Вихід нашого народу з Єгипту починався з того, що кожна сім'я повинна була принести в жертву ягня, помазати його кров'ю одвірки і звершити трапезу одягненими і з посохом в руках, щоб потім йти з поспіхом. Це було сімейне священнодійство. Ангел-губитель проходив повз ці будинки не тільки тому, що їхні одвірки були помазані кров'ю, а в першу чергу, тому що в кожному з цих будинків була жертва і був присутній сам Господь.
Це нагадує слова Ієшуа: «Ось Я стою під дверима і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, то Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, і він зі Мною» (Об'явл. 3:20). Я думаю, Господь вечеряв з кожною сім'єю, яка вирішила звершити вихід. І це священнодійство готувало їх до швидкого руху вперед. Для мене це як образ: якщо ми хочемо рухатися швидко до реалізації Божого плану, нам потрібно робити це із внутрішньої зупинки та внутрішнього жертовника.
Нам здається іноді, що час, витрачений на зупинку та зосередження на Господі, це втрачений час. Насправді ж навпаки, це час наповнення, щоб потім рухатися швидко та впевнено. Давайте будемо частіше зупинятися і проводити час із Господом у Його присутності, в Його реальності, і зсередини цієї Божої реальності починати діяти і сміливо йти в землю, яку Господь для нас приготував.
Андрій Луговський, старійшина КЄМО Київ