Чи потрібен віруючим нового заповіту закон?

У попередній статті про популярне сьогодні в Тілі Месії лжевчення гіперблагодаті ми говорили про те, чому наявність благодаті не означає, що ми більше не повинні виконувати закон. У Новому Завіті є низка місць, де беззаконня називається гріхом. Наведемо лише одне з них:

«Не впрягайтеся разом з невірними в чуже ярмо. Що може бути спільного у праведності з беззаконням? Що спільного між світлом і темрявою? Яка згода Христа з Веліяром? Яка частка вірного з невірним? Або яка згода між Божим храмом та ідолами? Адже ми – храм Живого Бога, як сказав Бог: Оселюся в них і ходитиму з ними, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом!» (2 Коринтян 6:14-16).

Апостол Павло в один ряд ставить тут такі поняття, як темрява, беззаконня, Веліяр (синонім сатани), невірні, ідоли. Виявляється, беззаконня – це синонім ідолослужіння. Коли в житті немає закону, коли людина живе, як вона хоче, і каже: «Я живу за благодаттю», вона ідолопоклонник, вона слухняна бісам і є нечестивою. Це жахливо, але це правда.

Отже, ми розуміємо, що як віруючі нового заповіту, ми повинні виконувати закон нового заповіту. Але ось питання. Як правильно використовувати його, щоб не перетворитися на законника і не ухилитися в інші крайності? Щоб відповісти на нього, давайте уважно прочитаємо два уривки з Послань Павла.

Павло про закон у Посланні до Тимофія

Почнемо з Послання до Тимофія, де рав Шауль, він же апостол Павло, пише:

«Коли я йшов до Македонії, то просив тебе залишитися в Ефесі, щоби декому ти заборонив навчати чогось іншого, не зважати на байки та на безкінечні родоводи, які викликають більше суперечок, ніж Божого утвердження у вірі» (1 Тимофія 1:3-4).

У Талмуді є такі побудови родоводів, у яких часто підганяються дати та імена. Наприклад, якщо є якийсь герой у Танаху та його ім'я не названо, то дуже часто йому приписують, що він – це інший знаменитий герой. Деяким навіть названим героям приписують імена інших, кажучи, що він мав два-три імені, і взагалі він син того, а той - син цього... І починаються суперечки про родовід між мудрецями. Виявляється, це підхопили багато віруючих нового заповіту, про що рав Шауль і пише, кажучи: «Не займайтеся цим».

«Метою ж повеління є любов від чистого серця, від доброго сумління та нелицемірної віри. Деякі, відступивши від цього, вдалися до пустих балачок, бажаючи бути вчителями Закону і не розуміючи ні того, що говорять, ні того, на чому наполягають. Знаємо, що Закон добрий, коли хто його законно застосовує» (1 Тимофія 1:5-8).

Це той найбільший апостол, на працях якого, вириваючи з контексту окремі місця та ігноруючи інші послання, будують улесливі теорії гіперблагодаті. І саме він каже: «Закон добрий, треба лише його законно застосовувати».

«Знаємо й те, що Закон не даний для праведника, але для беззаконних і нестриманих, безбожних і грішників, несправедливих і нечестивих, для тих, хто зневажає батька й матір, для вбивць, розпусників, мужоложників, викрадачів людей, неправдомовців, клятвопорушників і для всього іншого, що противиться здоровому вченню, за Євангелією слави блаженного Бога, яка мені була довірена» (1 Тимофія 1:9-11).

Ми пам'ятаємо з Нагірної проповіді, що вбивці – це ті, що навіть просто ненавидять когось. А щодо розпусників сказано, що навіть якщо ти дивився з пожадливістю, вже гріх зародився. Також тут сказано про неправдомовців. Хто з нас після рішучого покаяння говорив лише правду і нічого, крім правди? Це точно не я. Бувало, і перебільшив щось, і про щось промовчав, і таким чином сподівався, що люди сприймуть моє пояснення так, як мені вигідно.

Тут перераховуються різні види гріха. Якщо людина підпорядкована одному з них, то стосовно неї Бог має право застосовувати закон. І сама людина покликана до себе застосувати закон, якщо в якійсь галузі у неї великі проблеми.

Павло про закон у Посланні до Галатів

І друге місце – з Послання до Галатів:

«Кажу: живіть духом, і не чинитимете пожадань тіла. Бо тіло бажає протилежного духові, а дух – протилежного тілу: вони протидіють одне одному, щоб ви не чинили того, чого бажаєте» (Галатів 5:16-17).

Зачекайте, кому це пише Павло? Невіруючим євреям? Ні! Він пише віруючим галатам, охрещеним Духом, серед яких сильно діє Святий Дух, язичникам, які навернулися до єврейської Месії.

«Коли ж вас веде Дух, то ви не під Законом» (Галатів 5:18).

А чому не під законом? Тому що не підкоряєтеся тілу. І далі йде схожий список вчинків тіла:

«Учинки тіла очевидні, а саме: [перелюб], розпуста, аморальність, безсоромність, ідолослужіння, чародійство, ворожнеча, сварки, заздрощі, гнів, суперечки, розділення, єресі, злоба, п’янство, гульня і тому подібне. Попереджаю вас, як і раніше попереджав: хто таке робить, Божого Царства не успадкує!» (Галатів 5:19-21)

Він їм прямо пише, що якщо ви робите такі вчинки, якими б сильно віруючими ви себе не вважали і як би ви не звеличувались духовними даруваннями, ви загинете і ніколи не спасетесь, якщо не покаєтеся і не перестанете так чинити. І ніякого: «Вчиняйте, як вийде. Головне, що у вас серце добре».

