Ієшуа сказав: «Візьміть на себе ярмо Моє, бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий, і знайдете спокій душам своїм». Під час останньої поїздки до Європи та Ізраїлю я побачив, що тим людям з України, які там стали реальними членами тієї чи іншої Божої громади, беруть на себе тягар Месії, духовний тягар відповідальності на своїй ділянці духовного фронту, Бог дає їм духовну владу, захищає їх через ту громаду і благословляє у різних сферах життя.

‍

А є люди, які, поїхавши зі своєї громади чи церкви, обирають просто місце, де зручніше жити, і для них наявність там церкви – питання третьої чи четвертої черги. Спочатку Господь благословляє їх за інерцією, особливо якщо вони підтримують контакти зі своїми громадами. Але якщо вони просто влаштовують своє життя і навіть кудись «ходять», стаючи «недільними парафіянами», то через якийсь час холоне їхня віра, вони дедалі більше поглинаються матеріальними турботами, у них навіть починаються складнощі у сім'ях. І перед ними стає вибір: поступово охолонути ще далі або все-таки повернутися до свого покликання.

‍

Ми всі покликані займати те духовне місце, яке Господь нам виділив. Кожен із нас має це святе покликання. Хоч би де ми були, Господь не скасував його. Так само, як Він не скасовує народження згори, не скасовує той день, коли Він наповнив нас силою Святого Духа і вдягнув не тільки в ризи спасіння, але й у ризи служіння, дав нам помазання і показав нам шлях. Він не скасовує це. Якщо люди самі скасовують це хоча б на якийсь час («Треба влаштуватися на новому місці»), з ними поступово щось починає відбуватися.

‍

Якщо ми самі відкладаємо убік свою духовну відповідальність, тоді духовна влада віддаляється від нас. Покликання і дари Господні невідмінні. Але так само, як це сталося з єврейським народом, коли більшість обрала свій шлях, їхнє покликання виявилося осторонь, їхні дари виявилися незатребуваними. Бог тримає їх майже 2000 років. Він не віддав їх нікому. Але поки наші єврейські брати і сестри не повернуться до свого покликання, ці дари будуть лише у потенціалі. Друзі, ми зодягнені не тільки в ризи спасіння, але і в ризи служіння. На всіх Божих дітях помазання священства нового заповіту.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМГ