Мені подобається назва «Рош аШана», подобається коли ми бажаємо один одному солодкого нового року. Але ще більше мені подобається біблійна назва цього свята – Йом Труа або Йом Зікарон Труа, що можна перекласти як «свято спогаду про звук сурми, крик тріумфу або крик радості». Коли ми кажемо, що бажаємо один одному солодкого нового року, ми хочемо, щоб це настало. Звичайно, ми можемо бажати солодкого року, але важливо пам'ятати, що Господь переміг, і жити з Його тріумфу.

‍

Перше, що має зробити звук сурми у нашому житті - це розбудити нас самих, щоб ми самі прокинулися в тих сферах нашого життя, наприклад, у молитві, де ми ще дрімаємо або спимо. І коли ми говоримо про Йом Труа, ми найчастіше згадуємо про гору Сінай і про Божий голос, подібний до звуку сурми, який закликав народ до сходження. Тому я хотів би згадати цю історію та в її світлі поговорити про те, що в нашому житті варто підкоригувати, щоб з правильним настроєм увійти в наступне свято – Йом Кіпур. Давайте відкриємо 19 розділ книги Вихід.

‍

1. Згадай, звідки Бог дістав тебе і що для тебе зробив

‍

«Мойсей піднявся до Бога, і Господь промовив до нього з гори такі слова: Так скажи родові Якова, сповісти нащадкам Ізраїля: Ви всі бачили, що Я зробив єгиптянам, а вас підняв, наче на орлиних крилах, і прихилив вас до Себе!» (Вихід 19:3).

‍

Господь звертає увагу народу на те, що їхній вихід із рабства, звільнення від лап ворога та смерті – це Його робота. Коли проблеми Єгипту залишилися позаду, у якийсь момент їм могло здатися, що це вони самотужки вийшли звідти і подолали всі труднощі. Але якби не Господь, вони б нікуди не вийшли.

‍

Тому, наближаючись до Йом Кіпуру, ми перш за все повинні згадати, звідки вирвав нас Господь, де ми були до того і що Він зробив для нас. З часом насолода і радість звільнення може губитися. Але коли Господь спас нас, світ заграв для нас новими кольорами. І ця насолода свободи має оновлюватися.

‍

Навіть якщо в тебе не було страшної залежності і ти не був відчайдушним негідником, ти все одно жив у гріхах і в цих гріхах потрапив би до пекла. Тому Господь схилився над кожним із нас, простяг Свої проколоті руки до нас, витяг нас із нашої ями і приніс до Себе.

‍

2. Згадай, що ти належиш Господу

‍

І ось другий важливий момент: «І прихилив вас до Себе». Він не приніс їх у нову землю, де тече молоко та мед. Він не приніс їх до якихось благословень, зцілень, до місця, де вони знайдуть собі гарних чоловіків і дружин, до нового солодкого життя. Але Він приніс їх до Себе. Друзі, якщо ми не проведемо цей час свят так, щоби пережити реальність зустрічі з Ним, це буде порожній час.

‍

Тому ось другий момент, який ми маємо згадати. Якщо Господь викупив нас, усиновив нас, Він приніс нас до Себе, і кожен із нас належить Йому. Наше життя нам не належить. Так, Господь дає нам право розпоряджатися цим життям. Але Він викупив нас, наше життя належить Йому, і тепер наш головний вибір – між нашою волею та волею Бога.

‍

3. Оновится в солодкості очікування зустрічі з Отцем

‍

Коли я читаю ці слова, вони нагадують мені ось про що. Коли твоя дитина впала, вдарилася, ти береш її, притискаєш до грудей, втішаєш, якщо треба, лікуєш і кажеш добрі слова. І часто саме тепло матері чи батька і слова втіхи знімають біль дитини швидше, ніж будь-які ліки.

‍

Саме так Господь вивів Свій народ до Себе. Він люблячий Батько для Свого народу. Він хоче розкривати Свою близькість із нами у цей час. І найбільш невдячний вчинок - це провести цей час, не звертаючи на Нього уваги.

‍

4. Згадай про своє покликання та призначення

‍

«Ви будете в Мене царським священством і святим народом! Перекажи ці слова нащадкам Ізраїля. Мойсей прийшов, покликав старійшин народу і переказав їм усі слова, які заповів йому Господь. У відповідь увесь народ одностайно сказав: Усе, що сказав Господь, зробимо! А Мойсей передав слова народу Господу» (Вихід 19:6-8).

