Молитовні тури є сильним духовним інструментом для поширення візії, яку дав нам Господь. Ідея таких турів виникла багато років тому всередині молитовного служіння «Шомер» Київської громади, керівником якого на той час був Олександр Лазнюк (зараз рабин KJMC Портленд). Спочатку це були поїздки Україною, а потім почалися і закордонні молитовні тури. Які ж цілі молитовних турів, яка їхня біблійна основа і які їхні плоди ми бачимо сьогодні?

‍

Звідки взялася ідея молитовних турів

‍

Спочатку у нашого ребе Бориса Сауловича з'явилася ідея їздити та молитися з віруючими з різних міст, з наших громад. І коли під час однієї нічної молитви в нашому молитовному домі ми міркували і молилися про те, як реалізувати цю ідею, наша молитва пішла в ключі протистояння вавилонській системі. Нам почали відкриватися різні місця Писання про це, такі як:

‍

«Тож вставайте, вишикуючись рядами навколо Вавилона, – всі з натягнутими луками. Стріляйте у нього, не щадячи стріл, тому що він згрішив проти Господа» (Єремія 50:14).

‍

«Підніміть стяг проти стін Вавилона! Зміцніть дозір спостерігачів, поставте вартових, підготуйте засідку, тому що Господь виконає все, що задумав, і що провістив стосовно мешканців Вавилона» (Єремія 51:12).

‍

Під час цієї молитви ми пророчо вишиковувалися в бойовий порядок, ніби натягували луки. І ми звернули особливу увагу на слова «Проти стін Вавилону поставте вартових». На той час у нас у громаді вже було багато молитов протягом тижня – денні, вечірні, нічні. Але ми зрозуміли, що щоб посилювати цей молитовний рух, нам потрібно підтримувати і підбадьорювати віруючих із різних міст, щоби в інших містах України піднімалися «вартові». Тому що «розставте вартових» – це заклик підняти молитовну варту. На цій же молитві у нас з'явилася ідея орендувати автобус та з'єднуватись із командами з різних громад та церков.

‍

Перші тури по Україні

‍

Наш перший молитовний тур до Одеси у 2005 році так і називався «Розставте вартових». Ці слова були написані на автобусі. Цікаво, що саме після нашої незапланованої молитви у центрі Одеси там знесли пам'ятник Леніну. І ми зрозуміли, що нам важливо не лише молитися у якихось залах, не лише розставляти вартових у приміщеннях, а й молитися на ключових місцях, які нам покаже Господь.

‍

Що це за ключові місця? Це жертовники ворога, які він розставив там у різний спосіб: через кровопролиття, злочини, містичні обряди і так далі. Як, наприклад, той пам'ятник Леніну був жертовником духу комунізму. Вже пізніше до нас у громаду приїхала відома служителька Анна Мендес і детальніше розповіла нам про духовну картографію, про пам'ятники, висоти, деталізувала нашу концепцію та розуміння того, як ворог діє через такі жертовники.

‍

Спочатку ми їздили Україною, тими місцями, де у нас були громади, підтримували їхні молитви за свої міста і з'єднувалися з віруючими з різних церков, тому що ми розуміли, що влада, яка від Бога, вона насамперед дана віруючим, які живуть і служать у цих містах. Ми їздили різними регіонами, навіть у Криму побували. А в одному з турів західною Україною в 2011 році ми звершили перше молитовне сходження на Говерлу і прив'язали там до стели прапор із написом «Ієшуа».

‍

Цілі та стратегія молитовних турів

‍

Хоча наша стратегія з часом трансформувалася, так чи інакше все зводилося до єдності Тіла Месії та очікуваного пробудження, а вже з цих цілей випливали всі інші.

‍

Ми молимося в різних містах і країнах на ключових місцях проти антисемітизму та інших основних територіальних духів і духовних твердинь.

‍

Ми молимося за єдність Тіла Месії і проти того, що заважає поширенню його єврейської месіанської складової, молимося за початок нових месіанських громад.

‍

Коли ми з'єднуємося з віруючими з помісних громад і церков, у нашу молитву входить покаяння в антисемітизмі і безневинно пролитій крові, насамперед єврейської, на цій території, і молитва за зцілення землі від прокляття, яке прийшло через це.

‍

Також важливою метою наших молитовних турів є зміцнення відносин та розвиток нових з помісними церквами, місіями, організаціями – як християнськими, так і єврейськими.

‍

І як ми помітили, довгострокові плоди були саме у тих турів, у яких ми поєднувалися з представниками помісних церков та громад, тобто людьми, які на цій землі мають духовну владу та відповідальність від Бога.

‍

Молитовні тури та молитовний туризм – хто може брати участь?

