Усі ми маємо свободу вибору. Якщо вона є у людей цього світу, які ще не знають Бога, то наскільки сильніша і глибша у нас здатність вибирати - здатність вибирати щодня в будь-яких обставинах Того, Хто вибрав нас. Що ж ми вибираємо? Сумніви, страхи чи все-таки Божу віру?

‍

У кому Господь творить Його віру?

‍

Бог творить Свою віру в тих, хто довіряє Йому і здається на Його милість. Це Його духовний закон. Він робить це, тільки якщо ми зважилися і довірилися Йому, а не просто сказали: «Господи, Ти зроби мені ось це і це. Я Тобі за це – ось це. А ось тут, у середині, вибач, це моє. Це Тебе не стосується». Для невіруючої людини або того, хто тільки почав йти за Господом, Він може виявити таку милість і, незважаючи на цю нашу духовну дурість, все одно дати нам те, що ми просимо.

‍

Але це аванс. Нам треба брати цей аванс, щоб побачити, що все «наше» саме по собі не захищене, все «наше» саме по собі, якщо воно не довірене Богу, перебуває під ударом - під ударом страхів, знічення, сумнівів, обставин, духу цього світу, під ударом окремих бісів і людей, які будуть нам говорити: «Та не дурій! Ці фанатики тобі розкажуть! Вір собі, але вір спокійно, у серці. Які дива? Про що ти говориш? Подивися, що довкола твориться. Де ваш Бог?»

‍

Якщо ми не захистили певні сфери нашого життя від таких думок, від таких людей, від відповідних їм бісів, від обставин, від новин, які тиснуть на нас, якщо ми не віддали ті чи інші сфери нашого життя Богу, то наша віра в цих сферах не діє, і Бог не може їх захистити і перетворювати Своєю силою.

‍

Наш вибір під час цієї війни

‍

Під час цієї війни нам було необхідно і необхідно зараз робити вибір: те слово від Господа, яке ми отримали на початку війни, продовжує діяти чи ні? Якщо продовжує, то незалежно від того, коли будуть чергові обстріли, незалежно від того, збиватимуть балістику чи не будуть, незалежно від того, скільки буде кинджалів, скільки буде дронів – незалежно від цього нам щодня треба робити цей вибір.

‍

І нам треба дякувати Богу заздалегідь і під час обстрілів за те, що це все летить повз нас, і молитися за інших людей, які не мають цього слова і які не мають тієї основи віри, що є у нас, молитися за їхній захист, молитися за всіх занепалих духом віруючих, молитися за тих, які в паніці, але твердо знати: нас це не стосується.

‍

Що таке віра «з гірчичне зерно»?

‍

І щоб оновити основи живої і постійно діючої віри, згадаймо деякі важливі місця Писання. Насамперед, це Марка 11. Учні прийшли до Господа і сказали: «Помнож у нас віру». Чому вони так сказали? Тому що вони вважали, що їхня віра дуже мала. Їм здавалося, що тільки множення їхньої віри в багато разів допоможе їм у реаліях Юдеї того часу. А там теж було несолодко: все окуповано, корупція майже така сама, як в Україні… Але що Він їм відповідає?

‍

«Ви дивитесь на свою віру. А я говорю вам, майте віру Божу. Ви порівнюєте свою віру з Моєю. Але Моя віра вся Божа. А ви дивитесь на свою людську, тілесну, душевну. Вам не треба далі покладатися на свою здатність вірити за вашими релігійними поняттями. Настала нова ера – ера нового заповіту, в якій кожен, хто навчається у Ієшуа, може приймати та впроваджувати у свою душу, укорінювати віру Божу».

‍

Послухайте, Він сказав це їм, коли ще новий заповіт не набув чинності, коли Він ще не був розіп'ятий, не помер за всіх нас, не воскрес із мертвих, коли Дух Святий ще не вилився на них. Але Він уже тоді сказав їм: «Вибирайте із двох вір Мою, Божу. Ваша віра коливатиметься і залежатиме від зовнішніх обставин. Ваша віра мінлива. Моя непохитна». Наскільки ж більше це стосується нас!

‍

Не намагайтеся виміряти Божу віру

‍

І коли ми робимо такий вибір, далі трапляються дивовижні речі. Тому не хвилюйтеся, якщо ви взяли віру Божу, якщо ви робите віру Божу своєю, то навіть якщо вам здається, що вона ще така маленька, як гірчичне зерно, не переживайте за її розміри. Не намагайтеся оцінити кількість своєї віри. У вас немає такого вимірювального приладу.

‍

Чи може Бог, Який діє через нас, бути більшим чи меншим? Ні. Навіщо ж ці слова про гірчичне зерно? Скількись років я не розумів цього. Якщо віра з гірчичне зерно зрушує гори і скидає їх у море, то що буде, якщо там помідор віри чи ананас? Я просто не розумів, про що говорить Господь. А Він пояснював учням: «На займайтеся виміріванням віри. Мою віру виміряти неможливо».

‍

Нам не треба намагатися судити про розмір нашої віри. Ми повинні довіряти Господу і робити наш вибір віри за всіх обставин, в яких життя, світ, наше тіло, біси і люди кидають нам виклик. Коли ми беремо Його віру, ми просто діємо в ній, покладаючись на Того, Хто вже звершив усе.

‍

І ми чудово знаємо, що якщо ми діємо по вірі Божій, застосовуємо владу Ієшуа з вірою Божою, використовуємо силу Святого Духа по вірі Божій, молимося вірою, наказуємо чомусь по вірі, то нам не потрібно турбуватися про те, як Бог це зробить. Тому що Він це вже зробив і Він просто розкриває це Своїм шляхом.

