В Євангелії від Матвія є історія про багатого юнака, яка починається такими словами:

‍

«І ось один, підійшовши, сказав Йому: Учителю [добрий], що доброго я маю робити, аби мати вічне життя? Ієшуа сказав йому: Чому питаєш Мене про добре? Добрий тільки Один Бог. Як хочеш увійти до життя, дотримуйся заповідей. Той питає Його: Яких? Ієшуа відповів: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька та матір і люби ближнього свого, як самого себе» (Матвія 19:16-19).

‍

Коли юнак сказав на це, що він дотримувався цих заповідей змалку, Ієшуа відповів, що йому до досконалості не вистачає продати майно і роздати бідним. Почувши це, юнак, засмутившись, пішов. І тут постає питання: Чому Ієшуа сказав юнакові, що для вічного життя йому потрібно дотримуватися заповідей? Адже ми знаємо, що «жодне тіло не оправдається ділами Закону» (Римлян 3:20). Давайте розберемося.

‍

У цій історії важливі деталі. Насамперед те, як юнак називає Ієшуа. Він каже не: «Рабі, витлумач мені», а «Учитель добрий», використовуючи вираз, який стосувався лише Бога. І Ієшуа підкреслює це, відповідаючи: «Що ж ти Мене так називаєш? Це стосується лише Бога».

‍

Цей юнак, здавалося, був готовий на все, тому що він сприймав Ієшуа не просто як чергового мудреця або чудотворця, а як прямого посланця Бога. Або він натякав цим питанням на те, що вважає Ієшуа Месією, Сином Божим. І тоді Ієшуа пропонує йому стати Його учнем, бо полюбив його, знаючи, що той каже правду.

‍

Але зверніть увагу на перелік заповідей і на те, яку заповідь Господь назвав останньою. Він перераховує заповіді з Десятислів'я, які стосуються любові до людей, але в кінці окремо додає: «І люби ближнього, як самого себе». Тобто не просто зовні не роби поганого і намагайся робити добре, а відкрий своє серце для самовідданої любові до ближнього.

‍

Була така апокрифічна Євангелія під назвою «Євангелія від євреїв». Від неї майже нічого не залишилося. Лише деякі отці Церкви цитували її уривками. І один із цих уривків стосувався цієї зустрічі. Там дана розшифровка цього місця, де нібито Ієшуа каже:

‍

«Як ти можеш говорити, що виконав Закон? Бо написано в Законі: Люби ближнього, як себе самого. І дивися, багато братів твоїх, синів Авраамових, забруднені грязюкою і вмирають з голоду, твій же дім наповнений добром, і нічого з того не переходить до них?» (Ориген, «Коментар на Євангелію від Матвія», XV)

‍

Юнак був дуже праведний за своїми вчинками – за всіма вчинками, які заповідала Тора. Разом з тим він не досяг ні заповіді любові до ближнього, ні заповіді любові до Бога, тому що він не був готовий заради людей, що страждають, продати своє майно і роздати їм, і він не готовий був це виконати як умову стати учнем самого Машиаха, Сина Божого.

‍

І це крім того, що це був час, коли Ієшуа всіх повертав до Тори, яку Він поглибив і довів до досконалості на той момент. Це були часи Синайського Заповіту. При цьому юнак не говорив: «Що ж ти мені кажеш, щоб я продав все і роздав? Адже це багатство мені дав Бог, і по Торі це моє». Він розумів, про що говорить Ієшуа. Тому він засмутився і пішов.

‍

Ця історія ясно показує, що виправдатись дотриманням Тори неможливо. Тому що вже як цей юнак з раннього дитинства намагався дотримуватися всіх заповідей, але цього виявилося замало для вічного життя з Богом.

‍

Учні недаремно жахнулися і, коли юнак пішов, запитали Господа: «То хто ж тоді може спасить?» І не юнакові, який не готовий був це почути, а близьким учням Месія відповів: «Для людей це неможливо, а для Бога все можливе».

‍

А що означає, що для Бога все можливе? Те, що Бог може врятувати всіх, якщо всі здадуться і довіряться Йому. Тому що вже настало досконале – прийшов сам Син Божий, і Він прийшов звершити спасіння всіх.

‍

Неможливо спастися і виправдатися дотриманням Тори. І слова самої Тори, що людина, яка виконує ці заповіді, жива буде ними (Левіти 18:5), якраз і говорять про те, що потрібно прагнути дотримуватися, але без благодаті ніколи не вийде.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

За матеріалами семінару «Що вибрати: беззаконня чи законництво?»