‍

Варто зазначити, що є різниця між молитовними турами та молитовним туризмом. Під молитовними турами ми розуміємо молитовні поїздки невеликої згуртованої команди перевірених служителів. Найчастіше це тури розвідувального характеру, коли ми їдемо на ще невідому для нас територію. І в цих турах ми можемо поєднуватися також із перевіреними служителями з інших громад чи церков.

‍

І є тури ширшого профілю, які можна назвати «молитовним туризмом». Така практика дуже популярна у Європі, де люди люблять возити своїх парафіян на молитовні екскурсії, наприклад, до Ізраїлю.

‍

Молитовний тур відрізняється від такого молитовного туризму тим, що молитовний тур - це духовні дії, пов'язані із заступництвом, духовною війною, рухом у розрізненні духів та дії у владі. У такі тури ми не беремо людей, яких ми не знаємо або у духовній історії яких ми не впевнені.

‍

І якщо людина хоче взяти участь у молитовному турі, насамперед необхідна рекомендація її керівника, пастора, рабина. Ця людина обов'язково має бути членом конкретної Божої громади, перебувати під чиєюсь духовною владою. Бо Бог дав владу не просто якимось окремим людям, а саме помісній Божій громаді, частині Тіла Месії.

‍

Біблійне обґрунтування молитовних турів

‍

Які ж біблійні основи молитовних турів? У книзі Буття ми читаємо наступну історію про те, як Господь дав обітниці нашому праотцеві Авраамові:

‍

«Учиню твоє потомство, як пісок землі. Якщо хтось зможе порахувати піщинки землі, то й твоє потомство буде пораховане. Тож устань, пройдися по землі в довжину і в ширину, бо Я даю її тобі. Згорнувши намети, Аврам вирушив і оселився у діброві Мамре, що в Хевроні, й збудував там жертовник Господеві» (Буття 13:16-17).

‍

Всевишній обіцяв Авраамові та його нащадкам землю і сказав, що той має пройти цю землю в довжину її та в ширину. Це як молитовний тур Авраама з Господом ще чужою землею, яка належатиме навіть не йому, а його нащадкам. І він мав пройти її, вірою утверджуючи, що ця земля належатиме його нащадкам. І там він будував жертовники для Господа.

‍

Тому якщо ми віримо, що Господь хоче, щоб на якійсь землі з'являлися месіанські громади, де мають спасатись євреї, ми проводимо там молитовні тури. Ми молимося на тих місцях, де є жертовники сатани, щоб вони були зруйновані, і щоб там були відновлені жертовники Богові. Те саме було в історії Гедеона. Йому спочатку треба було зрубати дерево і спалити його, а потім зробити там жертовник Богу (Суддів 6).

‍

У книзі Второзаконня є ще одне ключове місце, яке ми застосовуємо у молитовних турах Європою, метою яких є освоєння нової землі:

‍

«Кожне місце, на яке ступить ваша нога, належатиме вам. Ваші кордони простягатимуться від пустелі й Лівану, від ріки, тобто ріки Євфрат, й аж до моря, що на заході» (Второзаконня 11:24).

‍

Те саме Господь повторив Ісусові Навину, коли той входив до Землі Ізраїлю (Нав. 1:3-4). У нас є історія, пов'язана з використанням саме цього місця Писання. Якось на нічній молитві у будівлі місії Еммануїл у нас виникла ідея піти до палацу «Україна», що знаходиться в межах однієї станції метро від будівлі місії.

‍

Ми написали це місце Писання на аркуші паперу, приклеїли його до підошви і вирушили до палацу «Україна». Тоді нашою метою було просто розширення громади, щоб ми мали новий зал. Ми проголошували під час цієї молитовної проходки, що у нас там будуть Шабати та служіння.

‍

І згодом саме у палаці «Україна» у нас пройшов фестиваль єврейської музики і танцю «Слухай, Ізраїлю!» із Джонатаном Бернісом. І було так багато людей, що навіть не всі могли потрапити до зали. Черги стояли на вулиці змійками. Для цих людей навіть виставили екран на вулиці, щоб вони могли бачити, що відбувається усередині. Звичайно, була реклама цього заходу, але так чи інакше громада потрапила до цього приміщення і був аншлаг.

‍

Словаччина, Польща, Німеччина – як усе почалося

‍

Перший наш закордонний молитовний тур був у Польщу як наступний крок після турів Україною, де ми вже об'їздили багато місць, навіть Крим. На той час ми вже мали деякі контакти з дружніми церквами в Польщі, з якими ми й домовилися зробити таку спільну молитовну акцію. І після цього молитовного туру у 2006 чи 2007 році утворилася месіанська громада у Варшаві. Крім того, були й деякі інші, навіть політичні зміни в країні.

‍

Завдяки нашим друзям у Словаччині ми почали їздити до цієї країни для святкування єврейських свят та провели там молитовний тур. І також кілька разів із невеликою групою ми їздили до Німеччини на молитви. Якщо можна так сказати, точкою входу в Німеччину для нас став Кельн, бо там з'явилися люди. Найчастіше так і відбувається: Бог відчиняє двері через конкретних людей, які відкриваються для співпраці з нами. Як же все почалося в Німеччині?

