Псалом 51 починається такими словами:

‍

«Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої! Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха, бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно. Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти  будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм» (Псалом 51:1-4; пер. Огієнка).

‍

Останній, четвертий вірш у цьому уривку досить загадковий і в певному сенсі унікальний. Зрозуміло, що гріх, який вчинив Давид, був відомий. Люди, які знали всю історію, звичайно, намагалися це приховати. Проте навіть для здійснення цього гріха було залучено чимало людей. По-перше, ті слуги, які взяли Бат-Шеву (Вірсавію) і привели її до Давида, по-друге, Йоав, який брав участь у підступному вбивстві Урії, і так далі. Що ж означає: «Тобі єдиному я згрішив»?

‍

Одне з традиційних єврейських тлумачень цих слів полягає в наступному. Давид вчинив страшний, подвійний, смертельний гріх - перелюб, та ще й насильницький, а потім підступне вбивство чоловіка. Але, якби Бог Ізраїлю не дав однозначних і безкомпромісних заповідей щодо цього, це можна було б тлумачити і так, і сяк. Чому?

‍

Тому що на стародавньому сході царі мали абсолютну і нічим не обмежену владу. Вони могли просто чинити беззаконня, і це сприймалося підданими, які були для них рабами, як щось само собою зрозуміле. Але для Бога Ізраїлю цей гріх не мав жодних виправдань, що б не думали люди. І як би Давид не приховував його, хоч би як йому в цьому не потурали, це був страшний смертний гріх саме перед Богом.

‍

Є ще такий коментар Давида Кімхі: «Оскільки Урія вже загинув, то вибачатися можу тільки перед Тобою» - це ніби слова Давида. А ось як звучить ще один ортодоксальний переклад цього вірша: «Тільки перед Тобою я грішний, перед Тобою зло зробив. Заради істини влади Твоєї винеси вирок виправдальний» (переклад з рос.). «Заради істини влади Твоєї» – це дивовижний вираз. Саме на ці слова є наступний традиційний коментар:

‍

«У моїх силах було перемогти спокусу. Але цього не сталося, щоб не сказали, що раб переміг Царя. Адже я сказав перед Тобою: "Перевір мене, випробуй мене". І Ти випробував мене, і я виявився недосконалим».

‍

Що тут мається на увазі? Тут цитується інший Псалом Давида (Псалом 26:2 за пер. Огієнка), коли він прямо закликає Бога випробувати його. До 26 Псалму є мідраш, в якому розповідається, що Давид просив випробувати його, йому як випробування якраз і була послана зустріч з Бат-Шевою, і він не встояв. Мідраш присвоює Давиду таку думку: «Не будь це випробуванням від Бога, я б здолав спокусу. Але тоді моя впевненість у своїй праведності переважила б упевненість у Всевишньому і [у моїй недосконалості]. А на кожного, хто входить в такого роду суперечку з Всевишнім, чекає багато несподіванок».

‍

Справді, не дай Боже нам повірити, що ми такі круті хлопці, що можемо кинути якийсь виклик Богові і щось Йому довести. Ми можемо почати доводити свою духовність людям. Не кажучи про те, що Богу ми точно нічого не доведемо, навіть коли ми доводимо самих себе людям і, начебто, досягаємо успіху на цій ниві, незабаром на нас чекає глибоке розчарування.

‍

Тому що, коли ми вже утвердилися у своїй духовній міцності, у тому, що ми досягли серйозного духовного рівня, ми обов'язково будемо болісно скинутими з нього. Тому що всі наші рівні, всі наші досягнення - це просто приголомшлива дія Божої любові, Його благодаті, нашої відкритості для цього, нашого активного прийняття благодаті та активної участі в ній.

‍

Тільки ми подумали про себе, що досягли - все, крах. Я думаю, кожен із нас може згадати якісь ситуації у нашому житті, коли, на жаль, це знову і знову підтверджувалось. А приклад Давида - універсальний на всі часи, для всіх народів, для всіх людей, хоч би якими вони були.

‍

Це неймовірна молитва Давида. Це молитва страшного болю. Це не молитва самовпевненості: «Боже, я у Тебе такий улюблений син, служитель. Ти мене так обрав, як мало кого. Тому вже давай прощай мене». Ні! Це молитва смиренного серця, яке розуміє, що вже ні з чим упоратися не може. Він не впорався зі страшними спокусами. І це була ланцюгова реакція падіння. Він не впорався зі швидким покаянням, довго упирався, і тільки коли прийшов пророк Натан, він відкрився для докору Господнього.

Але, коли Давид уже покаявся і Бог підтвердив йому Своє прощення, і те, що його буде врятовано від смерті, він ніяк не міг упоратися зі страшним, роз'їдаючим почуттям провини, сорому і ганьби. Картини цього гріха переслідували його вдень та вночі. І тільки влада Господа та істина влади Господа, істина влади Його Слова, істина влади Його обіцянки пробачити і врятувати – ось це могло змінити його стан і дати не тільки прощення, але й відновлення радості спасіння. Ця молитва - крик серця, що знаходиться у відчаї, хоча і отримало прощення.

‍

Борис Грисенко, рабин КЄМГ

Джерело: КЄМГ