Господь закликає нас до того, щоб, поринувши в Шабат, ми могли жити в ньому, щоб після закінчення Шабата ми не відокремлювали наступні дні від нього, як це мало бути в старозавітні часи, але щоб максимально використали святкування, відпочинок у Господі і занурення в Його присутність в цей день як джерело шабатньої благодаті. І саме в новому завіті Шабат набуває такого приголомшливого позакалендарного значення. Але це не означає, що Шабат як сьомий день тижня втрачає свій сенс.

‍

Сама ідея Шабата – це безумство. Те, що у євреїв був сьомий день тижня, коли вони припиняли всі звичайні справи і повністю присвячували цей день єднанню з Господом і один з одним, здавалося для давніх народів таким божевіллям, що багато найбільших мудреців Греції, Риму, Єгипту сміялися і навіть знущалися з цього. Через Шабат євреїв звинувачували в ліні, у тому, що вони не люблять інших людей і відокремлюються від них.

‍

Але насправді Шабат – це особливий просторовий час та часовий простір для особистого побачення з Господом у Його сім'ї. І новий завіт подарував нам нове розуміння цієї радості. У Новому Завіті написано, що якщо мудрістю неможливо було врятувати цей світ, то завгодно було Богові дурістю проповіді відкрити це спасіння (1 Кор. 1:21).

‍

Взагалі, Новий Завіт – це чудова єврейська Євангелія. Життя у новому завіті, з погляду цього світу, це суцільна дурість. Далі в цьому ж 1 Посланні до Коринтян написано: «Якщо хочеш стати мудрим в Ієшуа Месії, стань божевільним для цього світу» (1 Кор. 3:18). І ось тут шалена ідея Шабата поєднується з шаленою проповіддю Сина Божого, Який прийшов померти за нас.

‍

А вже у 2 Коринтян сказано: «Якщо один помер за всіх, то в Ньому всі померли» (2 Кор. 5:14). І ось це безумство жертви Машиаха, поєднуючись з безумством славного Шабата, відкриває для нас глибини Божої любові. І Шабат стає часом, коли ми вмираємо для метушні та для своїх справ. Але саме цього й очікує від нас Господь.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на Месіанському молитовному ретриті у Кельні, грудень 2025 року