‍

Андрій Луговський:

‍

Якось у нас в офісі була чергова нічна молитва. І під час неї я ясно почув слово «Німеччина». Без жодних коментарів. Мої перші асоціації з Німеччиною були з радянських фільмів про війну: «Внимание, внимание! Говорит Германия». Я продовжив молитву і знову почув це слово. І я зрозумів, що це вже точно не мої думки, а це Святий Дух щось хоче мені донести. Після молитви та роздумів над цим я запропонував їздити в молитовні тури до Німеччини, що ми й почали робити, поступово розширюючи нашу географію. І де б ми не їздили Німеччиною, Бог звертав нашу увагу на Берлін. Саме з ним пов'язано багато збігів та знамень.

‍

Влад Медведєв:

‍

Коли навесні 2016 року ми проводили молитовний тур Польщею, ми спочатку планували його лише по Польщі. Це був масштабний тур, який ми готували місяців п'ять – їздили неодноразово до Польщі, спілкувалися із різними служителями. Тоді в організації нам дуже допомагав покійний ребе Антон Антонович. Цей тур захопив різні частини Польщі: ми мали окремі команди, які їхали з чотирьох сторін і зустрілися у Варшаві. Загалом у цьому турі взяло участь близько 80 церков.

‍

І вже на останньому етапі підготовки цього туру в мене перед очима виринула атмосфера Берліна, до того ж почали випадково траплятися якісь фільми на цю тему. Тоді ми вирішили, що після закінчення туру ми невеликою групою поїдемо до Берліна. І коли цей тур закінчився у Варшаві великим спільним служінням, ми групою з трьох людей вирушили до Берліна.

‍

І, зрештою, ми побачили, як це все склалося в єдину логічну картину. У Польщі ми молилися більш ніж на 100 місцях єврейських трагедій, де реалізовувалося «остаточне вирішення єврейського питання». А в Берліні ми поїхали на озеро Ванзе, на березі якого 20 січня 1942 на віллі Марльє зібралася верхівка СС, 15 високопосадовців, і прийняли те саме «остаточне вирішення єврейського питання» - програму геноциду єврейського населення Європи, визначивши долю 11 мільйонів євреїв.

‍

Тобто Господь сам нас направив у це місце, де ухвалювалося це демонічне рішення і був укладений заповіт зі смертю. Це одне із підтверджень того, що саме на Берлін нам треба було звернути свою увагу. Після цього ми почали цілеспрямовано вивчати історію Берліна та планувати подальші молитовні тури до цього міста.

‍

Андрій Луговський:

‍

Ось ще один дивовижний знак. Коли ми в черговий раз приїхали до Берліна, ми поїхали молитися на телевізійну вежу, оскільки ми зазвичай молимося на найвищих точках міста. То був похмурий і туманний день. Жінка, яка продавала квитки на цю оглядову вежу, подивилася на нас як на дивних, бо за такої погоди там нічого не було видно. Але, зрештою, вона змилостивилась над нами і зробила нам знижку.

‍

Опинившись на вежі, ми вирішили сім разів обійти оглядовий майданчик і засурмити в шофар, бо за такої погоди там нікого, крім нас, не було. І в той момент, коли ми почали сурмити в шофар, просто на наших очах під нами розійшовся туман, місто стало видно і почало світити сонце. Для нас це було ще одним підтвердженням того, що Господь звертає нашу увагу на Берлін і що в цьому місті мають з'являтися нові месіанські громади. На той час там була лише одна громада Володимира Пікмана. А сьогодні в Берліні вже є наша молода громада, що росте.

‍

Плоди молитовних турів

‍

Якщо проаналізувати географію громад нашого союзу в Європі, можна зробити простий висновок: скрізь, куди ми їздили в молитовні тури, розпочалися громади, а куди ми не їздили, там вони не розпочалися, або максимум почались групи.

‍

Нашим основним акцентом досі були Польща, потім Німеччина, Бельгія, Нідерланди та Швейцарія. Також Андрій Вдов зі своєю командою регулярно їздили до Фінляндії. Під час однієї з таких поїздок до Брюсселю народився наш нігун «Брюссель». І, що цікаво, у всіх цих місцях з'явилися наші громади.

‍

Тобто, наші молитовні тури підготували атмосферу для початку нових месіанських громад у Європі. Тому коли ми маємо завдання відкрити нову громаду там, де ще наших громад немає, ми починаємо з молитовних турів. Саме тому у березні цього року ми й вирушили до Франції.

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМО Київ

Влад Медведєв, організатор молитовних турів КЄМО, молитовник КЄМО Київ

‍

За матеріалами ефіру Єврейської школи прославлення КЄМО