«Коли все це таким чином буде знищене, то якими треба бути у святому житті й у побожності вам, котрі чекаєте й прагнете [прискорюєте] приходу Божого дня, під час якого небо, охоплене полум’ям, зникне, а розжарені стихії розплавляться?» (2 Петра 3:11-12)

‍

Згідно з цими словами з 2 Послання Петра, ми покликані не тільки періодично думати про те, що наближається, і особливо про Того, Хто наближається, але ми покликані до активного очікування та передчуття. Ми покликані квапити Його повернення. Це як Божа заповідь. І це звернено до всіх дітей Божих. Це не тільки для крутих помазаників.

‍

Це очікування має розгорятися всередині кожного з нас і воно повинно відбиватися на наших діях, починаючи з молитви і закінчуючи кожною доброю справою та присіченням спокус та спроб ворога залякати нас. Це має виражатись у нашому знанні того, що в цей час Господь – наш Щит, наш Притулок, що Він не залишить жодного зі Своїх дітей, Він зміцнить і утвердить нас. І Він хоче, щоб ми забили цвях у всі поразки нашого минулого.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