На початку історії Виходу ми читаємо, що Мойсей розчарувався і що йому вже 80 років. Але написано, що він доходить до кінця пустелі, і тільки в кінці пустелі, фізичної та духовної, він бачить кущ, що горить. Тоді в ньому прокидається справжній духовний інтерес, і він каже: «Що це за надзвичайне явище? Піду подивлюся». І тільки тепер «йому з’явився Господній ангел у полум’ї вогню з куща. Він зауважив, що кущ охоплений полум’ям, але він не згоряє» (Вихід 3:2).

‍

Тепер Всемогутній міг відкритись Своєму обранцю. І саме тому, що розчарування Мойсея в собі, у своїх планах, у своїх силах, у своїх поняттях було таким глибоким, Бог міг по-справжньому звернутися до нього. І Він сказав: «Я почув голосіння Мого народу, який зазнає такого пригнічення в Єгипті. Ти підеш, і через тебе Я виведу народ Свій».

‍

Богу не потрібно, щоб ми були «кимось»

‍

«Але Мойсей промовив до Бога: Хто я такий, щоб іти до фараона і вивести Ізраїльських нащадків з Єгипту?» (Вихід 3:11)

‍

Можливо, це мій власний мідраш, але мені здається, що в цих словах Мойсея звучить образа і докори Богові: «Бог! Невже Ти не міг 40 років тому зустрітися зі мною, коли я був сповнений сил? Я був царедворцем, названим сином принцеси. У мене були такі зв'язки та вплив! Якби Ти зустрівся зі мною тоді, я грамотно вчинив би і зробив усе як треба. Чому тільки зараз, коли мені 80 років? Тоді я був кимось, а зараз ніхто. Хто я такий, щоб вивести Ізраїль із Єгипту?»

‍

А Богу не треба, щоб ми були кимось, щоб ми були крутими. Богу не треба, щоб у нас були і сили, і кураж, і тілесна духовитість, і гроші, і зв'язки, і таке інше. Богові потрібні ми. Бог чекав додаткові 40 років, поки Мойсей не зрозумів, що він ніхто сам по собі, і не усвідомив, що духовно він убогий.

‍

Скільки прекрасних дітей Божих переживають, чому Бог провів їх через такі пустелі, чому Він дозволив статися тому й іншому. Але насправді не Бог цьому дозволяв, а ми й злі сили темряви. А Бог чекав, поки ми достатньо розчаруємося і будемо готові зустрітися з кущем, що горить, побачити цей вогонь і почути Його голос.

‍

І коли ми розчаровуємося в нашому скептицизмі, зневірі, сумнівах, теоріях цього світу і в релігійних підробках, тоді Бог зустрічає нас по-справжньому. Наш Господь довготерпеливий. Він може почекати, поки ми достатньо розчаруємося в собі та всьому своєму, щоб по-справжньому стати убогими духом. І тоді Господь веде нас вперед.

‍

Не тримайся за розчарування, коли зустрівся з Богом

‍

Але Бог йому на це не відповідає і нічого не пояснює, а каже: «Я буду з тобою». Моше сперечався з Богом, потім погодився і вирушив до Єгипту, і разом з Аароном вони зустрілися зі старійшинами Ізраїлю. «Аарон переказав усі слова, які сказав Господь Мойсеєві...» (Вихід 4:30) А чому Аарон повинен був переказувати? Тому що, швидше за все, за 40 років життя у пустелі він почав заїкатися.

‍

Бог хотів зцілити його від цього. Але Мойсей продовжував сперечатися, продовжував доводити: «Я не можу, я заїка». І тоді Бог трохи засмутився і сказав: «Ну якщо так, тепер Я не зможу зцілити тебе від цього (ти сам на цьому наполягаєш). Говоритимеш Аарону, а він перекладатиме». Тому надалі завжди, коли ми читаємо, що Мойсей сказав, це означає, що він сказав, а Аарон переклав. Знаєте, коли ми продовжуємо триматися за розчарування, незважаючи на те, що Сам Бог нас зустрів, то це вже розчарування не від Бога, це розчарування від ворога.

‍

Вихід з Єгипту вимагає нашого смирення та наших зусиль

‍

«Аарон переказав усі слова, які сказав Господь Мойсеєві, і вчинив ознаки на очах народу. Народ повірив. Вони зрозуміли, що Господь відвідав Ізраїльських дітей і побачив їхні страждання. Тож вони впали долілиць і поклонилися» (Вихід 4:30-31).

‍

Краса! Але на них також чекало розчарування. Знаєте, коли я тільки прийшов до Бога і відчув реальну дію Святого Духа після покаяння, я думав: «Тепер все в житті піде як по маслу!» А труднощі почалися вже за три дні. А я не готовий. Я думав, що я буду плисти, як на хмаринці, що Господь і ангели візьмуть мене під руки і несуть до Небесного Єрусалима.

‍

А у Бога були інші плани. Йому треба було, щоб я розчарувався у своїх очікуваннях. Тому що іноді наші очікування та мрії стають нашими ідолами. А Бог не хоче, щоб ми поклонялися комусь, окрім Нього. І мені довелося розчаруватися і переконатися, що я не став таким крутим духовним красенем, як мені здавалося, що в мені ще стільки єгипетського залишилося, що воно так з мене лізе, коли я стикаюся з тими чи іншими труднощами.

‍

Коли в невіруючому житті були труднощі, це само собою, а тут: «Я покаявся, Господи. Тепер Ти мені винен. Я готовий». Але це не так. Бог виховує нас і робить з нас радісних та вільних дітей та служителів. Ми маємо виходити самі. Ніхто не переставлятиме наші ноги. Мало того, нам треба допомогти іншим.