‍

І ось вчорашнім рабам, яких єгиптяни вважали сміттям, Господь каже: «Я приніс вас до Себе. І я бачу вас іншими очима. Ви дивитеся на себе поглядом цього світу, через призму новин, проблем вашого минулого. А я дивлюся на вас очима майбутнього. Я дивлюся на вас, виходячи з того, хто ви для мене. А ви Мої діти, Мій народ».

‍

У якихось сферах свого життя ми все ще дивимось на себе через призму наших проблем, поразок, сьогоднішньої ситуації. Але Господь каже: «Якщо ви мої діти, то бачу вас царським священством». Тому ще один пункт, про який нам варто поміркувати і помолитися, наближаючись до Йом Кіпуру: У чому моє призначення?

‍

Я думаю, багатьом із нас у цей період було б добре приділити час роздумам, молитві та сповіданню віри: «Я в цій громаді та в цьому русі не випадково. Це не я сам прийшов сюди, це Господь приніс мене. Він бачить мене частиною виконання великих пророцтв про пробудження єврейського народу». Нам важливо згадати, що кожен із нас займає в цьому Божому домі якесь місце, і якщо ми не займаємо це місце, то ця будівля хитка і не може бути збудована у повноті.

‍

5. Згадай, що ти обіцяв Господу

‍

У цих віршах ми читаємо, як народ, всі як один, сказали: «Ми все виконаємо». Можливо, вони думали, що можна так сказати, а потім, коли Він скаже: «Можете піднятися», а вони не підуть і відмовляться від свого слова, то в їхньому житті нічого не зміниться. Але що сталося в результаті? Виконання Божого доручення та розкриття нашого народу як царського священства відклалося на тисячі років.

‍

Господь нам не гарантує, що якщо ми йтимемо проти рожна, проти Його волі, у нашому житті нічого не зміниться. Коли Він каже нам щось робити, і ми відповімо Йому: «Та ні, почекай, я тут своїм займаюся», Він не скаже: «Ну, а що Я можу зробити? Я ж дав йому свободу вибору». Є наслідки непослуху.

‍

Слава Богу, ми в новому завіті, і слава Богу, Він довготерпеливий і багатомилостивий. Але якщо ми не намагаємося обирати Боже, у нашому житті можуть бути наслідки: відкладені благословення, недоотримані зцілення, життя без повноти радості свободи. Тому ще одна річ, яку нам варто зробити у цей час – згадати, які обіцянки ми давали Богу і не виконали, помолитися та покаятися.

‍

6. Перевір, чи не знаходишся ти в небожій єдності

‍

І ось що ще ми читаємо далі у цьому розділі:

‍

«Ніхто нехай не доторкається до неї, бо неодмінно буде побитий камінням або вбитий стрілою. Буде це тварина чи людина, – не залишиться живою. Коли ж протяжно засурмлять у ріг, тоді вони зійдуть на гору» (Вихід 19:13).

‍

Господь вивів народ Свій і призначив йому побачення на горі. Звісно, ​​можна сказати, що Господь скрізь.  Господь же був під горою, де стояв наметами Ізраїль. Але Він призначив зустріч із Собою на горі. Він сказав: «Я чекаю на вас і ви можете зійти, коли Я вас покличу». Я думаю, що народ очищався, не торкався дружин - готував свої тіла, але серце не готував. Внутрішньо вони не налаштувалися. Внутрішньо вони були рабами, але не синами.

‍

Він сказав: «Коли почуєте Мій голос, як звук тріумфу, піднімайтесь». І ще написано, що вони одностайно сказали: «Ми послухаємось». Я гадаю, це не випадкове слово. Це означає, що кожен це сказав своїми вустами. Вони були в єдності, коли сказали «так». І в такій самій єдності вони потім сказали Богові «ні». Чому жоден не сказав: «Ви не підете, а я піду»?

‍

Бог покликав увесь народ, але Він покликав кожного особисто. Він має стосунки з кожним із нас особисто. Він кожному особисто дав якісь дари і таланти, обрав кожного особисто, але поєднав нас в одну сім'ю. Коли ми кричимо одноголосно, кожен з нас висловлює свої стосунки та свою віру у свого Бога. І ми разом з'єднуємось у нашій вірі, як написано: «Один дух, одна віра».

‍

Друзі, ми повинні бути єдиними у Божих речах. Але якщо ми єдині в небожих речах, ми повинні мати достатньо волі і Божого страху, щоб сказати: «Ні, я не братиму в цьому участі», навіть якщо люди навколо тебе роблять неправильно, пліткують та інше. Тому останній момент, на який би я хотів звернути увагу, це ще одне питання, яке ми повинні поставити собі в цей час: А чи не перебуваємо ми у небожій єдності з кимось?

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 27 вересня 2025 року