«Не тому, що я вже досягнув, або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене. Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі» (До Филип'ян 3:12-14).

‍

Ієшуа все зробив, щоб досягти кожного з нас, і цим приніс у наше життя повноту всього необхідного. І тепер сенс усього нашого життя - щодня досягати Його через все: через нашу роботу, спілкування, служіння. Тому важливо частіше зупинятися під час наших звичайних справ, фокусуватися на Ньому і згадувати, що в цей час Бог з нами, і ми робимо все з Ним і в Ньому. Як ми можемо хотіти перебувати з Ним у вічності, якщо ми не робимо основою свого життя перебування з Ним тут? Тому Павло дає нам практичний інструмент для того, щоб генерувати в собі спрагу досягнення Бога:

‍

1️ «Я себе не вважаю, що я досягнув». Перший крок - не вважати себе таким, що досягнув. Це стан внутрішньої потреби Бога. Ми всі знаємо про першу любов з Господом. Але вона прийшла в наше життя саме з відчайдушної необхідності досягти Бога від усвідомлення того, що ми без Нього не можемо. Оновлення потреби в Бозі приносить у наше життя стан першої любові – і цей стан може розкриватися, навіть якщо ти вже 110 років віруючий.

‍

2️ «Забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду». Другий крок – прагнути більшого. Люди часто живуть, згадуючи про Божі чудеса в минулому. Так, нам треба згадувати те, що було, щоб розпалити у собі спрагу пошуку Бога. Але якщо в тебе сьогодні є спрага, тобі не треба постійно згадувати. Сьогоднішні переживання Божої реальності підштовхують тебе до нових переживань. Павло ніби каже: «Сьогодні було добре, але завтра може бути ще краще. Не зупиняйтесь».

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМГ