Для мене 58 глава книги Ісаї - це як дороговказ для осінніх свят.

➡️ У першому вірші ми читаємо про сурму, яка нагадує свято Йом Труа.

➡️ У шостому вірші сказано: «Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?» У Йом Кіпур є піст, і цей піст повинен, по-перше, допомогти нам самим розірвати всяке ярмо неправди у своєму житті, і по-друге, відпустити утиснених на волю.

➡️ А в сьомому вірші: «Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?» А ці слова нагадують Сукот, адже Сукот – це прийняття ушпізін (гостей), це відчинені двері, трапеза.

‍

Я думаю, що, якщо ми проведемо Йом Кіпур так, як сказано у вірші 6, а Сукот – як сказано у вірші 7, то в нашому житті відбудеться те, про що написано далі:

‍

«Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!» (Ісая 58:8)

‍

Я думаю, що в цих віршах Господь показує, як ми можемо увійти до Його намету Сукота та Шміні Ацерета, у розкриття неймовірної Божої присутності. Дуже хочеться, щоб кожен з нас міг увійти до цієї Божої кущі. Тому для нас дуже важливо в цей час відпустити змучених на волю – примиритися з тими, у відношенні до кого ми маємо образу, гіркоту, розчарування. Адже, якщо ми цього не робимо, ми, в першу чергу, мучаємо себе непрощенням і гіркотою і по суті граємо в гру ворога, який звинувачує братів наших. Друзі, якщо це стосується вас, примиріться, покайтеся перед Господом і, якщо треба, перед цими людьми, подаруйте якийсь подарунок, прийміть їх як гостей або станьте для них гостями. Нехай цей час свят стане часом внутрішнього визволення та зцілення.

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМГ