Вгамуйтеся – це не просто нічого не робіть. Це Шабат. Шабат – це акт віри та довіри: ти зупиняєшся від своїх справ, бо ти віриш, що Господь піклується про тебе.

‍

Ми знаходимося напередодні осінніх свят – свят Рош аШана, Йом Кіпур та Суккот. І єврейська традиція говорить про те, що все закінчиться саме на осінні свята. Ось чому важливі осінні свята – бо це заключне одкровення.

‍

У чому наша мудрість?

‍

Але чому ми взагалі розмірковуємо на цю тему? Тому що книга Притчей каже:

‍

«Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана» (Притчі 14:8; пер. Огієнка).

‍

Ми повинні знати, куди йдемо і куди веде нас Господь. Боже Слово говорить, що в цьому наша мудрість – у розумінні своєї дороги. У єврейській біблійній історії все дуже чітко: створення світу, створення людини, гріхопадіння, Божий план спасіння та остаточне одкровення. Все. Немає жодної циклічності історії, як кажуть різні філософи.

‍

Мудрість розумного – знання шляху свого. Ми йдемо зараз до останніх часів. І Господь попереджав нас і дав нам завдання, що робити в цей час. Тому нам треба знати часи та сезони і треба готуватися. Багато разів Ієшуа, а потім і апостоли в Посланнях казали нам: «Пильнуйте». Тому нам треба досліджувати Писання, розмірковувати і молитися, щоб не уподібнитися до тих п'яти дурних дів, які не запаслися олією. Зараз гарний час, щоб запасатися цією олією, про яку говорив Господь.

‍

Якщо ж ми відкладали щось на потім, на завтра, думаючи, що ми ще матимемо час, то цього часу все менше і менше. Якщо ми відкладали своє служіння, посвячення Господу, те, до чого закликав нас Господь, то сьогоднішні події показують нам, що нам треба бути готовими. З чим ми станемо перед Господом, коли Він прийде? Нині гарний час посилитись і у духовній війні, і у виконанні заповідей, і у своєму служінні. І якщо ви відкладали щось, до чого закликав вас Господь, зараз настав час згадати про це і приступити до цього.

‍

Що говорить Писання про очікування останніх часів?

‍

І нам треба досліджувати, про що попереджав нас Господь. Він не просто попереджав, щоб нас налякати. Давайте подивимося, що каже нам Писання.

‍

«Отже, ви знаєте час, що пора вже нам від сну прокинутися. Бо тепер спасіння ближче до нас, ніж тоді, коли ми повірили. Ніч минула, день наблизився, тому відкиньмо діла темряви і зодягнімося в броню світла» (Римлян 13:11-12).

‍

Якщо тоді це було так, то тим більше сьогодні, через дві тисячі років, цей день ближче до нас!

‍

«Стережіться, щоб ваші серця не обтяжувалися ненаситністю, пияцтвом і життєвими клопотами, і щоб не надійшов на вас той день несподівано, наче пастка, бо прийде він на всіх, хто проживає на поверхні всієї землі. Тож пильнуйте, постійно моліться, щоби змогли ви уникнути всього того, що має відбутися, – і стати перед Сином Людським!» (Луки 21:34-36).

‍

Ми не можемо сказати, що не знаємо, що нас не попередили. І ось що Ієшуа каже робити: «Пильнуйте, постійно моліться, щоби змогли ви уникнути всього того, що має відбутися, – і стати перед Сином Людським». Ось яка сила молитви!

‍

А стати в даному випадку означає не для суду, а для того моменту, коли Господь візьме до Себе тих, хто був вірним Йому, чекав на Нього, пильнував і робив те, що Він говорив. І якщо, як сказано у причті, ми закопали свій талант і не віддали його торговцям, то вже час його відкопати.

‍

«Через це й сказано: Встань, ти, котрий спиш, і воскресни з мертвих, – і Христос освітить тебе! Отже, уважно слідкуйте, щоби поводитися не як немудрі, але як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві. Тому не будьте нерозумними, але пізнавайте, в чому полягає Господня воля» (Ефесян 5:14-17).

‍

У підрядковому перекладі замість «цінуючі час» сказано «викупаючи час». Є страшна фраза: «вбити час», коли ми чекаємо на щось. Але час – це ресурс. Його іноді буває дуже мало. І Ієшуа каже нам: «Не вбивайте час, поки чекаєте, що Я прийду. Цінуйте час. Використовуйте час. Запасайтесь олією. Відкопайте талант».

‍

Вже при дверях! Тому нам треба перестати щось відкладати. Треба починати, продовжувати та посилювати. Адже ми бачимо, що відбувається. І нам треба давати людям надію, яку маємо. Нам не слід очікувати, що закінчиться війна, щоб знову повернутися до своїх справ. Нам треба чекати не закінчення війни, а Господа. Це буде неправильно, якщо після закінчення війни ми повернемось до того ж. Щось треба переглянути.

‍

«Якщо ж скаже раб той собі в серці: Затримується мій пан прийти! – і почне бити слуг та служниць, їсти, пити й упиватися, то прийде пан того раба в день, у який не сподівається, і в годину, котрої не знає, і розітне його навпіл, і визначить йому долю разом з невірними. Той же раб, який знав волю свого пана, але не приготувався і не вчинив згідно з його волею, буде тяжко битий; той же, який не знав, але зробив щось гідне покарання, буде мало битий. У кожного, кому дано багато, від того будуть і багато вимагати; і кому багато довірено, від того і вимагатимуть більше» (Луки 12:45-48).

‍

Ось важливі слова: «не приготувався і не вчинив згідно з його волею». Бог дає нам усім можливість підготуватися. Він сказав, щоб ми були готові і розповіли про це іншим людям. Щоб ці люди сказали: «Ми бачимо, що з вами Бог».

‍

Тому дуже важливо зараз особисте свідчення, важливо ділитися нашими матеріалами у соцмережах, важливо розповідати про те, що зробив Господь і що Він робить для нас, що Він робить у нашій громаді. І також про те, що Він робить у Своєму народі, що Він повертається у Свій народ, що Він не закінчив із народом Ізраїлю, що євреї посідають у вічному Божому плані важливе місце. Адже написано: «Десять чоловіків з усіх тих різномовних народів вхопляться за полу одягу юдея, говорячи: Ми підемо з тобою, бо ми дізнались, що з вами Бог» (Захарія 8:23).

‍

Ребе нагадував нам, що ми можемо наближати час повернення Месії. Адже Він сам сказав: «Кажу вам, що не побачите Мене, аж поки не станеться, що ви скажете: Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє!» (Луки 13:35). Ми робимо це зараз. Але, мабуть, має набратися якась критична маса спасенного єврейського народу, який це вигукне, і тоді прийде Машиах.

‍

Ось чому важливо, щоб дедалі більше єврейського народу приходило до свого Месії. Господь нас попереди, дав нам це завдання і дав усе необхідне, щоб ми служили Йому, служили людям, насамперед, євреям, щоб ми розповідали Ізраїлю про споконвічний Божий план, про який сказано в Писанні.

‍

Висновки

‍

Друзі, нам треба більше заглиблюватись у цю тему та готуватися до того, що буде. Адже легше може й не бути. Ієшуа сказав, що будуть голод, пошесті, землетруси. Особисто для мене останній землетрус став знаковим, коли я побачив кадри, як гори просто йшли у воду. А написано, що це лише «початок страждань», або точніший переклад: «початок болю під час пологів».

‍

Це все лише початок. Але як ми читали у Псалмі, ми не злякаємось цього! Бо мудрість розумного - знання дороги своєї. Ми знаємо, звідки та куди ми йдемо. І це має вселяти в нас оптимізм та радість. Нам часто дорікають за радість, але ми радіємо не тому, що комусь погано, а тому, що ми знаємо нашого Бога. У пророка Ісаї сказано:

‍

«Я приведу на Мою святу гору і порадую їх у Моєму Домі молитви. Їхні всепалення та їхні жертви будуть приємними на Моєму жертовнику, – адже Мій Дім буде названий Домом молитви для всіх народів» (Ісая 56:7).

‍

Точніший переклад: «розвеселю їх у Моєму домі молитви». Радість – це ознака молитви, ознака молитовного дому! І наша причина радості – сам Господь. Він сам дає нам цю радість, щоб не відбувалося. Тому нам не можна здавати свої позиції, не можна дозволяти зовнішнім факторам впливати на нас. І пам'ятайте, що мудрість розумного – розуміння дороги своєї, і радість у Господі – сила наша.

‍

Ігор Корогода, старший служитель КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 2 серпня 2025 року