‍

Оновлюйся у своїй капітуляції перед Богом щодня

‍

І ось, коли фараон посилив гноблення, не послухався Моше та Аарона, ми читаємо:

‍

«Коли вони виходили від фараона, то зустріли Мойсея та Аарона, які стояли, очікуючи їх, тому дорікнули їм: Нехай спогляне на вас Господь і хай осудить, бо ви зробили ненависним наш дух перед фараоном і його слугами. Ви дали йому в руки меча, аби нас повбивати» (Вихід 5:20-21).

‍

Можна подумати, що до того вони їх любили! І що робить Мойсей? Він сам піддається  розчаруванню – новому, не Божому розчаруванню. Знаєте, на що це схоже? Коли ми йшли за Господом, але потім опинилися серед людей, не готових йти за Богом. І коли ми починаємо слухати не тих, що довіряють Богу, служать Йому, тих, яких Бог веде, а починаємо слухати людей цього світу, які постійно похмурі, в яких кипить гіркота, і піддаємося їхньому впливу, то ми самі (принаймні на якийсь час) стаємо як вони.

‍

Здавалося б, як міг піддатися великий Мойсей? Він же уже все бачив! Такі дива! Але які б чудеса не були, якщо ми щодня не оновлюємо свою довіру та здачу Богові, то з нами буде, як із Мойсеєм.

‍

Коли Бог починає діяти у нашому житті?

‍

«Тож Мойсей звернувся до Господа зі словами: Господи, чому Ти допустив лихо цьому народові? І для чого Ти послав мене? Адже відтоді, як я з’явився перед фараоном, щоб говорити від Твого імені, він кривдить цих людей. Свого ж народу Ти досі не визволив» (Вихід 5:22-23).

‍

Вже не «мій народ», а «цей народ» - Мойсей відокремлює себе. Але коли Мойсей по-справжньому здався Богові, він уже не відокремлював себе від Божого народу. І що ж Бог сказав на це?

‍

«Господь сказав Мойсеєві: Ось побачиш, що Я зроблю фараонові. Він буде змушений сильною рукою відпустити їх. Більше того, завдяки всемогутній руці, він вижене їх зі своєї країни» (Вихід 6:1).

‍

Чому тільки тепер? Тому що для Бога важливо, щоб і рятівники (в даному випадку Мойсей і Аарон), і ті, кого рятують (єврейський народ), зрозуміли зрештою, що немає іншого рятівника та спасителя, окрім Самого Господа Слави. Тільки Він справжній Спаситель. Тільки Його сила, тільки Його любов, тільки Його Дух, тільки Його ангели можуть зробити це велике спасіння.

‍

І це був Той самий Бог, Який явився Аврааму, Іцхаку та Яакову. Це Той самий Бог, Який уклав вічний завіт із народом Ізраїлю. І це Бог, Який послав Ієшуа, щоб Той здійснив остаточний Вихід на Голгофі – по-перше, для Ізраїлю, а потім для всіх народів. І ім'я Йому – Вічний Бог Ізраїлю, Бог євреїв. Так Він Сам Себе назвав.

‍

Україна та Ізраїль потребують капітуляції перед Богом

‍

Друзі, ми опинилися у такий час в історії, коли йдуть дві війни – в Україні та в Ізраїлі. І багато того, що відбувається, відбувається для того, щоб народ Ізраїлю перестав покладати надію на себе, на політиків, на уряд, навіть на армію та на розвідку. Вони пережили страшний шок 7 жовтня, коли думали, що настільки захищені, а тут цей жалюгідний ХАМАС накоїв таке, що досі багато хто не може прийти до тями.

‍

У нас інша ситуація. У нас велика Росія навалилася ведмежою тушею на Україну. Ми не мали такої великої надії на політиків, на армію, на розвідку. Але після того, як сталося чудо під Києвом, чудо під Харковом, чудо під Миколаєвом, коли величезні сили російської армії були відкинуті, а потім ще відбулися чудові звільнення великих територій восени 2022 року, зокрема Херсона, багато хто в Україні стали сильно покладав надію на себе і звеличувати нашу країну.

‍

Я на власні очі бачив плакат, на якому було написано: «Слава Господу», і хтось це перекреслив і написав: «Слава ЗСУ». Це не жарти. Бог обіцяв, що Він не дозволить людям викрадати Його славу. Зараз в Ізраїлі теж певною мірою ейфорія після того, як було майже зірвано атаку Ірану.

‍

Не розмінюйся на славу цього світу

‍

Бог може чекати. Але нам треба виходити з усякого рабства. Нам не варто піддаватися жодним спокусам. Ми повинні всю славу віддавати єдиному Богові Ізраїлю, Богу Авраама, Іцхака та Яакова, Богу Моше та Аарона, Богу Давида та пророків, Богу апостолів, Богу, Який втілився в Ієшуа. Всю славу нам треба віддавати Йому. А Він, кого захоче, прославить. Ми не повинні розмінюватись на славу цього світу.

‍

І якщо ми ще зачаровані чимось - собою, цінностями цього світу, різними Єгиптами та єгипетськими витребеньками, нам доведеться розчаруватися. Не тому, що Бог хоче завдати нам якогось болю. А тому що, навпаки, Він хоче остаточно позбавити нас всього, що нас псує, уражає і відводить від Його любові.

‍

Він дуже хоче, щоб ми дозволили Йому обійняти нас і притиснути до батьківського серця. Але Він не може це зробити, якщо між нами стоять якісь наші кумири, наші образи, наші старі розчарування, наші ілюзії, наші претензії до Бога та людей. Поки ми живемо з цим, до нас мають доступ страхи, гріховні спокуси, привіти з Єгипту та інше. Але Він зустрічає нас і дуже радий тому, що ми вийшли назустріч Йому.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМГ

Слово на Шабаті КЄМГ 27 квітня 2024 року