Серед як християн, так і сучасних євреїв є усталена думка, що віруючі в Ієшуа євреї нібито відокремилися від єврейської спільноти ще в I столітті і пізніше нічого спільного з нею не мали. Але чи це справді так? Що кажуть історичні документи?

‍

Лист Єроніма Августину: віруючі євреї у синагогах

‍

Насамперед, цікавим з цього погляду є лист Єроніма Стридонського, автора Вульгати (перекладу Біблії латиною), до Августина, написаний близько 400-го року. Ось що писав у ньому Єронім:

‍

«До цього дня в усіх синагогах сходу між юдеями існує єресь, яка називається єрессю Мінеїв, і яка фарисеями засуджується навіть тепер. У народі їх називають назореями; вони вірують у Христа Сина Божого, народженого від Діви Марії, і кажуть, що Він той, що постраждав при Понтії Пилаті і воскрес, – в якого і ми віруємо; але, бажаючи бути і юдеями і християнами, вони – ні юдеї, ні християни» (Єронім Стридонський «Лист 90, до Августина»).

‍

З цього уривка ми бачимо, і це підтверджують інші джерела, що у всіх синагогах сходу були євреї, які вірили в Ієшуа. Незважаючи на те, що синагогальне начальство це не вітало, але єврейська маса це в принципі приймала. Вони могли брати участь у житті традиційної єврейської спільноти.

‍

І це дивно, тому що в традиційному церковному уявленні вже наприкінці першого століття месіанським євреям було не місце в синагозі через дуже своєрідне благословення, яке додали до молитви «Шмоне Есре», яка регулярно читалася у синагогах. Це так зване благословення – насправді прокляття для єретиків, а саме віруючих у Ієшуа євреїв. Але, схоже, його вставили не повсюдно. Тому багато євреїв, які вірили в Ієшуа, могли брати участь не тільки в житті єврейської спільноти, але навіть відвідувати синагоги і брати участь у спільних богослужіннях, якщо там, звичайно, не проклинався Ієшуа.

‍

Це свідчення є вкрай цікавим, тому що воно походить від церковного діяча, який не вітає те, що віруючі в Ієшуа євреї залишалися всередині єврейської спільноти. Тобто, його можна вважати достовірним джерелом. І воно описує реальність, яка була наприкінці IV століття: євреї, які вірили в Машиаха Ієшуа, були не винятками, а серйозним явищем. І все це незважаючи на тиск з двох сторін - і офіційної єврейської спільноти, єврейських релігійних вождів, і офіційної християнської спільноти.

‍

Іоан Золотоустий: християни, які шукали зцілень у синагогах

‍

З іншого боку, Іоан Золотоустий, що жив у той же час (кінець IV - початок V ст.), писав у першій із циклу своїх проповідей «Проти юдеїв», що багато християн з язичників все ще відвідували синагоги на свята, а також заради зцілень і благословень. Чому? Тому що юдаїзм сприймався як корінь віри.

‍

Золотоустий засуджував таких християн. Але саме таке звинувачення говорить про те, якою мірою в державній християнській Церкві збідніли дари Духа - саме те, чим відрізнялося перше апостольське християнство, яке тоді називалося не християнством, а єврейським «шляхом» (дерех). Коли Церква послідовно обрізала єврейське коріння, християнство поступово почало вироджуватися в таку релігію, в якій ні сила Святого Духа, ні знамення і чудеса вже не були чимось своїм. І бідні хворі християни шукали саме у синагогах того, чого їм не вистачало у Церкві.

‍

Більше того, в цих же проповідях «Проти юдеїв» Іоан Золотоустий викривав християн, які масово вважали, що якщо укладати між християнами якісь угоди та договори, то в синагозі закріпити їх надійніше, ніж у церкві. Тільки уявіть, як низько опустився авторитет офіційної державної Церкви, якщо люди шукали те, що їм було потрібне в житті, не там, а в синагозі.

‍

Це особливо цікаво на тлі того, що ще у II столітті навпаки існувала заборона рабинів звертатися до месіанських віруючих за зціленнями. Адже в той час в ім'я Ієшуа звершувались чудеса, зцілення, яких не вистачало в синагогах. Ось як все змінилося, коли Церква позбулася «проклятої», як писав Іоан Златоустий, єврейської спадщини: усе те, чим славилося кілька поколінь перших віруючих, вже наприкінці II століття стало такою рідкістю, що довелося звертатися до синагоги.

‍

Висновки

‍

З цих двох свідчень ми бачимо, що принаймні наприкінці IV століття, з одного боку, існувало багато євреїв, які вірили в Ієшуа і при цьому продовжували бути частиною єврейського суспільства і відвідувати синагоги, а з іншого боку, віруючі в Ієшуа неєвреї відвідували синагоги на свята, а також заради зцілень та чудес, розуміючи, що корінь їхньої віри – єврейський.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Рабин Олег Сухацький, КЄМО Бердичів «Яхад»

Ігор Корогода, старший служитель КЄМО Київ

Студенти Месіанської біблійної школи КЄМО

‍

За матеріалами семінару  «Еврейские возражения в адрес Иешуа и мессианских общин», листопад 2025 року