«Плід же Духа – любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброта, віра, лагідність, стриманість. На таких немає Закону! А ті, хто є Ісуса Христа, вони розіп’яли своє тіло з його пристрастями та пожадливостями» (Галатів 5:22-24).

Тут перераховані складові плоду в житті людей, які, звичайно ж, так чи інакше виявляються у їхніх зовнішніх вчинках. І ось ці якості – вони не підлягають закону. Якщо у людини все це є, цей повний плід Духа, то він не під законом. А який із цього можна зробити висновок? Мамо дорога! Я не можу сказати, що я маю весь цей повний плід Духа і я можу його пред'явити. Щось то там, то тут не спрацьовує. Тобто мені потрібен закон.

Основні функції закону

Але як і навіщо застосовувати закон? Давайте розглянемо основні його функції:

1. Закон розкриває бунт проти Бога.

За допомогою закону ми бачимо, де гордість, себелюбство та бунт проти Бога ще діють у нашому житті. І це дуже важливо, тому що це позбавляє нас ілюзій, що, покаявшись, наповнені Святим Духом і навіть кілька років ідучи за Ієшуа, ми нібито вже стали досконалими праведниками.

Це саме те, що писав апостол: «Я жив колись без Закону, а як прийшла заповідь, гріх ожив» (Римлян 7:9). Тому що як тільки нам кажуть: «Це не можна, а ось це ти мусиш робити», всередині відразу піднімається: «Чого це я мушу? Дайте мені спокій!»

Ще в мене буває таке, що я маю щось зробити, але я це відкладаю. А в інтернеті пишуть: «Не хвилюйся, ти не лінивий, ти прокрастинатор». І мені від цього стає легше – я далі прокрастиную. Але це також бунт. Просто бунт не завжди виявляється у гріхах. Відкладення того, що необхідно – це лише одна з форм бунту, що не виражається у гріху. Є й інші гріховні форми бунту, але сам бунт гріховний.

2. Закон показує нам слабкі сторони, де ми готові на компроміс.

Закон показує нам, у яких сферах нашого життя ми найбільше жаліємо себе, боїмося втратити себе і готові йти на компроміси. У цих сферах ми готові пояснювати собі, Богу і людям, що наш послух не може бути стовідсотковим, тому що ми надто слабкі, тому що у нас багато об'єктивних обставин, тому що ми багато постраждали і ми такі жертви. І тому, якщо спокуси будуть надто сильними або обставини будуть несприятливими, ми не зможемо встояти.

3. Закон показує, де в нас демонічна залежність і нам потрібне звільнення.

Можливо, ми щиро ненавидимо цю залежність і хочемо її позбутися, але в нас ніяк не виходить, бо якась сила, що трансформує наш розум, волю, емоції, почуття, просто тримає нас своєю лапою.

4. Закон повинен вступати в дію, як тільки приходить спокуса.

Справжня функція закону - це щоб продзвенів дзвіночок і загорілось червоне світло, як тільки до нас прийшла спокуса і ми ніби почали їй піддаватися. Закон має вчасно зупиняти нас, коли ми лише наближаємося до його порушення.

У рабиністичному юдаїзмі це називається «зведенням огорожі навколо Тори». У цьому плані Новий Завіт дуже сильний. Тому що в Новому Завіті дано заповіді або, в деяких випадках, заклики, які показують, як не наближатися до кордону, що відокремлює нас від ворожої території, як не просто балансувати на межі поразки, але тримати себе далеко від нього.

Звичайно, є й інші функції закону, але ми обмежимося в рамках цієї статті цими чотирма.

Найголовніша функція закону

Закон як такий не зводиться до заборон. Зазвичай, коли ми говоримо не про Конституцію із загальними деклараціями, а про інші закони, наприклад, про кримінальний кодекс, то вже з назви ясно, що він включає різні положення, що запобігають злочинам, а також ті покарання, які йдуть за порушенням цих положень.

Ось що важливо: до закону входять покарання. І це один із доказів того, що Синайський закон давним давно скасовано. Тому що в ньому за всі більш-менш серйозні порушення була смертна кара.

Якось ми з рабином нашої дружньої громади в Хайфі Леоном Мазіним розмовляли біля Мертвого моря з двома учнями єшиви. Леон показував їм прості речі, і в кінцевому рахунку ті обидва визнали, що їхній юдаїзм - це вже не юдаїзм Тори і навіть не юдаїзм Талмуда. Вони сказали: «Це зрозуміло. Адже стільки всього змінилося». Усі розумні та чесні ортодокси, ультраортодокси, хасиди визнають ці очевидні речі.

Тому, друзі, я хочу сказати таку просту річ. Головна функція закону – це показати нам, що без Храму, без жертв, без очищень, без священства, без реального Йом Кіпура ми нічого не можемо. Так само, як і всі юдеї.

Але їм треба якось викручуватися, тому протягом століть виробилася заміна приписів Тори, які забезпечували очищення від різних гріхів, переважно ненавмисних. Але без перерахованого вище в рамках закону Синайського заповіту ніхто не міг бути праведним. Навіть найбільші праведники. А зараз нічого цього немає, і більшість закону теоретично не можна виконати. Від великого океану життя в ритуальній чистоті залишилися лише окремі маленькі острівці - постанови про ніду, кашрут, міква і ще кілька дрібниць.

Що ж робити, якщо немає Жертви, яка замінила всі ці жертви? Все безнадійно. І закон це чітко та ясно показує. Закон ставить усіх, хто хоче вірити закону та виконати закон, у безнадійне становище. І тут закон вказує на Того, Хто став абсолютною жертвою, абсолютним очищенням, абсолютним викупленням, абсолютним прощенням і абсолютним виходом з усіх наших поразок.

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

За матеріалами семінару «Що вибрати: беззаконня чи законництво?»