У Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту, 27 січня, і напередодні його ми згадуємо про жахливі події та молимося, щоб Бог зберіг світ від повторення Голокосту. Але я вважаю, що дуже важливо в цей час не дати ворогові нас збити з пантелику і зупинити, не дати йому вразити нас мерзенними справами, які він учинив під час Другої світової війни. І коли я розмірковував про те, яким же має бути наш підхід, у мене сплив у пам'яті один добре відомий уривок з Писання – це 37 розділ книги Єзекіїля. Ось що в ньому сказано:

‍

«Я відчув на собі Господню руку. Господній Дух випровадив мене й поставив мене посеред долини, що була повна кісток. Він обвів мене довкола долини, і я побачив, як їх багато на поверхні долини, і які вони сухі. І Господь запитав мене: Сину людський, скажи, чи можуть ці кості ожити? Я ж відповів: Владико Господи, лише Ти знаєш!» (вірші 1-3)

‍

Я відчуваю, що сьогодні це питання від Господа звучить до нас: «Сину людський, чи можуть ці кості ожити?» Сьогодні така кількість людей дивляться на Ізраїль, на політичну кризу в ньому, на зростання там релігійного впливу на політику, і Бог запитує нас: «Ці сухі кості можуть ожити?». Пророк Єзекіїль у цьому випадку був духовним першопрохідцем, тому він відповів: «Господи, Ти знаєш». Але ми маємо досвід і маємо писання пророка Єзекіїля. І ось що сказав йому Господь:

‍

«Тоді Він звелів мені провістити щодо цих кісток пророцтво й сказати їм: Кістки сухі, слухайте Господнє слово! Ось що говорить Владика Господь до цих кісток: Ось Я вселяю в вас дух, і ви оживете! Обкладу вас сухожиллям, і наросте на вас тіло, – покрию вас шкірою, та вдихну в вас дух, – ви оживете, й пізнаєте, що Я – Господь. Отже, я проголосив пророцтво так, як мені було наказано. Я ще не скінчив пророкувати, як почулося шарудіння, – кістки почали рухатись, і одна кістка наближалась до іншої кістки. Я спостерігав, як на них з’являлись жили, наростало тіло і як воно зверху покривалось шкірою, – проте в них не було духа» (вірші 4-8).

‍

Ми бачимо, що спочатку відбувається фізичне відновлення. І сьогодні Ізраїль вже фізично відновлений, непривабливість того поля сухих кісток зникає – природна сторона життя Ізраїлю процвітає. Але духу ще в них немає.

‍

«Тоді Господь сказав мені оголосити пророцтво щодо духа, й провістити: сину людський, скажи духові, що говорить Владика Господь: Прийди, духу життя, від чотирьох вітрів, і вселись у цих убитих, й нехай вони оживуть! І я оголосив пророцтво так, як Він мені наказав. Тож увійшов у них дух, – вони ожили й повставали на свої ноги, – дуже велике й незлічиме військо. Після цього Він сказав мені: Сину людський, ці кості – це весь Ізраїлів дім. Вони самі кажуть: Висохли наші кості, загинула наша надія, й нам прийшов кінець» (вірш 9-11).

‍

Це те переживання, яке було у величезної кількості євреїв після Голокосту: «З нами як євреями покінчено». Я впевнений, що ви знаєте багато історій про те, як євреї, які вижили під час Голокосту, настільки глибоко ховали своє єврейство, змінювали прізвища і культуру, переходили в інші релігії або атеїзм, аби забути всіма способами, що вони частина Ізраїлю.

‍

«Тому виголоси пророцтво й скажи їм, що говорить Владика Господь: Ось Я повідчиняю ваші гробниці й виведу вас, – народе Мій, – ви залишите ваші могили, і Я поверну вас в Ізраїлів край. І коли Я відкрию ваші могили, Мій народе, й виведу вас із ваших гробниць, тоді ви зрозумієте, що Я – Господь. Тож Я наділю вас Моїм Духом, і ви оживете! Я поверну вас на ваші землі, і пізнаєте, що Я, Господь, – сказав це і виконую, – запевняє Господь» (вірші 12-14).

‍

Ось ця перспектива, яку описує пророк Єзекіїль, має бути в нашій свідомості і в нашому серці сильнішою за те, що ворог намагається зробити через страх, смуток і зневіру в ці дні. Я думаю, що ми не повинні бути враженими ділами ворога. Так, ми повинні знати і розуміти їх, але запечатувати у своєму розумі, у своєму серці і у своїй вірі ми повинні Боже Царство і Божу волю по відношенню до народу Ізраїлю, його прийдешнього визволення і пробудження всього світу.

‍

Згадуючи про страшні історичні події, ми як віруючі повинні не дати ворогові себе спантеличити. Адже часом здається, що наша віра і бажання, щоб Бог проявив Себе, відстає від того, як ми сприймаємо дії ворога. Нам дуже важливо мати у цьому баланс.

‍

Так, ми розуміємо дії ворога, ми пам'ятаємо історію, але саме нам як поколінню, яке бачить і минуле, і сьогодення і бачить з Писання майбутнє, довірено знову пророкувати і проголошувати Ізраїлю спасіння – як у проповіді Доброї Новини, так і в молитві та пророчих діях виголошувати, що кістка збирається з кісткою і приходить дихання життя в Ізраїль.

‍

Рабин Шимон Поздирка, громада «Бней Бріт Хадаша», Кишинів

Джерело: ShomerTV