‍

Важлива умова: не сумніватись у серці своєму

‍

Але там є важливі умови:

‍

«Запевняю вас, що коли хто цій горі скаже: Зрушся і кинься в море, – і не буде сумніватися у своєму серці, але буде вірити, що станеться згідно зі сказаним, – то так і буде йому. Тому Я кажу вам: Все, про що молитесь і просите, – вірте, що одержите, і сповниться вам» (Марка 11:23-24).

‍

А як «не сумніватись у своєму серці»? Колись я дуже хвилювався за це: «А якщо в мене сумніви? А якщо в мене відволікання під час молитви?» Послухайте, найважливіше - не пускати сумніви в серце своє, не піддаватися страхам у своєму серці, не дозволяти зніченню, розчаруванню, образам пролізти у своє серце.

‍

Якщо вони не наші й підступають ззовні, це не страшно. Хай собі атакують. Нехай потрапляють у пустельні місця. Вони не вражають серце. А ми вкоріняємося в наших серцях, де вже живе сам Господь і де досягнуті вся повна перемога для нашого життя за всіх обставин, нинішніх і прийдешніх.

‍

З Божою вірою ми можемо робити Його діла

‍

На минулому Шабаті ми зачитували місця Писання, наприклад, з 6 глави Івана:

‍

«Запитали в Нього: Що нам робити, аби чинити Божі діла?» (Івана 6:28)

‍

А в чотирнадцятому розділі Ієшуа сказав учням:

‍

«Істинно, істинно кажу вам, що той, хто вірить у Мене, робитиме діла, які Я роблю, – навіть більші від них чинитиме, бо Я іду до Отця» (Івана 14:12).

‍

Тільки подумайте! Вони в розгубленості, страху, нерозумінні того, що відбувається. Вони ховаються. Він говорить їм про те, що незабаром Йому доведеться перенести смерть. І одразу каже: «Якщо будете вірити в Мене, діла, які Я чиню, ви вчините». І учні думають: «Що Він взагалі говорить? У цих обставинах ми робитимемо ті чудеса, які Він робить?». Але там умова: «Якщо по-справжньому, серйозно віритимете в Нього». І в 6 розділі Ієшуа дав приголомшливу відповідь:

‍

«У відповідь Ієшуа їм сказав: Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, Кого Він послав» (Івана 6:29).

‍

Якщо ми маємо віру Божу, ми робитимемо діла Божі. У цьому вибір. І у цьому наша перемога.

‍

Не молись такою молитвою!

‍

Коли під час цієї війни ми проходили різні етапи, я знаю, що деякі навіть молилися такою молитвою – і це спокуса для багатьох віруючих: «Господи, не важливо, що буде з моїм здоров'ям, з тими чи іншими моїми потребами, аби ми були живі та мої близькі були живі!»

‍

Красива благородна молитва? Ні! Це неправильна молитва. Тому що у відповідь на таку молитву приходить ворог і каже: «Я знаю, Боже, що Ти зберігатимеш їхнє життя. Але вони дали мені право забирати у них здоров'я, руйнувати їхні будинки і всіляко їм капостити, але залишити їм життя». І скільки відбувалося неприємностей у віруючих, які так молилися чи так мислили!

‍

Нам не потрібно нічого жертвувати сатані. А скільки віруючих щиро продовжують жити в такому релігійному псевдосмиренні і кажуть: «Я молився за хворих, вони зцілилися. Ну, потім ворог мені, звичайно, помстився - я сам захворів», «Я привів до спасіння тих чи інших, і звичайно, після цього мені ворог завдав удару». Це релігійні забобони.

‍

Друзі, вибір Божої віри - це не вибір обміну Божої перемоги на невелику перемогу сатани у нашому житті. Це не такий вибір, коли ми обираємо перемогу в чомусь одному і змиряємося з поразкою в чомусь іншому, вважаючи це ціною перемоги. Якщо в нас віра Божа, то ми поширюємо її на всі сфери нашого життя. Бог - не Бог у чомусь одному, а в іншому Він розводить руками і каже: «Ну, тут Я, на жаль, не можу».

‍

Будь провідником Божої віри!

‍

Нам треба стати провідниками Божої віри для багатьох наших братів і сестер, які поки що покладаються на свою віру. Для цього нам треба капітулювати перед Богом у всіх сферах нашого життя, довіряючи Йому все. Тому що два слова в Біблії - емуна́ (אֱמוּנָה) в Танаху і пі́стіс (πίστις) в Новому Завіті - означають і «віра», і «довіра».

‍

Якщо ми не довіряємо Богові в якійсь сфері, то там Його віра діяти не може, там ми маємо покладатися на нашу обмежену віру та напружуватися. Але якщо ми здали все, то Всемогутній Бог – наш Бог у всьому. І ще одне значення цих слів – «непохитність». Божа віра не буває похитнута.

‍

А щоб самим ствердитися в Божій вірі, давайте знайдемо собі щонайменше чотири місця Писання про віру - про Божу віру, про перемогу у вірі, про свободу у вірі, про радість у вірі, незважаючи ні на що - і зробимо їх своїм сповіданням на найближчий тиждень. Нехай ці вірші стануть нашою особистою ремою, особистим даваром. Давай будемо сповідувати їх, дякуватимемо і славитимемо Бога через них протягом тижня.

‍

Рабин Борис Грисенко, КЄМО Київ

Слово на Шабаті КЄМО Київ 11 липня 2026 року