Колись моє розуміння віри було наступним: Господь дав нам віру і нам самим треба її розвивати. Але на якомусь етапі я зрозумів, що Бог може і надприродно виводити нашу віру на новий рівень без наших зусиль. Я думаю, що той самий принцип діє і з мудрістю, про що говорить апостол Яків:

‍

«А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана» (Якова 1:5).

‍

На мою думку, мудрість - це знання, яке має практичне застосування для досягнення певного результату. Це щось, що приходить із досвідом, а досвід пов'язаний із помилками та накопиченими знаннями. Але Яків каже: «просіть від Бога». До того ж: «що дає всім просто і без докорів», тобто не так, як ми іноді говоримо своїм дітям: «Добре, я куплю тобі це, але ти ось це виправи, ось це зроби».

‍

Зазвичай ми називаємо мудрими людей, які вже прожили життя та накопичили досвід. Але уявіть, Бог каже, що якщо тобі для твого життя або для служіння Йому бракує мудрості, ти не розумієш, як чинити, як допомагати іншим людям, проси у Нього мудрості, і Він дасть її надприродно. Більше того, коли ми приймаємо рішення, як діяти, це комплексна річ – у цьому задіяний не лише наш розум, а й наші емоції, наша віра. Але Господь якимось неймовірним чином може вплинути на все це, змінюючи нашу душу, наш розум, наше сприйнятті світу, і розкрити Свою мудрість всередині нас. Тому нам треба не соромитися просити у Господа більше мудрості в нашому житті, у нашому служінні, у практичних справах, щоб Він вів і скеровував нас.

‍

Андрій Луговський, старійшина КЄМГ